Ухвала суду № 40499880, 03.09.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"03" вересня 2014 р. Справа № 817/1802/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Кратюк А. О. ,

за участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" липня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех-Пром" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 13.06.2014 № 000068220.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою залишити позов без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2014 року №0000682200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у період з 28.05.2014 по 03.06.2014 року Здолбунівською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Будтех-пром», код ЄДРПОУ 37433589 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 за результатами якої складено акт від 06.06.2014 №518/22-37433589.

Висновками акта перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 206 605 грн. за січень 2014 року.

На підставі даних позапланової перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 №0000682200, яким ТОВ «Будтех-пром» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 206 605 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 103 303 грн.

ТОВ «Будтех-пром» вважає таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.05.2014 по 03.06.2014 року Здолбунівською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Будтех-пром», код ЄДРПОУ 37433589 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 за результатами якої складено акт від 06.06.2014 №518/22-37433589.

Результатами перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 206 605 грн. за січень 2014 року.

На підставі висновків акта позапланової перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 №0000682200, яким ТОВ «Будтех-пром» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 206 605 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 103 303 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

На думку апеляційного суду, податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 №0000682200 є неправомірним, зважаючи на таке.

Окружним судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 206 605 грн. за січень 2014 року було зроблено на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербуд-Центр» від 24.04.2014 №454/26-58-05-11/38950646, складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, яким встановлено, що згідно ІБ «Податковий блок» станом на дату написання акта стан платника податку ТОВ «Інтербуд-Центр» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Окрім того, ТОВ «Будтех-Пром» в ході перевірки не представлено первинних документів, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, а саме: подорожні листи будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини, рапорт наряд про роботу будівельної машини, картка обліку роботи будівельної машини, журнал обліку роботи будівельної машини, довідка про виконані роботи (форма ЕБМ-7), матеріальний звіт (форма М-19) та інші документи первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що згідно представлених документів ТОВ «Будтех-Пром» по взаєморозрахунках з ТОВ «Інтербуд-Центр» вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, зокрема у випадках, коли операції здійснюються з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального характеру.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1-3 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту ст.ст. 205, 215, 228 Цивільного кодексу України слідує, що правочини вчинені суб'єктами господарювання можуть бути визнані нікчемними лише за умови наявності належних та допустимих доказів, які свідчать про їх спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтербуд-Центр» як нікчемних.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Інтербуд-центр» здійснювалися на підставі договору підряду на виконання робіт №Б18/12-13 від 18.12.2013 року.

За умовами даного договору замовник («ТОВ «Будтех-Пром») доручає, а підрядник (ТОВ «Інтербуд-центр») бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами провести будівельні роботи по влаштуванню фундаментів згідно проекту 20-12-1 КЗ «Робочий проект збільшення потужності заводу по виробництву гібридного насіння кукурудзи та інших зернових культур ПрАТ «Райз-Максимко» в с. Зоря, Рівненської області. Установка сушильна для качанів кукурудзи» в обумовлений Договором строк (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору - факт здачі виконаних робіт за даним Договором фіксується сторонами в акті здачі-приймання.

По факту виконання даних підрядних робіт сторонами Договору підписувалися довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за січень та лютий 2014 року, та акти виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за січень та лютий 2014 року.

На підтвердження виконання підрядних робіт ТОВ «Інтербуд-центр» було виписано у січні 2014 року 4 податкові накладні: від 28.01.2014 №433 на загальну суму 345 000 грн., у т.ч. ПДВ 57 500 грн., №434 на загальну суму 655 000 грн., у т.ч. ПДВ 109 166,67 грн.; від 30.01.2014 №1332 на загальну суму 10 000 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 31.01.2014 №950 на загальну суму 229 631,50 грн., у т.ч. ПДВ 38 271,92 грн.

В підтвердження оплати за виконані роботи є виписка банку по особовому рахунку ТОВ «Будтех-Пром» за 28.01.2014, яка підтверджує факт сплати коштів.

Загальна суму ПДВ в розмірі 206 605 грн. по зазначеним податкових накладних була віднесена позивачем до податкового кредиту січня 2014 року, що стверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст..201 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Таким чином, на думку судової колегії, первинними документами підтверджено факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтербуд-центр».

Безпідставними є посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки подорожніх листів будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини, рапорту наряд про роботу будівельної машини, картки обліку роботи будівельної машини, журнал обліку роботи будівельної машини, довідки про виконані роботи (форма ЕБМ-7), матеріальний звіт (форма М-19) та інші документи первинного бухгалтерського обліку як підставу донарахування податку на додану вартість, оскільки законодавство не зобов'язує позивача оформляти всі перелічені податковим органом документи.

Наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 року №149 затверджено Типові форми первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів.

Відповідно п.1 зазначеного наказу передбачено - затвердити типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів і ввести їх в дію з 1 вересня 1997 року: ЕБМ-1 "Рапорт N про роботу баштового крану": ЕБМ-2 "Подорожній лист N будівельної машини"; ЕБМ-3 "Рапорт N про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-4 "Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-5 "Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-6 "Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)"; ЕБМ-7 "Довідка про виконані роботи (послуги)".

Таким чином, зазначеним наказом затверджено лише типові форми облікових документів з роботи будівельних машин та механізмів.

Слід зазначити, що ці первинні облікові документи складаються та оформляються лише тими підприємствами, які мають будівельні машини та механізми, а тому і знаходяться на тому підприємстві, на якому експлуатуються зазначені будівельні машини.

Як було зазначено раніше, відповідно до укладеного договору підряду з ТОВ «Інтербуд-Центр», Підрядник (ТОВ «Інтербуд-Центр») виконувало підрядні роботи для Замовника (ТОВ «Будтех-Пром») по облаштуванню фундаментів автомобільного та залізничного розвантажувачів, улаштування входів у підземні галереї під фундаментами тощо. Зазначені роботи виконувалися власними силами підрядника, в даному разі ТОВ «Інтербуд-Центр», тобто використовувалися будівельні автомобілі Підрядника, і ТОВ «Будтех-Пром» будь-якого відношення до первинної документації вказаного контрагента не має. А тому суд наголошує, що всі первинні облікові документи на транспортні засоби, будівельні автомобілі і механізми знаходяться у ТОВ «Інтербуд-Центр» і ніяким чином не можуть бути наявними у позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до 73.5 ст.73 Податкового кодексу України - з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до п.1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 - зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що Здолбунівською ОДПІ було використано під час перевірки акт про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Інтербуд-Центр» від 24.04.2014 №454/26-58-05-11/38950646, складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, яким встановлено, що згідно ІБ «Податковий блок» станом на дату написання акта стан платника податку ТОВ «Інтербуд-Центр» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Проте, як вбачається з матеріалів акта перевірки в ході проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербуд-Центр» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження на адресу ТОВ «Інтербуд-Центр» не направлявся. Таким чином, податковим органом не витребовувалися у контрагента позивача первинні документи та пояснення, необхідні для проведення зустрічної звірки. А акт про неможливість проведення зустрічної звірки сам по собі не може свідчити про фіктивність господарських операцій, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою і акт лише засвідчує про неможливість проведення зустрічної звірки з тих, або інших причин.

Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки подорожніх листів будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини, рапорту наряд про роботу будівельної машини, картки обліку роботи будівельної машини, журнал обліку роботи будівельної машини, довідки про виконані роботи (форма ЕБМ-7), матеріальний звіт (форма М-19) та інших документів первинного бухгалтерського обліку є протиправними, оскільки законодавства не зобов'язує позивача складати вище перелічені документи. Окрім того, дослідивши зазначені документи, суд зазначає, що вони не засвідчують факт здійснення господарських операцій, а лише містять відомості про відпрацьовані години зміни машиністів та техніків-нормувальників, коди простоїв, рух та списання пального тощо. Зазначені документи є похідними від первинних, та містяться лише у ТОВ «Інтербуд-Центр».

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - ТОВ «Інтербуд-Центр» мають сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Разом з тим, судом досліджено податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Інтербуд-Центр» за січень 2014 року з якої вбачається віднесення до податкових зобов'язань звітного періоду вартість робіт в сумі 206 605 грн.

Стосовно доводів податкового органу щодо наявності фінансового звіту ТОВ «Інтербуд-Центр» за 2013 рік, з якого вбачається відсутність будь-яких оборотних засобів для здійснення господарської діяльності, то суд зазначає, що господарські операції у 2014 році, що стверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за січень та лютий 2014 року, та актами виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за січень та лютий 2014 року. Разом з тим, це не позбавляло ТОВ «Інтербуд-Центр» згідно умов договору залучати до проведення робіт третіх осіб - субпідрядників.

Отже, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На думку судової колегії, суд попередньої інстанції дійшов підставного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому апеляційний суд залишає її без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "16" липня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" вересня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтех-Пром" вул.Шкільна,30-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35700

3,4- відповідачу Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705; представнику

- ,