Рішення № 40501441, 11.09.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5212/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 вересня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37.3/МБ-011.07.1.

Зазначають, що відповідно до п.1.1 Кредитного договору встановлюється процедура (порядок) та умови надання Банком в майбутньому кредитів Позичальнику в межах загальної суми 4500 ( чотири тисячі п'ятсот) доларів, 00 центів США.

Згідно п 1.2 Кредитного договору, кредитні зобов'язання Банку та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання Сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення Сторонами Додаткових угод до цього Договору про надання кредитів, що є його невід'ємними частинами в межах суми кредитів, передбачених такими Додатковими угодами. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми встановленої пунктом 1.1 цього Договору, визначається Додатковими угодами.

Посилаються на те, що 27 січня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 37.2/МБ -097.07.1 від 26.01.2007 року, згідно умов якої Банк зобов'язується згідно з умовами Кредитного договору надати Позичальнику кредит в сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) доларів, 00 центів США зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 24 % (двадцять чотири) відсотків річних строком з 26 січня 2007 року по 09 лютого 2009 року.

Звертають увагу суду на те, що факт отримання кредитних коштів в сумі 4 500,00 дол. США підтверджується заявою на видачу готівки № 509_7 від 26 січня 2007 року, а тому таким чином, Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору.

Зазначають, що 26 січня 2007 року з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_2 (Поручитель/ Відповідач 2) зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань Відповідача 1 за Кредитним договором, Додатковою угодою до нього № 1 від 26.01.2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між Банком та Позичальником.

Посилаються на те, що незважаючи на вищевикладене, ні Відповідачем 1, ні Відповідачем 2 не було повернуто суми кредиту, не сплачено суму процентів за користування кредитом та не сплачено суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 28 квітня 2014 року заборгованість Відповідача 1 перед Банком за Кредитним договором складає 473, 21 дол. США (чотириста сімдесят три долари США двадцять один цент) та 210 995,57 грн. (двісті десять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят сім копійок), з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 453, 86 дол. США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 19,35 дол. США; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 201 194,98 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 8 937,50 грн.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 826,23 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 36,71 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 610, 611, 625, 628, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути солідарно з відповідачів вищезазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надав заяву згідно якої просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі також в судове засідання не з'явилися, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 26 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 37.3/МБ-011.07.1 (а.с. 20-23).

Як вбачається зі змісту умов зазначеного кредитного Договору (п.п.1, 2), сторони погодили, що цим Договором встановлюється: процедура (порядок) та умови надання (видачі) Банком в майбутньому кредитів Позичальнику в межах загальної суми 4500,00 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США, 00 центів; процедура (порядок) та умови погашення Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання Сторін, що виникнуть при наданні Банком кредитів.

Кредитні зобов'язання Банку та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів,

сплати процентів, а також інші права та зобов'язання Сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення Сторонами Додаткових угод до цього Договору про надання кредитів, що є його невід'ємними частинами (надалі - Додаткова угода) в межах суми кредитів, передбачених такими Додатковими угодами. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього Договору, визначається Додатковими угодами.

Крім того сторони погодили, що Банк надає Позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, погашення та платності наданих грошових коштів протягом дії цього Договору. Кредити (транші) надаються Позичальникові на споживчі цілі. Підставою для надання кредитів за цим Договором е Додаткові угоди, що укладаються за взаємною згодою Сторін після надання Банку письмової заяви Позичальника, в якій вказується сума кредиту, строк, спосіб надання, у разі необхідності ціль кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного Договору № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року (а.с. 24-25), згідно умов якої, Банк зобов'язується згідно з умовами Кредитного договору надати Позичальнику кредит в сумі 4500,00(чотири тисячі п'ятсот) доларів США, 00 центів зі сплатою процентів за

користування кредитом за ставкою 24% (двадцять чотири) процентів річних строком з «26» січня 2007 року по «09» лютого 2009 року. Комісія за надання цього траншу складає 909,00 (дев'ятсот дев'ять гривень, 00 коп.). Комісія сплачується у день надання траншу. Терміни погашення кредиту, у межах строку, визначеного у п. 1 цієї Додаткової угоди, та сплати

процентів Позичальником визначаються згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів до цієї Додаткової угоди.

Судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що Відповідачем 1 кредитні кошти було отримано в повному обсязі, що об'єктивно підтверджується наданою суду Заявою на видачу готівки № 509_7 від 26.01.2007 року (а.с. 29) та Виписками по особовому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с. 84-113), та підтверджує пояснення позивача про належне виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним Договором.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що відносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 509, 1054-1056-1 ЦК України.

Так стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як уже зазначалося вище, згідно п. 2.1. кредитного Договору, сторони погодили, що Банк надає Позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, погашення та платності наданих грошових коштів протягом дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. кредитного Договору, Позичальник зокрема зобов'язався: використовувати кредити на цілі, вказані у пункті 2.2 цього Договору; сплачувати Банку проценти за кредитами відповідно до умов Додаткових угод, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами; повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 09.02.2009 року на рахунки Банку, що вказані у Додаткових угодах.

Зі змісту умов кредитного Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, вбачається, що сторони погодили обов'язок Позичальника повертати позику частинами, розмір яких визначено Графіком повернення кредиту та сплати процентів до Додаткової угоди № 1 від 26.01.2007 року Кредитного договору № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року (а.с. 26).

Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що не зважаючи на вимоги вищезазначених норм Цивільного кодексу України, умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього, Відповідач 1 отримавши кредитні кошти на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, погашення та платності, порушив свої зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості, яка станом на 28.04.2014 року становила 473, 21 дол. США, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 453, 86 дол. США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 19,35 дол. США, що об'єктивно підтверджується наданим суду Розрахунком заборгованості (а.с. 30-32) та Виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 84-113), які суд приймає до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які підтверджують факт наявності у Відповідача 1 заборгованості по тілу кредиту і відсоткам за його користування та її розмір.

Статті 526, 525, 610 ЦК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, сторони в п. 3.1 кредитного Договору № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року погодили, що Банк має право достроково стягувати кредит та проценти за період фактичного користування кредитами в межах виданих за Додатковими угодами у разі, зокрема, недотримання Позичальником умов цього Договору.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пункт 3.4.6. кредитного Договору визначає, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочки від суми простроченої заборгованості в розмір 2% відсотків.

Як вбачається з наданого суду Розрахунку заборгованості станом на 28.04.2014 року (а.с. 30-32), у зв'язку з порушенням Відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором, які стосуються повернення кредитних коштів та процентів за їх користуванням банком було нараховано пеню в розмірі 210 995, 57 грн., яка складається з: суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 201 194, 98 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 8 937,50 грн.; суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 826,23 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 36,71 грн.

Суд визнає зазначений Розрахунок правильним і приймає його до уваги як належний та допустимий доказ лише в частині нарахування суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 201 194,98 грн. та суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 8 937,50 грн.

Що стосується нарахованої Банком суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 826,23 грн. та суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 36,71 грн. та вимоги про їх стягнення, то в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки як вбачається зі змісту ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом же встановлено, що кредитним Договором встановлений інший розмір процентів, а саме 2% від простроченої суми, який вже як зазначалося вище, Банком нарахований і визнаний судом правильним.

Стягнення ж з відповідачів пені передбаченої як кредитним Договором так і ст. 625 ЦК України буде подвійною відповідальністю боржника, що є не допустимим виходячи з принципів цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність факту укладання між позивачем та Відповідачем 1 Кредитного договору № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року, факту отримання Відповідачем 1 кредитних коштів у повному обсязі в розмірі визначеному умовами кредитного Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, факту порушення Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором, які стосуються повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, а також факту виникнення у Відповідача 1 заборгованості за кредитним Договором та її розміру, а саме 473, 21 дол. США та 210 132, 48 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 453, 86 дол. США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 19,35 дол. США; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 201 194,98 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 8 937,50 грн.

Крім того, як вже зазначалося вище, статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним Договором № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року, між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 37.3/МБ-011.07.1/П від 26.01.2007 року (а.с. 27-28).

Як вбачається зі змісту умов зазначеного Договору поруки, у відповідності з ним Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 37.3/МБ-011.07.1 від «26» січня 2007 року, додатковою угодою (угодами) до нього № 1 від 26.01.2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між Банком та Позичальником. Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Банком у тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник. Виконання зобов'язання Поручителем за цим Договором є безумовним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не тільки з позичальника, а й з поручителя знайшли своє доведення в судовому засіданні і є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним Договором знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, з підстав зазначених вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 473, 21 дол. США та 210 132, 48 грн.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність частково задоволення позивача, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2 155, 19 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 420, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 509, 525, 526, 541, 543, 546, 548, 549, 550, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442, заборгованість за кредитним Договором № 37.3/МБ-011.07.1 від 26.01.2007 року, в розмірі 473, 21 дол. США та 210 132, 48 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442, судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 155, 19 грн. та витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 420, 00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко