Постанова № 40500975, 11.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2012 рокусправа № 2а-1939/08 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Ясенової Т.І. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 р. у справі № 2а-1939/08,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції:

- №003093172/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42 495,88 грн., з яких 31 766,58 грн. - заборгованість за основним платежем та 10 729,30 грн. - штрафні санкції;

- №0030941720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 758,05 грн.;

- №0030951720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 859,86 грн., з яких 159,86 грн. - заборгованість за основним платежем та 1700,00 грн. - штрафні санкції;

- №0039081720/3 від 31.10.2008 р., яким нараховані штрафні (фінансові) санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначалось, що вищевказані спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом за результатом оскарження позивачем попередніх, прийнятих на підставі висновків перевірки, проведеної в квітні-травні 2008 року посадовими особами Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 23.09.2005 р. по 31.03.2008 р. Позивач зазначає, що здійснював господарську діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Не погоджується з висновками перевірки і стверджує, що податок на додану вартість в сумі 31 766,73 грн. та штрафні санкції в сумі 10 729,30 грн. йому нараховано незаконно, оскільки він не є суб'єктом, що підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість. Так, на підставі договору доручення з ЗАТ "Баштаський сирзавод" позивач за винагороду в розмірі 150,00 грн. за 1000 л. молока, здійснював збір, охолодження молока та передачу його представнику довірителя, який і здійснював вивезення молока, тобто, наполягає позивач, права власності на молоко позивач не набував.

Позивач також зазначив, що при видачі йому 20.12.2005 року свідоцтва про сплату єдиного податку його не було поставлено на облік як платника збору за забруднення навколишнього природного середовища. Окрім того, вивезення молока здійснювалося ВАТ "Баштанський сирзавод", а тому позивач вважає, що нарахування йому збору за забруднення навколишнього природного середовища є незаконним.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд скасував податкове повідомлення-рішення №003093172/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42 495,88 грн., з яких 31 766,58 грн. - заборгованість за основним платежем та 10 729,30 грн. - штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення №0030941720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 758,05 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішення сторони подали апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати постанову суду в частині, в якій відмовлено йому в задоволенні позовних вимог та прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі. Податковий орган, в свою чергу, просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю

Апелянт - податковий орган в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права. Відповідач вказує, що оскільки позивачем укладено договір доручення з ВАТ "Баштанський сирзавод", а на підставі банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку обсяг виручки позивача перевищив 500 000,00 грн., тому позивач повинен був у 2008 році перейти на загальну систему оподаткування. Відповідно до вказаного договору саме позивач здійснював закупівлю молока у населення, саме позивач розраховувався з населенням коштами на підставі відомостей, що свідчить не про схов чи зберігання товару, а саме про його хоч і тимчасову, але купівлю-продаж і, як наслідок, про перехід права власності на даний товар від населення до позивача і від позивача до ВАТ "Баштанський сирзавод".

Відповідач як апелянт також вказує, що ОСОБА_1 здійснював такий вид діяльності як послуги в тваринництві. Таким чином, доходи позивача, одержані ним від здійснення вказаного в Свідоцтві виду підприємницької діяльності не включаються до складу його загального річного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб. Податковий орган зазначає, що перевірка підтвердила, що позивач фактично здійснював посередницьку діяльність в торгівлі сільськогосподарською сировиною, а тому він повинен був задекларувати прибуток та сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Також відповідач вказує, що відомості щодо виду діяльності в Свідоцтво вносяться згідно з письмовою заявою фізичної особи, і працівник податкового органу не може коригувати зазначений у заяві вид такої діяльності.

Відповідач стверджує, що судом не з'ясовано та не враховано той факт, що в порушення п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року № 599 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.199 року за №752/4045, підприємець не вів книгу обліку доходів та витрат для визначення результатів власної підприємницької діяльності. Податковий орган вказує, що протягом перевіряємого періоду суб'єктом господарювання ОСОБА_1 подано до податкової інспекції звіти платника єдиного податку. Згідно пояснення підприємця ОСОБА_1, що додано до акту перевірки, розбіжність між виручкою від реалізації товарів, яка відображена в звітах та фактичною виручкою, яка встановлена перевіркою, виникла у зв"язку з невключенням до виручки коштів, перерахованих ЗАТ „Баштанський сирзавод" для розрахунків з населенням за молоко.

На думку податкового органу підприємцем ОСОБА_1 в порушення ст.1 Указу №727 занижено суму виручки у перевіряємих періодах. Подавши до Кіровоградської МДПІ звіт платника єдиного податку за 2007 рік із заниженням обсягу реалізації товарів (робіт, послуг), позивач не дотримався вимог пункту 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727 і тому, втрачає право здійснювати підприємницьку діяльність у 2008 році із застосуванням спрощеної системи оподаткування. У разі порушення п.1 Указу №727/98 суб'єкти спрощеної системи оподаткування зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування та подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником ПДВ починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Проте позивачем цього зроблено не було.

Відповідач наполягає на підтвердженні факту порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року (у редакції Закону України від 23.03.99 р. №539-ХІУ), внаслідок чого з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 року підприємцю ОСОБА_1 обґрунтовано нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 6758,05 гри., в тому числі за 2005 рік - 820,30 грн., за 2006 рік - 2773,12 грн., за 2007 рік -2349,22 грн., за І квартал 2008 року - 815,41 грн.

Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища, то відповідач вказує, що збір молока у населення проводився транспортним засобом позивача, а тому йому правомірно було нараховано до сплати такий збір.

Позивач, в свобю чергу, в своїй апеляційній скарзі зазначає, що 27.09.2005р. звернувся до Кіровоградської МДПІ із заявою, в якій зазначив вид діяльності - послуги для населення у тваринництві, закупівля молока у населення. При поданні заяви податковому органу було надано для ознайомлення податковим іспекторам Кіровоградської МДПІ Ємельяновій Т.В. та Антоновій О.М. договір доручення, укладений позивачем з ЗАТ «Баштанський сирзавод».

При одержанні платіжного документа про сплату єдиного податку від 27.09.2005р. серії в №086, податковому інспектору Антоновій О.М. позивачем було надано пояснення, які види робіт будуть виконуватися в процесі господарської діяльності, а саме: закупівля молока в населення, перевезення до холодильної камери, охолодження, погрузка на транспорт довірителя охолодженого молока. Податковим інспектором Антоновою О.М. було дано роз'яснення, що згідно з господарською діяльністю позивачу крім сплати єдиного податку та подачі квартального звіту будь-яких інших податків сплачувати не потрібно. Тому, зазначає позивач, протягом 2005р, 2006р, 2007р, 2008р., 1 кв., він сплачував єдиний податок та подавав квартальні звіти до податкової інспекції, тобто виконував всі вимоги. Звертає увагу колегії на те, що за нормами п.5 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завдання державних податкових органів в Україні є роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, а тому, податковому органу належало б використовувати свої повноваження в повному обсязі і лише з тією метою, з якою таке повноваження йому надане. Позивач наполягає, що будь-яких порушень з його боку допущено не було. Проте, судом не враховано норми підпункту 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», згідно з яким платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобовязання, за кожен повний, або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше пятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобовязання та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В даному випадку податкове зобовязання сладає суму 1859,86грн., де 50% складає 929,93грн, а не 1700,00грн. санкцій, які були нараховані позивачу податковим органом.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, з 25 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року посадовими особами Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на підставі направлень на перевірку №68 від 25.04.2008 р. та №74 від 17.05.2008 р. було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 23.09.2005 р. по 31.03.2008р. За результатами перевірки складено акт від 22.05.2008 р. №202/17-20/НОМЕР_1 (а.с.12-27, том 1), якому зазначалось про порушення позивачем:

- ст.13, п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92 р. (з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ), пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.п "а", п.п "в" п.19.1 ст. 19 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 899-ІУ, в результаті чого нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 6758,05 грн., в тому числі за 2005 рік - 820,30 грн., за 2006 рік - 2773,12 грн., за 2007 рік -2349,22 грн., за І квартал 2008 року - 815,41 грн.;

- р.2 ст.9 Закону України "Про держреєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.94 р. та "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. за № 451 та зареєстрованого в Мін'юсті України 22.10.03 р. за № 960/8281, податковим агентом в податкових розрахунках форми 1-ДФ не відображено дані про виплачені кошти громадянам за придбане молоко (ознака доходу 53);

- ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" із змінами та доповненнями - не відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування та не перейшов на загальну систему оподаткування у 2008 році;

- пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями - не зареєструвався платником ПДВ, в результаті чого нараховано податку на додану вартість в сумі 31766,73 грн.;

- пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - не подавав у визначені Законом терміни декларації по податку на додану вартість.

- п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379 та зареєстрованої в Мін"юсті України від 09.08.99 р. за № 544/3837 ( зі змінами та доповненнями), пунктів 9,10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303 та п.п."б" п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платником податку не подано розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює кварталу, за 2005-2007 року та 1 квартал 2008 року, в результаті чого підприємцю нараховано 158,87грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0030931720/0, яким нараховано податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму - 42 495,88 грн.;

- №0030941720/0, яким нараховано податок з фізичних осіб - 6 758,05 грн.;

- №0030951720/0, яким нараховано збір за забруднення навколишнього середовища в розмірі 2 029,86 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції №6433/10/17-00 від 29.07.2008 р. (а.с.39-47, Том 1) йому було відмовлено в задоволенні первинної скарги, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА у Кіровоградській області №5267/10/25-037 від 06.10.2008 р. (а.с.48-55, Том 1) залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0030931720/0 від 25.05.2008 р. та №0030941720/0 від 25.05.2008 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення №0030951720/0 (№0030951720/1) в частині застосування штрафної фінансової санкції зі збору за забруднення навколишнього середовища в розмірі 170,00 грн. та збільшено вказану санкцію на суму 1700,00 грн.

В зв'язку зі зміною сум податкового зобов'язання, Кіровоградською МДПІ винесено нові податкові повідомлення-рішення: від 09.10.2008 р. №0030951720/2 на суму 1859,86 грн. та №0039081720/2 на суму 1700,00 грн.

Рішенням ДПА України №9064/В/25 - 0315 від 24.10.2008 р. (а.с.56-57, Том 1) скарга позивача про перегляд рішень залишена без розгляду та винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0030931720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42 495,88 грн., з яких 31 766,58 грн. - заборгованість за основним платежем та 10 729,30 грн. - штрафні санкції (а.с.8, 69, Том 1);

- №0030941720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 758,05 грн. (а.с.9, 12, Том 1);

- №0030951720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 859,86 грн., з яких 159,86 грн. - заборгованість за основним платежем та 1 700,00 грн. - штрафні санкції (а.с.10, 71 Том 1);

- №0039081720/3 від 31.10.2008 р., яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1 700,00 грн. (а.с.11, 67 Том 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємому періоді був зареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами з визначенням виду діяльності: "послуги для населення у тваринництві, закупівля молока у населення" (а.с.30,31 т.1, а.с. 348,364,365,379 т.2). Тобто, позивач здійснював господарську діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Висновки податкового органу пов'язані з наступними обставинами. Так, між позивачем та ЗАТ "Баштанський сирзавод" протягом 2005-2008 років укладалися договори доручення, зокрема договір доручення №7 на виконання робіт по закупці молока від 10.10.2005 р. (а.с.245-247 Том 2), договір доручення №104/03-06 від 01.01.2006 р. (а.с.32-34 Том 1, 258-260 Том 2), договір доручення №5/03-08м від 02.01.2008 р. (а.с.297-300, Том 2). Предметом даних договорів є здійснення позивачем від імені та за рахунок довірителя (ЗАТ "Баштанський сирзавод") закупки у сільськогосподарських товаровиробників молока цільного у визначеній кількості та систематичне відвантаження його довірителю, а останній, в свою чергу, повинен забезпечувати повіреного необхідними для виконання доручення повноваженнями та компенсувати витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Суд першої інстанції вірно визначився, що вказані договори є господарськими, які, в свою чергу, відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (УК України) укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні дії. За приписами ч.2 вищевказаної статті договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Тобто, вказані договори за своєю правовою природою є договорами доручення, згідно з якими позивача здійснював від імені та за рахунок довірителя організацію збору молока у товаровиробника (населення), охолодження молока до певної температури, передачу молока представнику ЗАТ "Баштанський сирзавод", а довіритель, в свою чергу, сплачував за вказану роботу позивачу винагороду у розмірі, визначеному договором.

Відповідно до платіжних відомостей за 2005 рік (а.с.243-257 Том 2), за 2006 рік (а.с.261-296 Том 2), за 2007 рік (а.с.301-345 Том 2) та за 2008 рік (а.с.301-309) позивач від імені ЗАТ "Баштанський сирзавод" та за його рахунок сплачував населенню за придбане молоко.

Довідкою Державної податкової інспекції у Баштанському районі від 03.03.2008 р. №33/23-00446500 про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ "Баштанський сирзавод" з питань правових відносин з СГД-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. (а.с.184-187 Том.1) та журналом ордером і відомостями по рахунку ЗАТ "Баштанський сирзавод" (а.с.188-209) підтверджено взаємовідниси за договорами доручення між позивачем та сирзаводом.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

У відповідності до ч.3 п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг ).

З умов договору між позивачем та ЗАТ "Баштанський сирзавод" не передбачено довомленості про перехід права власності на молоко до позивача під час придбання його у населення за рахунок довірителя з огляду на те, що між сторонами склалися договірні відносини, врегульовані ч.1 ст.1000 ЦК України, що виключає за таких обставин набуття позивачем права власності на такий товар, а тому суд дійшов вірного висновку про те, що сума компенсації витрат на закупівлю молока у населення та суми дотацій, нарахованих населенню за продане ними молоко заводом, отримані позивачем від ЗАТ "Баштанський сирзавод", не є сумою виручки за реалізовані товари в розумінні п.1 Указу, а тому відсутні підстави вважати наявним порушення з боку позивача п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727.

Суд також обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивача в перевіряємому періоді здійснював посередницьку діяльність в торгівлі сільськогосподарською сировиною, яка відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) відноситься до класу 51.11, отримавши таким чином інші доходи, ніж передбачені п.9.12.1. пункту 9.12. статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року.

Так, в відповідності до п.9.12.2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з п. 9.12.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

За приписами п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі за ставкою, встановленого місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника, залежно від виду діяльності.

У відповідності до ч.3 п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно з п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.

Матеріали справи підтверджують дотримання вищевказаних норм. Із змісту заяв, поданих позивачем до податкового органу (а.с.353, 354, 355 Т.2), вбачається, що позивач повідомив відповідача про вид діяльності, яким він планував займатися в установленому порядку, що стало підставою для видачі відповідних свідоцтв. Іншими видами діяльності в перевіряємому періоді позивач не займався. Жоден з нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання - платників єдиного податку не передбачають обов'язку як фізичної особи, яка подає заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, зазначати в ній вид діяльності за обов'язковим формулюванням за КВЕД, так і податкового органу, який видає свідоцтво платника єдиного податку. У випадку зазначення позивачем у заяві виду діяльності, яким він планує займатися таким чином, який, на думку податкового органу, не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач мав можливість відмовити у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку за наявності для цього відповідних підстав, що ним зроблено не було.

Суд також врахував пояснення позивача про те, що вид діяльності в заявах він вказав за порадою працівника податкової інспекції, якому було надано договір від 01.10.2005 року укладений з ЗАТ "Баштанський сирзавод" (а.с.245 Т.2). При цьому суд застосував норми п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", де зазначається, що завданням державних податкових органів в Україні є роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, а тому, зазначає суд в своїй постанові, податковому органу належало б використати свої повноваження в повному обсязі і лише з тією метою, з якою таке повноваження йому надане.

За встановлених обставин суд дійшов вірного висновку, що позивач у перевіряємому періоді не припустився перевищення обсягу виручки в 500 000,00 грн., передбаченого п.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", з огляду на те, що до складу такої виручки компенсація витрат на закупівлю молока у населення та суми дотацій, нарахованих населенню за продане ними молоко, перерахована ЗАТ "Баштанський сирзавод" на рахунок позивача у 2005 році в розмірі 237 025,00 грн., у 2006 році - 421 056,28 грн., у 2007 році - 586 033,81 грн. та у 1 кварталі 2008 року - 174 594,00 грн. відповідачем зараховані безпідставно.

Слід також зазначити, що позивач здійснював визначений ним у заявах про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі яких видані Свідоцтва платника єдиного податку, вид діяльності в розумінні п. 9.12. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, а тому п.9.12.2. цього Закону податковим органом застосовано до позивача безпідставно.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість, в результаті чого податковим органом нараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 31 766,73 грн., - слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 вищевказаного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Проте висновок податкового органу повністю спростовується матеріалами справи.

В акті перевірки також зазначається про порушення позивачем пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, що позивач не подав у визначені Законом терміни декларації по податку на додану вартість, за що нараховано штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. (а.с.28 Т.1).

У відповідності до п.6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на додану вартість. Сплата єдиного податку позивачем здійснена в повному обсязі, що підтверджено обома сторонами в судовому засіданні.

З огляду на те, що позивач не отримував доходу поза межами виду підприємницької діяльності, який оподатковується відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», позивач не є платником податку на додану вартість в розумінні ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та не повинен подавати податкову декларацію з цього виду податку.

Таким чином, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 495,88 грн., з яких 31 766,58 грн. - основний платіж та 10 729,30 грн. - штрафні санкції, в тому числі і штрафні санкції в сумі 510,00 грн. також є безпідставним.

Щодо порушення позивачем п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 №162/379, п. 9, 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303 та п. п. "б" п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки платником податків не подано розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює кварталу, в результаті чого позивачу нараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 159,87 грн. та штрафні (фінансові) санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на підставі п.17.1.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 1 700,00 грн. та на підставі п.17.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 1 700,00 грн., слід зазначити наступне.

Суд вірно встановив, що позивач здійснював збір молока у населення, використовуючи власний транспортний засіб. Спору щодо арифметичних обрахунків між сторонами не виникло.

Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Відповідно до п.4 вказаного Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється з осіб, які здійснюють таке забруднення шляхом використання у своїй діяльності речовин, процес використання яких передбачає здійснення відповідних викидів у атмосферне повітря, а не лише з власників транспортних засобів, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він не має у своїй власності транспортних засобів за допомогою яких проводиться обробіток ґрунту та, як наслідок, не є платником такого збору.

Згідно з пп. 6.2 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 року №162/379 суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду.

Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування" не передбачено звільнення суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. За Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувним джерелом забруднення. Проте звіти до податкового органу позивач не подавав.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції обставин справи та застосуванням норм матеріального права.

Разом з тим, судом не було враховано норми пп.17.1.2 п.17.1 вищевказаного Закону, де зазначається, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій по податкових зобов'язаннях по збору за забруднення навколишнього природного середовища, нарахованих по акту перевірки (а.с.29 Т.1) позивачу нараховано податкове зобов'язання зі збору за забруднення в сумі 159,86 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 1 700,00 грн. (17,00 грн. х 10 х 10). Також, враховуючи те, що позивач не подавав розрахунку протягом десяти звітних періодів, штрафні санкції відповідно до 17.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" складають 1700,00 грн. (10 х 170,00грн.).

Проте в супереч пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом нараховано штраф у сумі більшій, ніж 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, але це залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції було належним чином встановлено фактичні обставини спору та надана їм належна правова оцінка. Суд прийняв правильне по суті рішення, але з помилковим застосуванням пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що є підставою для зміни постанови суду згідно з п.1 ч.1 ст.201 КАС України.

За встановлених обставин постанову суду слід змінити, доповнивши резолютивну частину постанови пунктом 4 наступного змісту: «Скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0039081720/3 від 31.10.2008р. в частині нарахування штрафної санкції в сумі 770,07грн.». В іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,201,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 р. у справі № 2а-1939/08/1170 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 р. у справі № 2а-1939/08 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 р. у справі № 2а-1939/08 змінити, доповнивши резолютивну частину постанови пунктом 4 наступного змісту: «Скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0039081720/3 від 31.10.2008р. в частині нарахування штрафної санкції в сумі 770,07грн.».

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Шлай