Ухвала суду № 40499291, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 рокусправа № 804/14060/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі №804/14060/13-а за позовом Приватного підприємства "Дніпротехпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення і від 14.08.2013 року № 0001752203 на суму 20832 грн.25 коп. скасувати повністю; визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області щодо формування в акті № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Дніпротехпромсервіс" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ "Ферріт Д" (ЄДРПОУ 36441206) за лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками викладеними у акті перевірки щодо правочинів укладених з контрагентом, які суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, щодо оскарженого рішення, то позивачем були надані первинні документи, що підтверджують факти придбання товарів з метою їхнього подальшого використання у господарській діяльності та безпосередньо пов'язаних з одержаним доходу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 14 серпня 2013 року № 0001752203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16665 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 4166, 25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначають про відсутність реальності виконання угод, з посиланням на акт перевірки контрагента позивача про відсутність у такого трудових ресурсів, виробничого обладнання тощо.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.07.2013р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Дніпротехпромсервіс" (код ЄДРПОУ 53669128) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ "Феріт Д" (код за ЄДРПОУ 36441206) за лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16665,0 грн., у тому числі: в лютому 2012р. -1605,0грн., в березні 2012р. - 2149,0грн., в квітні 2012р. - 2892,0грн., в травні 2012р. -1736,0грн., в липні 2012р. - 2809,0грн., в вересні 2012р. - 2452,0грн., в жовтні 2012р. -3022,0грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на акт перевірки контрагента позивача яким встановлено відсутність у ТОВ «Ферріт Д» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році, відсутність реального здійснення господарських операцій, та дійшов висновку, що операції між ТОВ "Ферріт Д" та ПП "Дніпротехпромсервіс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для виконання таких видів послуг або здійснення діяльності, а тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання матеріалів від ТОВ "Ферріт Д".

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 14 серпня 2013 року № 0001752203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16665 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 4166, 25 грн.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПП "Дніпротехпромсервіс" (Покупець) та ТОВ "Ферріт Д" (Постачальник), укладено договір № 79 від 01.02.2012 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а останній зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити товар на умовах, визначених договором. За умовами договору поставка продукції проводиться транспортом Покупця, тобто ПП "Дніпротехпромсервіс" або Постачальника за згодою сторін.

На виконання умов договору, позивач виконав свої обов'язки щодо прийняття товару від постачальника, що підтверджується податковими накладними, наявними в матеріалах справи та не заперечується податковим органом. Поставка товару здійснюватиметься транспортом позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач у лютому 2012 року виконав робіт та підписано актів із покупцями на загальну суму 14067,00 грн., у березні 2012 року виконав роботи на користь покупців на загальну суму 23253,00 грн. На підтвердження зазначеного, позивачем надано відповідні акти виконаних робіт з покупцями та надані податкові накладні наявні в матеріалах справи.

Суми податкових зобов'язань за податковими накладними відображені у повному обсязі у деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року та у додатку №5 до вказаних декларації. Суми ПДВ у додатку №5 декларацій співпадають із сумами реєстру виданих податкових накладних за березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року.

На підставі вищезазначених актів виконаних робіт, позивач щомісячно формує зведені акти "Вибуття МБП та виробничих запасів". Дані зведених актів фіксуються у бухгалтерському обліку за рахунками 201 "ТМЦ", а також наявне відповідне сальдо ТМЦ на рахунку.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Позивачем також надано до перевірки та долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та накладні на відпуск (отримання) ТМЦ. У товарно-транспортних накладних, зазначено, що товар транспортується на підставі відповідних накладних.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності.

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

Слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку додержання ним норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів такого платника.

Виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вищевказаними правочинами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку і частині задоволення позовних вимог та надав вірну оцінку обставинам справи, а також вірно застосував норми матеріального права.

Оскільки позивачем не оскаржене рішення суду в частині відмови задоволення позову, а відповідач не наводить в апеляційній скарзі будь-яких доводів незгоди в цій частині з рішенням суду, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі №804/14060/13-а за позовом Приватного підприємства "Дніпротехпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак