Ухвала суду № 40501182, 08.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 р.Справа № 816/2628/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бершова Г.Є. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 816/2628/14

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант-2005"

до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Гарант-2005" (надалі - позивач, ПСП "Гарант-2005") звернулось до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Миргородська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року №0000632202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, 21081000" в розмірі 318 991 грн. 84 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25 листопада 2013 року №0000632202 в частині визначення Приватному сільськогосподарському підприємству "Гарант-2005" (код ЄДРПОУ 32548393) грошового зобов'язання за платежем: "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, 21081000" в розмірі 76 558 (сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 04 (чотири) копійки, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПСП "Гарант-2005" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32548393.

Фахівцем Миргородської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питання дотримання позивачем вимог валютного законодавства в ході виконання зовнішньоекономічного контракту від 17 серпня 2012 року №1.

За результатами перевірки складено акт від 13 листопада 2013 року №426/22.1-11/32548393/111, в якому зафіксовано факт порушення ПСП "Гарант-2005" вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі даного висновку Акта перевірки Миргородською ОДПІ 25 листопада 2013 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0000632202, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, 21081000" в розмірі 318 991 грн 84 коп.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000632202, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем перевищено граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 на 38 календарних днів (з 20 серпня 2013 року по 26 вересня 2013 року включно), тому Миргородською ОДПІ безпідставно нараховано ПСП "Гарант-2005" пеню за порушення граничних строків проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 27 вересня 2013 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 76 558 грн 04 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, ПСП "Гарант-2005" 17 серпня 2012 року укладено контракт №1 з компанією "ALTUNTAS Havalandirma Turizm San.Tic. A.S." (Турецька Республіка), за умовами якого останнє зобов'язувалось продати, а позивач - оплатити і прийняти обладнання для зберігання зерна.

21 листопада 2012 року сторонами підписано додаткову угоду до контракту від 17 серпня 2012 року №1, за умовами якої викладено в новій редакції пункт 1.1 контракту, а саме - визначено, що продавець продає, а покупець - оплачує і приймає обладнання для зберігання та обробки зерна, технологічне обладнання та допоміжне обладнання. Пунктом 2.1 контракту передбачено, що вартість обладнання загалом складає 1 550 000 євро, а за змістом 4.1 контракту сторони погодили, що оплата вартості товару буде проведена шляхом перерахування 30% від загальної вартості контракту шляхом банківського переказу в якості авансового внеску протягом 10 днів з моменту підписання контракту та 70% вартості контракту - за тиждень до відвантаження обладнання із заводу-виробника.

Попередню оплату за товар в розмірі 199 380 євро позивач здійснив 21 травня 2013 року.

Досліджуючи питання правомірності нарахування позивачу пені за період з 27 вересня 2013 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 76 558 грн. 04 коп. за порушення строків розрахунків за вказаними правовідносинами, колегія суддів вважає висновок податкового органу необґрунтованим та виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, у спірний період відповідно до пункту 1 постанови Національного банку України від 14 травня 2013 року №163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 9 вказаної Постанови НБУ передбачено, що вона набирає чинності з 20 травня 2013 року та діє по 19 листопада 2013 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що на дату здійснення позивачем попередньої оплати за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 законодавчо визначений граничний строк поставки товарів за імпортною операцією становив 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Для отримання права на продовження (перевищення) такого строку, резидент мав отримати висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальним у спірному питанні є факт здійснення резидентом авансового платежу. Саме від дати здійснення авансового платежу має відраховуватись граничний строк поставки товару за імпортною операцією.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 припадав на 19 серпня 2013 року, оскільки правовідносини між ПСП "Гарант-2005" та "ALTUNTAS Havalandirma Turizm San.Tic. A.S." виникли саме у момент здійснення авансового платежу 21 травня 2013 року, тому вимоги пункту 1 постанови Національного банку України від 14 травня 2013 року №163 " щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з 180 календарних днів до 90 календарних днів розповсюджуються на дії ПСП "Гарант-2005" та "ALTUNTAS Havalandirma Turizm San.Tic. A.S." щодо виконання умов контракт.

Водночас, щодо висновків Миргородської ОДПІ про те, що товар за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 надійшов в Україну 08 жовтня 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Виходячи з пріоритетності норм закону над нормами підзаконних нормативно-правових актів, що містяться в Положенні про вантажну митну декларацію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574, та Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що моментом поставки товару за імпортною операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що товар за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 надійшов на митну територію України 27 вересня 2013 року, що підтверджується відбитком штампа "Під митним контролем" Кримської митниці, проставленим на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), інвойсі та пакувальному листі, копії яких залучено до матеріалів справи. Отже, фактичною датою поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 є 27 вересня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ПСП "Гарант-2005" не одержувало, до суду чи міжнародного комерційного арбітражу не зверталось.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 17 серпня 2012 року №1 позивачем перевищено на 38 календарних днів (з 20 серпня 2013 року по 26 вересня 2013 року включно).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цьогоЗакону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, сума пені, що має бути нарахована позивачу у зв'язку з порушенням вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", становить 242 433 грн 80 коп. (199 385 євро х 10,665859 курс х 0,3% х 38 днів).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Миргородською ОДПІ безпідставно нараховано ПСП "Гарант-2005" пеню за порушення граничних строків проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 27 вересня 2013 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 76 558 грн. 04 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 816/2628/14 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Бершов Г.Є. Старостін В.В.