Ухвала суду № 40504254, 24.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2014 рокусправа № 0417/2-а-1549/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради

на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2011 року

у справі № 0417/2а-1549/11

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради

про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахування розміру та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахування розміру та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2007 року.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправними дії та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити донараховані суми.

Не погодившись з постановою суду, управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, як громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 27 липня 2009 року має інвалідність 3 групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 9, 11, 12).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2011 року позовні вимоги за період 2007-2009 років залишено без розгляду.

Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно статті 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених норм в 2010 році нормативно-правові акти, які визначають розміри щорічної допомоги на оздоровлення, не прийняті. При цьому, дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялася та не змінювалася.

Таким чином, ц 2010 році відповідач повинен виплачувати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідачем за 2010 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено щорічну допомогу у розмірі 90 гривень.

Разом з тим, пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.

Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» в значно більший, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У 2005 році Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач в 2010 році повинен виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради -залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим