Ухвала суду № 40499352, 15.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 р. Справа № 78814/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

представника позивача: Іванейко Я.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Баркарола» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до Приватного підприємства «Баркарола» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.12.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 571 186, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на прибуток (недоїмка за основним платежем - 316927,50 грн., пеня 189,12 грн.) та податку на додану вартість (недоїмка за основним платежем 253541,25 грн., пеня 528,42 грн.)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з приватного підприємства «Баркарола», ідентифікаційний код 23948049, що зареєстроване за адресою: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335, до бюджету податковий борг в сумі 571186 (п`ятсот сімдесят одну тисячу сто вісімдесят шість) гривень 29 коп.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що під час проведення перевірки працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було допущено ряд грубих помилок та не взято до уваги частину фінансових документів, що мають істотне значення для вирішення питання по суті.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Іванейко Я.Я. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України.

На даний час вказана сума податкового зобов'язання є узгодженою, оскільки з моменту отримання податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками адміністративного оскарження, минуло більше 60 днів, та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу, а, відтак, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «Баркарола»,зареєстроване 31.03.2006 року виконкомом Львівської міської ради за адресою 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335.

Довідкою позивача від 10.11.2011 року № 123/29-011 підтверджено факт взяття ПП «Баркарола» на облік платників податків 09.09.1997 року за № 00504610.

На підставі Акту № 635/94/23-118/23948049 від 11.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Баркарола» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України при проведенні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «ТД Софі» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято:

-податкове повідомлення-рішення № 0001062300/10750 від 27.04.2011 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 316927,50 грн. за платежем податок на прибуток (з них за основним платежем 253542,00 грн., штрафні санкції 63385,50 грн.);

-податкове повідомлення-рішення № 0001072300/10751 від 27.04.2011 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 253541,25 грн. за платежем податок на додану вартість (з них за основним платежем 202833,00 грн., штрафні санкції 50708,25 грн.).

В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, однак, у встановлені строки суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток та по податку на додану вартість із виготовлених в Україні товарів (робіт, послуг) сплачені не були.

Відповідачем не було надано суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № 0001062300/10750 та № 0001072300/10751 від 27.04.2011 року.

Відповідно до ст. 16 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

У п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 1 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. А також, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

У відповідності до п. 1 ст. 109 ПК Кодексу, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 54.3.1 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Крім того, згідно п. 54.3.3 ст. 53 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України.

Згідно довідки позивача № 28438/19-020 від 10.11.2011 року, сума податкового боргу ПП «Баркарола» станом на 09.11.2011 року з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств становить 2052760,75 грн., з них 2050711,13 грн. недоїмки по податках та 2049,62 грн. пені.

У своїх позовних вимогах ДПІ в Шевченківському районі м. Львова просить суд стягнути лише 571186,29 грн., суму заборгованості, що виникла з податку на прибуток (недоїмка за основним платежем - 316927,50 грн., пеня 189,12 грн.), податку на додану вартість (недоїмка за основним платежем 253541,25 грн., пеня 528,42 грн.), оскільки решта боргу охоплено рішенням суду.

На даний час вказана сума податкового зобов'язання є узгодженою, оскільки з моменту отримання податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками адміністративного оскарження, минуло більше 60 днів, та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу, а, відтак, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п. 20.1.28 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Враховуючи все вищенаведене, а також п. 20.1.18 ст. 20 ПК, згідно якого органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Баркарола» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі №2а-13768/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний