Ухвала суду № 40499201, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5849/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автодім» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 року №0005362220 та від 20.11.2013 року №0005372220, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 року №0005362220 та від 20.11.2013 року №0005372220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.11.2013 року №0005362220 та від 20.11.2013 року №0005372220. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Автодім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Автодім» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 116 177,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 221 827,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 05.11.2013 №1115/26-53-22-01-21-31024393 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.11.2013 №0005362220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 145 221,00 грн. у тому числі: 116 177,00 грн. - основний платіж, 29 044,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 20.11.2013 №0005372220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 277 284,00 грн. у тому числі: 221 827,00 грн. - основний платіж, 55 457,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.11.2013 №1115/26-53-22-01-21-31024393 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за договорами поставок від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121.

Так, між приватним підприємством «Автодім» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» (продавець) укладено типові договори поставок від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121, відповідно до яких продавець приймає на себе зобов'язання по постачанню, а покупець по прийманню і своєчасній оплаті авто товарів, обладнання та інструментів для автосервісів, згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договорів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121; податкових накладних за відповідні періоди; специфікацій до договору від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121; видаткових накладних за відповідні періоди.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс», приватним підприємством «Автодім» надано суду копії договорів із третіми особами та копії первинних документів (видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт), що підтверджують виконання умов цих договорів.

Окрім того, позивачем надано договори з оренди нежитлового приміщення для зберігання товару та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, як доказ можливості транспортування придбаного товару до місця зберігання.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» вказано на акт державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 15.07.2013 №1078/22-509/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ей Сі Ен» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012».

Аналіз взаємовідносин між приватним підприємством «Автодім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» за договорами від 01.06.2010 №ПТ-01/06/1 та від 03.12.2012 №03/121, свідчить, що податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача, а також всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Під час перевірки приватного підприємства «Автодім» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс».

Однак, слід зауважити, що з доказів, наданих контролюючим органом (податкові розрахунки, картка особового рахунку платника податків) вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» декларує свої грошові зобов'язання і сплачує їх навіть із переплатою.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавався, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок податкового органу про нікчемність договорів не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених до п.п. 138.2 ст. 138, 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, та надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.