Ухвала суду № 40499581, 11.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 876/4424/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року у адміністративній справі №2а-8400/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» звернулося до суду із адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000412301, №0000422301 від 21.08.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставину справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Престиж-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012 року, про що складено акт №427/2200/32285602 від 07.08.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з підприємством ТзОВ «Лакіс», ПП «Західстильбуд»; п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п.8.7 ст. та пп.138.1.1п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 179962,0 грн. зокрема по періодах: 2 квартал 2010 року в сумі 43122,0 грн., 3 квартал 2010 року в сумі 20834,0 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 76666,0 грн. та 1 квартал 2012 року в сумі 39340,0 грн.; п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Престиж-Авто», завищено податковий кредит на загальну суму 149964,52 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 34497,74 грн., за вересень 2010 року в сумі 16666,67 грн., за листопад 2010 року в сумі 61333,33 грн. та за січень 2012 року в сумі 37466,78 грн.; п.2.8, п.3.4, п.3.5, п.5.9, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р №637 (із змінами та доповненнями)- встановлено перевищення ліміту каси. Загальна сума понадлімітних залишків становить 1538,25 грн.; п.19.2 «б», ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.51.1 ст.51, пп. «б», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не включення відомостей про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб-підприємців в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за встановленою формою №1-ДФ.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 224 952,50 грн., в т.ч. за основним платежем 179962 грн. та за штрафними санкціями 44990,5 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000422301 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 187 455,52 грн., в т.ч. за основним платежем 149 964,52 грн. та за штрафними санкціями 37 491 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 №0000422301 та №0000412301 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Лакис» були укладені договір купівлі-продажу 23.09.2010 р та договір про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів №2309 від 23.09.2010 року. Позивач додав до угоди, видаткову накладну №063015 та акт виконаних робіт №063016, видаткову накладну №063017 та акт виконаних робіт №063018.

У червні 2010 року позивач закуповував запасні частини у ТзОВ «Лакис», та згідно актів виконаних робіт №063016 та №063018 від 30.06.2010 року здійснював ремонт автотранспорту, а саме: заміна деталей, змащування, монтаж, діагностика, зварювальні роботи, капітальний ремонт двигуна та заднього моста. Ремонт здійснювався за адресою місцезнаходження підприємства ТзОВ «Лакис», м. Луганськ, вул. Зарічний, 8/138. Автотранспорти, яким проводився ремонт належать позивачу , які використовуються у господарській діяльності. Ремонт автобусів проводився згідно актів виконаних робіт, оскільки як для перевірки так і суду договір позивач не надав.

Згідно наданих податковому органу під час перевірки актів виконаних робіт із ДП «Львіввугілля», автобус Ікарус-256 номерний знак ВС7988АТ за період з 21.06.2010 по 30.06.2010, 13.07.2010 та з 16.07.2010 по 30.07.2010 надавав автотранспортні послуги відповідно до договору №447 від 30.12.2005 року про надання автотранспортних послуг. Згідно наданих актів виконаних робіт із ОЛК «Ровесник» ДП «Львіввугілля», автобус SCANIA K112 номерний знак ВС 5488АХ за період з 01.06.2010 по 26.06.2010, з 01.07.2010 по 11.07.2010 та з 15.07.10 по 31.07.2010 також надав автотранспортні послуги згідно договору №2 від 31.12.2009 року про надання автотранспортних послуг.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані транспортні засоби 30.06.2010 року не могли знаходитись на ремонті м.Луганську, оскільки з актів виконаних робіт видно, що дані автобуси в той час надавали транспортні послуги ДП «Львіввугілля». Як вбачається з акту перевірки, подорожні листи за 2010 рік, підприємством не були надані для перевірки.

З урахуванням наведеного та вимог пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач не мав права відображати в рядку 04.1 Декларацій витрати по придбанню запчастин та наданих послуг по ремонту автобусів від ТзОВ «Лакис».

Крім цього, між позивачем та ПП «Західбудстиль» був укладений договір поставки, за умовами якого продавець зобов'язаний (ПП «Західбудстиль») продати, а покупець (ТзОВ «Престиж-Авто») належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, в кількості та за ціною, вказаних в рахунках-фактурах та накладних документах. Під час перевірки позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти списання запчастин, однак не надано підтверджуючого документа на перевезення ТМЦ від продавця до покупця-подорожнього листа.

Як вбачається з акту перевірки, зустрічну перевірку з ПП «Західбудстиль» провести було неможливо, згідно акту №1111 ДПІ у Сихівському районі м. Львова, оскільки платник ПП «Західбудстиль» за податковою адресою відсутній. Перевіркою було встановлено, що ПП «Західбудстиль» укладало цивільно-правові відносини та проводило транзитні операції, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування валових витрат та податкового зобов'язання. Виконані правочини між ПП «Західбудстиль» та ТзОВ «Престиж-Авто» є безтоварними, оскільки відсутні товари по факту придбання у ПП «Західбудстиль».

Таким чином, позивачем в порушення п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу валових витрат зайво включено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Західбудстиль», факт отримання яких не доведено.

Враховуючи порушення по податку на прибутку в частині наявних взаєморозрахунків з ТзОВ «Лакис», ПП «Західбудстиль» позивач завищив податковий кредит на загальну суму 149964,52 грн.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до п.п. 7.4.5 ст. 7 «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у випадках, передбачених Кодексом, та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Кодекс не передбачає.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Посилання апелянта на ту обставину, що судом не було взято до уваги акти списання автозапчастин, які свідчать про те, що придбані у ПП «Західбудстиль» автозапчастини по їх прибуттю були встановленні на відповідні транспортні засоби ТзОВ «Престиж - Авто», судом до уваги не беруться, оскільки відсутні докази ідентифікації вказаних автозапчастин, тобто докази на підтвердження того, що саме отримані від ПП «Західбудстиль» автозапчастини були встановлені на транспортні засоби позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року у адміністративній справі №2а-8400/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс