Ухвала суду № 40504336, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 3361084913-а(6а33632014)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя

на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2014 року щодо розгляду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-8490/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в в Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання неправомірною відмову відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2006 року та виплачувати таке підвищення до пенсії у подальшому. Суд залишив позовні вимоги за межами шестимісячного строку позовної давності без розгляду; визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язав відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 02.12.2010 року по 19.06.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду першої інстанції від 17 серпня 2011 року оскаржувалась відповідачем в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. постанову суду залишено без змін.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області звернулось до суду із поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 17.08.2011 року у даній справі. В обґрунтування подання зазначено, що Виконавчий документ № 2-а-8490/11 від 14.08.2013, виданий Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, надійшов на виконання 20.08.2013.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області № 39436053 від 22.08.2013 в порядку ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику була надана можливість самостійно виконати рішення суду в строк до 29.08.2013 року.

Листом від 15.10.2013 за вих. № 9270,12 боржник повідомив про неможливість виконання рішення суду у повному обсязі у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань.

Станом на 2013 рік коштів на виплату заборгованості управлінню не виділено.

Державний виконавець, посилаючись на зазначені обставини, просить суд змінити спосіб та порядок виконання постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2011 року та прийняти рішення про стягнення з УПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 недоплаченої пенсії в розмірі 1162,92грн.

Ухвалою від 30.01.2014р. суд першої інстанції з посиланням на норми ст.158, 185, 186, 263 КАС України задоволено подання державного виконавця.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 17.08.2011 року Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №2а-8490/11.

Перевіривши ухвалу від 30.01.2014р. в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: відсутності коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, у випадку стихійного лиха, державний виконавець може звернутися до адміністративного суду з поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або-знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, то ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

За приписами п.4 ст.257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 12.02.2014р. №К/800/598/14, заміна «зобов'язання» на «стягнення» не є зміною способу та порядку виконання рішення, оскільки це призводить до зміни суті позовних вимог та прийнятого судом рішення; поняття «спосіб захисту порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними.

З аналізу оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть. Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована, у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлено повно та правильно, проте судом невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду від 30.01.2014 року скасувати, а в задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-8490/11 -відмовити.

Керуючись статями 195, 196, 199, 202, 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2014 року щодо розгляду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-8490/11 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 січня 2014 року у справі № 3361084913-а (6а33632014) скасувати.

В задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 2а-8490/11 відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна