Ухвала суду № 40499204, 07.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2014 рокусправа № 804/4855/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 804/4855/14 за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про зміну формулювання причини звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зміну формулювання причини звільнення з формулювання «Звільнення з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України» на «Звільнення в зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заяву про звільнення за ст.. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я, було написано під диктовку працівників відповідача. Проте не роз'яснено було право державного службовця на достроковий вихід на пенсію за станом здоров'я при умові звільнення його відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, а при відмові у оформленні пенсії держслужбовця, звернулась з вимогою про зміну формулювання звільнення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014р. у задоволенні позову було відмовлено.

Рішення суду мотивовано додержанням відповідачем норм КЗпП України при звільненні позивача, з урахуванням поданої заяви, та неможливістю застосування ст. 40 КЗпП України, оскільки така визначає інші підстави звільнення.

Не погодившись з постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Позивач у скарзі зазначає, що саме намагалась звільнитися не за власним бажанням, а за станом здоров'я та лише з часу не призначення пенсії держслужбовця, зрозуміла, щодо невірного формулювання звільнення.

Колегія суддів, заслухавши сторін, перевіривши обставин справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно матеріалів справи, позивач до дня звільнення працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок управління податкового аналізу.

Також відповідно матеріалів справи, позивач перебувала на обліку в управління ПФУ

з 15.08.2011р. та отримувала пенсію по інвалідності 3гр. від загального захворювання.

Відповідно довідки МСЕК від 19.09.2013р. серії АВ№0045784 позивачу з 01.09.2013р. встановлено 3гр. інвалідності (загальне захворювання). В довідці також міститься висновок щодо умови та характер праці - адмін-хоз. труд невеликого об'єму в умовах кабінету.

Також, як зазначив представник відповідача, у вересні 2013р. від медичної установи було отримано індивідуальну програму реабілітації інваліда, рекомендації якої виконуються, та нарікань з боку позивача не надходило.

Відповідно п. 5 вказаної програми зазначено, що ОСОБА_1 може працювати у відділі спеціалістом з 2013 по 2016р.

21.01.2014р. позивачем подано на ім'я начальника відповідача заяву про звільнення з 24.01.2014р. у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я згідно ст.. 38 КЗпП України.

Наказом від 24.01.2014р. №8 позивача було звільнено з посади за власним бажанням, згідно ст.. 38 КЗпП України.

Після відмови відповідним управлінням ПФУ у оформленні пенсії державного службовця та зазначення, щодо можливості у даному випадку у разі звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначає позивач, саме не вирішення відповідачем питання про звільнення позивача за п.2 ст. 40 КЗпП України послугувало зверненням до суду з позовом про зміну формулювання звільнення. Як на довід посилається на довідку ЛКК від 11.12.2013р. №1265 в якій як висновок зазначено, що не можу працювати за станом здоров'я, потребує дострокового виходу на пенсію.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП роботодавець має право звільнити працівника лише у разі виявлення його невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

Отже, підставою для розірвання трудового договору в такому випадку є саме виявлена невідповідність.

Таким чином, в даному випадку МСЕК установила працівникові групу інвалідності, а роботодавець насамперед має вжити заходів щодо встановлення факту виявленої невідповідності такого працівника займаній посаді чи виконуваній роботі.

Для того щоб установити факт виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, роботодавець повинен передусім керуватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови та характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою інваліда.

Проте невідповідність займаній посаді не було виявлено, а також не було зазначено як рекомендацію МСЕК відповідачу щодо неможливості позивачем займати посаду, з якої звільнялась остання.

Якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма інваліда, роботодавець зобов'язаний здійснити трудову реабілітацію інваліда.

Доказів та доводів щодо невиконання відповідачем реабілітаційної програми суду не надано.

Крім того, для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов'язків було як результат - стану здоров'я.

Відповідач зазначає, що не може зазначити про неналежне виконання працівником - позивачем трудових обов'язків.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу ; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною - інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк про який просить працівник.

Так позивачем було самостійно 21.01.2014р. подано заяву про звільнення з 24.01.2014р. у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я згідно ст.. 38 КЗпП України, а тому відповідачем відповідно до зазначеної норми 24.01.2014р. було прийнято наказ №8, оскільки в даному випадку вбачається можливість звільнення працівника з роботи за власним бажанням та наведено причини, що не є вичерпними, у зв'язку з якими працівник бажає розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк.

В даному випадку на власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, у разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу у зв'язку з поважними на то причинами.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, переглянувши, у межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 804/4855/14 за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про зміну формулювання причини звільнення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник