Ухвала суду № 40500497, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/800/48096/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013

у справі № 1570/7062/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне товариство "Супер-Кентавр"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Охоронне товариство «Супер-Кентавр» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2012 №0005272210; №0005282210; №0005292210.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 №0005272210. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №3806/22-1/20960877 від 04.07.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на 102 582,00 грн. В тому числі занижено на 24840,00 грн. - згідно довідки відділу аналітичної роботи, моніторингу фінансових операцій та ведення баз даних управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПС в Одеській області від 07.06.2012 №117/16-20/20960877;

- пп.14.1.181. п.14.1. ст. 14, п.198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 71257,00 грн.;

- пп.162.1.3 п.162.1 ст. 162, п.163.1 ст. 163, пп.168.1.1, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.171.1, п.171.2 ст. 171, п.177.6 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за ІІІ-2010-2011 роки в сумі 4200,00 грн.;

- п.2.8 та п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зі змінами та доповненнями - перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі на суму 1991,22 грн., в результаті чого р.1 Указу Президента України №436/96 передбачено застосування фінансових санкцій.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012:

- №0005272210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103207,00 грн. за порушення п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України;

- №0005282210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення п.44.3 ст. 44, п.121.1 ст. 121 ПК України;

- №0005292210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73308,00 грн. за порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.3 ст. 198 ПК України.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 №0005272210, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, діяльність приватних охоронних служб та оптова торгівля.

Матеріали справи свідчать, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Центр підготовки фахівців охорони" був укладений договір про підготовку та підвищення кваліфікації від 12.012011, факт виконання якого підтверджено первинними документами, зокрема: актами виконаних робіт, наказами про прийняття на роботу та свідоцтвами про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.

Разом з тим, факт виконання договору купівлі-продажу №19012 від 19.01.2011, який був укладений між позивачем та ТОВ "Агро-Мост", підтверджується актами прийому-передачі товару та податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 23.07.2012 №0005272210.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль