Ухвала суду № 40499489, 20.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"20" серпня 2014 р. Справа № 806/1555/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" травня 2014 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року приватне акціонерне товариство "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" звернулося з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17.03.2014 р. №0002231501 про сплату штрафу у сумі 83444,51 грн. за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування неправомірності оспорюваного податкового повідомлення - рішення форми "Ш" від 17 березня 2014 року № 0002231501 позивач посилається, зокрема, на допущення Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області процедурних порушень, що, на його думку, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування. Вказані порушення стосуються: відсутності номеру та дати акту камеральної перевірки, на підставі, якого було прийнято оскаржуване податкове - повідомлення рішення; не надіслання розрахунку штрафної санкції до вказаного рішення; не співвідповідність номерів рішень ОДПС України, вказаних в акті перевірки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись з даною постановою товариство звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник товариства підтримав апеляційну скаргу .

Представник податкової інспекції апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст. 100 ПКУ) № 8 від 30 січня 2013 року, рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст. 100 ПКУ) № 25 від 27 вересня 2013 року, звітній декларації №9007430459 від 18 лютого 2013 року, № 9014674713 від 20 березня 2013 року, уточнюючого розрахунку № 9025299799 від 30 квітня 2013 року, звітній декларації №9074975936 від 20 листопада 2013 року, про що складено акт № 1094/15-1 від 19.02.2013 року (а.с.11-17), згідно висновків якого позивачем не сплачені у встановлений законом термін самостійно узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Вказаний акт перевірки для ознайомлення був надісланий на адресу позивача разом з розрахунком штрафної санкції супровідним листом, та отриманий підприємством 03 березня 2014 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції. В супровідному листі було вказано номер акту та помилково зазначено рік замість 2014 року вказано 2013 рік (а.с. 10).

На підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми "Ш" від 17 березня 2014 року № 0002231501 про сплату штрафу в розмірі 10%, 20% у сумі 83444,51 грн. за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке отримано позивачем 20 березня 2014 року (а.с. 20).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що порушення на які посилається позивач не вплинули на правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем в судовому засіданні фактично визнано порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до рішень ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст. 100 ПКУ) № 8 від 30 січня 2013 року, № 25 від 27 вересня 2013 року, звітній декларації №9007430459 від 18 лютого 2013 року, № 9014674713 від 20 березня 2013 року, уточнюючого розрахунку № 9025299799 від 30 квітня 2013 року, звітної декларації № 9074975936 від 20 листопада 2013 року. Що стосується невідповідності номерів у рішеннях про розстрочення, вказаних в акті перевірки, та існуючих рішень про розстрочення, то судом безспірно встановлено, що при складанні акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, головним державним інспектором помилково зазначено номери рішень ОДПС України про розстрочення податкового боргу, а саме: замість № 8 та № 25 було зазначено рішення № 18 та № 26 відповідно до номерів договорів, що по суті також ніяким чином не вплинуло на правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок оформлення результатів документальних перевірок, може бути підставою для визнання рішення, прийнятого на підставі такого акту, недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. Якщо ж рішення податкового органу в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття рішення не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу регулюються строки сплати податкового зобов'язання.

Так, згідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом126.1 ст.126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що так, як позивачем подавались на адресу податкового органу заяви від 27 вересня 2013 року (а.с. 65) щодо надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 262307,23 грн., на строк три місяці, то вказаною заявою позивач погодив умови договору, та не міг не знати про його існування. Крім того, вказаний договір був внесений до журналу реєстрації надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), що підтверджується його копією (а. с. 87-88).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податку затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, відповідно до п. 1.4 Розділу І якого розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів.

Згідно п. 3.4 Розділу ІІІ вказаного Порядку підрозділом, до функцій якого належать питання розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), органу доходів і зборів за місцем реєстрації платника податків (за місцем обліку грошового зобов'язання (податкового боргу)) реєструються прийняті рішення про розстрочення (відстрочення), у тому числі й рішення, прийняті органами доходів і зборів вищого рівня, стосовно платників податків, які перебувають у них на обліку, в журналі реєстрації надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (далі - журнал) (додаток 3), який ведеться в електронному вигляді. Реєстрація здійснюється в день прийняття або отримання рішення про розстрочення (відстрочення).

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог, так як оскаржуване податкове повідомлення рішення форми "Ш" від 17 березня 2014 року №0002231501 про сплату штрафу у розмірі 10%, 20% у сумі 83444,51 грн. за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, прийнятим податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. .

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено 21.08.2014 року

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне акціонерне товариство "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" вул.Корольова,21-б,м.Житомир,10025

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4- представник позивача Венгерук Сергій Юрійович, АДРЕСА_1

- ,