Постанова № 40499305, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 року

справа № 811/1863/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 811/1863/13-а за позовом Приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (у ході розгляду справи було допущено заміну відповідача його правонаступником - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882240 від 22.05.13, №0000892240 від 22.05.13.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, якими позивачу збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, винесені за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки та встановлено факт формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ "Алікон" та ТОВ "Атонс", які визнані податковим органом нікчемними правочинами, оскільки такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цими контрагентами, не підтверджені належними доказами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовне норму ст.. 209 ПК України задовольняючи позовні вимоги, оскільки відповідно до оскарженого рішення, встановлено правомірність висновків податкового органу щодо виявлених порушень.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, які призвели до заниження значення рядка 14 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за грудень 2011 року на 263 500 грн., завищення значення рядка 15 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2012 року на 77 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" належними доказами не підтверджена.

Проте оскільки позивач зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, з посиланням на норми ст.. 209 ПК України, а тому підстави для застосування до позивача наслідків п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України відсутні, прийшов до висновку про помилковість прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо помилковості прийняття відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Бобринець-Агро-К" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Алікон" за лютий 2012 року за період з 01.03.12 по 31.03.12 та з ТОВ "Атонс" за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №77/22-4/37168396 від 29.04.13. (а.с. 70-83, т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого: за грудень 2011 року занижено значення рядка 14 по скороченій декларації позитивного значення суми податку на додану вартість, яка підлягає донарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства, всього в сумі 263 500 грн.; за березень 2012 року завищено значення рядка 15 по скороченій декларації з податку на додану вартість всього на суму 77 грн. та відповідно занижено позитивне значення суми податку на додану вартість (рядок 14 по скороченій декларації) всього в сумі 127 573 грн. та в результаті чого завищено рядок 18 декларації "Перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" в сумі 127 650 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов з підстав неправомірності формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон".

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: форми "Р" №0000882240 від 22.05.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч. 1 п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329 375 грн., з яких 263 500 грн. - за основним платежем, 65 875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 8, т.1); форми "В4" №0000892240 від 22.05.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 грн. (а.с. 9, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон". Виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, кваліфіковані податковим органом за п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон", які фактично не здійснювалися.

Так судом першої інстанції було досліджено правовідносини за результатами яких були виписані податкові накладні по спірним сумам, досліджував питання наявності договірних відносин позивача з вказаними підприємствами та реальність їх виконання.

Відповідно акту перевірки, позивач, у період, що перевірявся був платником фіксованого сільськогосподарського податку; податку на додану вартість; податку з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено що між позивачем (покупець) та ТОВ "Атонс" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №7/12 від 02.12.11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське віддання), а покупець належним чином прийняти і оплатити товар - нітроамофоску 16:16:16. (а.с. 99, т.1)

ТОВ "Атонс" виписано позивачу такі первинні документи про поставку товарів на загальну суму 1 581 000 грн.:

- видаткова накладна №0000380 від 02.12.11, податкова накладна №380 від 02.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1);

- видаткова накладна №0000382 від 05.12.11, податкова накладна №382 від 05.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1);

- видаткова накладна №0000417 від 09.12.11, податкова накладна №417 від 09.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Атонс" 08.12.11, 09.12.11, 12.12.11 перераховано 1 581 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 101-103, т. 1), проте не узгоджується з пунктом 2.4.2 договору купівлі-продажу №7/12 від 02.12.11 щодо порядку оплати - попередня оплата. Доказів внесення змін до цього договору щодо порядку оплати, відповідно до норм чинного законодавства, суду не надано.

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Атонс" у розмірі 263500 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (скороченої) за грудень 2011 року. (а.с. 54 - 56, т.2)

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Алікон" (продавець) укладено договір поставки №48/1 від 14.02.12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське віддання), а покупець належним чином прийняти і оплатити товар - аммофос. (а.с. 130, т. 1).

ТОВ "Алікон" виписано позивачу податкову накладну №48 від 18.02.12, накладну №794 від 27.04.12 про поставку аммофосу вагою 111 т вартістю 765 900 грн. (а.с. 132, 133, т. 1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Алікон" 15.02.12, 16.02.12 перераховано 765 900 грн. грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. (а.с. 135, т. 1).

Сума ПДВ за податковою накладною ТОВ "Алікон" у розмірі 127 650 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (скороченої) за березень 2012 року (а.с. 239-242, т.1).

Товар, визначений договорами перевозився транспортом продавця (відповідно умов договору).

Судом встановлено, що товар, який був предметом спірних поставок - нітроамофоска та аммофос - є агрохімікатами - складними мінеральними добривами, що використовуються у сільському господарстві з метою збільшення врожайності сільськогосподарських культур. За своїми хімічними властивостями ці речовини відносяться до потенційно небезпечних.

З підстав специфічності властивості товарів, вказаних у податкових та видаткових накладних ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" про поставку позивачу агрохімікатів та значні обсяги наведених у них партій товару, у тому числі з посиланням на норми Закону України "Про пестициди і агрохімікати", Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які позивач як вантажоодержувач, повинен був отримати від перевізника, з метою оприбуткування, ведення складського, оперативного та бухгалтерського обліку щодо придбаних товарів, які, крім того, належать до небезпечних вантажів, не надано доказів одержання від постачальників ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантажених агрохімікатів, їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам, а також вимогам до пакування та маркування, не надано суду журнал реєстрації довіреностей на підтвердження видачі довіреностей своїм уповноваженим особам на отримання від ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" товарів за договорами №7/12 від 02.12.11 та №48/1 від 14.02.12, оскільки законодавства, регламентує певний порядок здійснення торгівлі агрохімікатами та їх транспортування, це є особливі види господарської діяльності, які провадяться за встановленими правилами кваліфікованим персоналом з дотриманням державних стандартів, регламентів, санітарних норм, правил охорони праці тощо.

Судом першої інстанції також витребувались додаткові докази можливості контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність щодо можливості здійснювати продаж такого виду товару. Проте неотримання відповідних доказів на підтвердження доводів позивача, прийшов до висновку, щодо неможливості здійснення ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" поставок товарів у періоди, що перевірялися, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій, встановлено також актами перевірок цих контрагентів, проведених органами податкової служби, що використані відповідачем під час перевірки позивача (а.с. 158, 2240225, 227 Т1, 128, 134, 136 Т2)

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, які призвели до заниження значення рядка 14 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за грудень 2011 року на 263 500 грн., завищення значення рядка 15 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2012 року на 77 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" належними доказами не підтверджена.

З зазначеними доводами погоджується суд апеляційної інстанції.

Позивачем апеляційна скарга подана не була, отже такі доводи суду не спростовані, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, з підстав висновків суду, що оскільки позивач зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, з посиланням на норми ст.. 209 ПК України, а тому підстави для застосування до позивача наслідків п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України відсутні.

Проте з такими висновками суду першої інстанції, щодо неможливості застосування до позивача наслідків п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, колегія суду не погоджується.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.. 198 ПК України.

Відповідно до вказаної норми, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством, із спеціальним режимом оподаткування, на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Проте п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України передбачає лише пільгу для сільськогосподарських підприємств, із спеціальним режимом оподаткування, щодо залишення сум податку на додану вартість у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому ні ця норма, ні податкове законодавство в цілому не звільняє такі підприємства від обов'язку дотримуватись порядку формування податкового кредиту, який є єдиний, та встановлення такого порушення не звільняє суб’єкта господарювання, що використовує податкову пільгу, від відповідальності, визначеної ПК України, також від відповідальності, яка передбачена ст.. 123 ПК України.

Відповідно до вимог пп.14.1.39, 14.1.156 ст.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги

За визначеннями, наведеними у пп.14.1.39, 14.1.156 ст.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Оскільки судом першої інстанції встановлено та не спростовується в суді апеляційної інстанції, що відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, які призвели до заниження значення рядка 14 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за грудень 2011 року на 263 500 грн., завищення значення рядка 15 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2012 року на 77 грн., підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, задовольняючи позовні вимоги з підстав неможливості застосування до позивача наслідків п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 811/1863/13-а за позовом Приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак