Ухвала суду № 40504103, 16.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2922/14-к Провадження №11-кп/773/336/14 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О. Категорія:ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Лозовського А.О., Бешти Г.Б.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Насіковського В.А.,

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, освіта неповна середня, не працює, неодружений, раніше судимий: 29 грудня 2005 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.186, 75 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 3 роки; 12 липня 2006 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.187, ч.1 ст.71 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 17 вересня 2009 року Старовижівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; 03 лютого 2011 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.1 ст.115, ч.4 ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; 10 січня 2013 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області невідбута частина покарання у вигляді позбавлення волі замінена на обмеження волі строком 3 роки 2 місяці 2 дні, 30 вересня 2013 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області звільнений умовно-достроково від відбуття покарання у вигляді обмеження волі на невідбутий термін 2 роки 4 місяці і 23 дні, -

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за даним вироком частково невідбутого покарання за вироком від 03.02.2011 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Початок відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з 13 березня 2014 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, освіта середня, не працює, неодружений, судимий 28 жовтня 2009 року Рівненським районним судом Рівненської області за ст.ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 1 рік; 13 жовтня 2010 року постановою Рівненського районного суду Рівненської області іспитовий строк скасований, засуджений направлений для відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.187 у виді 7 років позбавленні волі з конфіскацією в дохід держави всього майна, що належить на праві приватної власності.

В силу ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить на праві приватної власності.

Початок відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з 27 березня 2014 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Вироком прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_5 за ст.187 ч.2 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 3 років обмеження волі без конфіскації майна.

Апеляційні скарги щодо засудження ОСОБА_5 не надходили.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_4 26 січня 2014 року, близько 03.30год., неподалік будинку №15 по вул.Сагайдачного в м.Ковелі Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_6 шляхом шарпання за одяг, нанесення ударів в різні частини тіла, повалення на землю, спричиняючи потерпілому фізичний біль та подолавши опір останнього, відкрито викрали з кишень одягу мобільний телефон «Самсунг GTE 1200M» вартістю 100 гривень, гроші в сумі 450 гривень, 300 польських злотих, що відповідно до курсу валюти Національного банку Укрїни становить 777 гривень та дві купюри номіналом 1000 і 5000 польських злотих, які не перебувають в обігу та не становлять матеріальної цінності, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 1327 гривень.

Крім того, 07 лютого 2014 року, близько 04.30год., обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля магазину «Оксамит», що в м.Ковель, по вул.М.Левицького, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_5 та особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7 нанесли удари по голові та тулубу останнього, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді гематом в ділянці лівого ока, синця потиличної ділянки волосистої частини голови, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також синця голови, садна носа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме мобільним телефоном «G Smart G1342», вартістю 400 гривень з сім-картою «МТС» НОМЕР_1 без коштів на рахунку, сім-картою «МТС» НОМЕР_2 вартістю 10 грн., на рахунку якої було 30 коп., навушниками білого кольору до телефону вартістю 30 гривень та золотою обручкою вагою 2,28гр., вартістю 1100 гривень, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 1550 гривень 30 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд неправильно прийшов до висновку про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України. Зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведений з грубим порушенням норм КПК України, з обвинувальним нахилом, оскільки будь-яких прямих доказів про вчинення саме ним злочину в процесі кримінального провадження не здобуто. При цьому зазначає про те, що потерпілий являється особою, яка має неприязнь з моменту відбуття ними покарання, судом не взято до уваги всі показання потерпілого ОСОБА_6, які є суперечливими та неправдивими, неповнолітнього свідка ОСОБА_8 допитали з порушенням норм КПК України, окрім того, останній його оговорював в судовому засіданні, органами досудового розслідування не були встановлені та допитані всі свідки, не взято до уваги судом те, що свідку ОСОБА_9 погрожували інші свідки. Також зазначає про відсутність будь-яких речових доказів які б прямо вказували про його причетність до інкримінованого злочину. Просить вирок суду першої інстанції скасувати і виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведений з грубим порушенням норм КПК України, з обвинувальним нахилом. Посилається на те, що судом не взято до уваги суперечливі показання свідків, потерпілих. Зазначає, що судом не в повній мірі взято до уваги і показання обвинуваченого ОСОБА_5, який їх змінював. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та направити провадження до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого з викладених у них підстав, захисника та обвинуваченого ОСОБА_4, які, кожен зокрема, підтримали скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити повністю, прокурора, який повністю заперечив апеляційні скарги обвинувачених та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, обвинуваченого ОСОБА_5, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_6 суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання вказаного потерпілого, свідків ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Дані показання є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема протоколом огляду речових доказів (а.к.п.85-87 т.1), заявою свідка ОСОБА_13 (а.к.п.84 т.1), протоколом огляду речових доказів від 28.04.2014р. (а.к.п.89-91 т.1), та іншими доказами, яких піддавати сумніву в суду підстав немає.

Аналіз вищевказаних доказів та показань потерпілого, свідків, разом з показаннями самих обвинувачених, дали достатніх підстав прийти суду першої інстанції до висновку, з чим погоджується і апеляційний суд, про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_6

Що стосується епізоду відносно потерпілого ОСОБА_7 суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку і правильно взяв до уваги показання потерпілого та визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_5, які повністю узгоджуються між собою та дають змогу відтворити картину вчиненого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину.

Про наявність в діях ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, вказують і інші докази по справі, а саме: протокол огляду місця події (а.к.п.22-25 т.1), висновок судово-медичної експертизи (а.к.п.80-81 т.1), заява свідка ОСОБА_14 (а.к.п.98 т.1), лист ломбарду (а.к.п.36 т.1), протокол проведення слідчого експерименту, яких піддавати сумніву в суду підстав немає.

Окрім того, дано належну оцінку судом першої інстанції і показанням самих обвинувачених під час судового розгляду, які підтверджують в сукупності з іншими доказами наявність в їхніх діях складу злочину, за який їх засуджено.

Наведені докази, які суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні, в своїй сукупності об'єктивно покладені в основу обвинувального вироку.

Посилання обвинувачених в своїх скаргах на ряд грубих порушень норм КПК України під час досудового розслідування та судового розгляду є безпідставними та надуманими.

Окрім того, судом першої інстанції мотивовано дану правову оцінку показанням іншим свідків з приводу непричетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм злочинів.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

Головуючий

Судді