Ухвала суду № 40499131, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 804/1642/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представників позивача: Нугаєвої В.В., Пітюренка Є.В., Паслюченко В.В., Коржа О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі №804/1642/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІНТВЕСТ» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2014 року ТОВ «АГРО-ІНТВЕСТ» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 10.04.2012 р. № 0000042340, винесене на підставі акту перевірки № 35/225/30687867 від 06.04.2012 р., яким ТОВ «Агро-Інтвест» збільшено суму платежу за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на суму 303 302грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Вказувало на те, що підприємством при зазначенні показників в спеціальній (скороченій) декларації, а так само і в загальній, було дотримано всіх вимог Податкового кодексу України, а відтак, податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 10.04.2012 року №0000042340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 303 302грн., в тому числі за штрафними санкціями на суму 303 302грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про те, що позивач неправомірно включив суми ПДВ, сплачені у вартості будівельних матеріалів та за послуги з ремонту будівлі майстерні до складу податкового кредиту в спеціальній (скороченій) декларації, оскільки майстерня не використовувалась ТОВ «Агро-Інтвест» у сільськогосподарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 26.03.2012р. по 30.03.2013р. повноважними особами Дніпропетровської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Інтвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 29.02.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 29.02.2012р., за результатами якої складено Акт №35/225/30687867 від 06.04.2013р. (далі по тексту Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, п. 209.2 ст. 209 та п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, в результаті чого не перераховано на спеціальний рахунок суму ПДВ у розмірі 303302, 00 грн., а саме: у березні 2011 року у сумі 14834, 00 грн., у квітні 2011 року у сумі 55889, 00 грн., у травні 2011 року у сумі 9501, 00 грн., у червні 2011 року у сумі 71630, 00грн., у липні 2011 року у сумі 38522, 00 грн., у серпні 2011 року на суму 8937, 00 грн., у вересні 2011 року у сумі 49638, 00 грн., у жовтні 2011 року у сумі 1781, 00 грн., у листопаді 2011 року у сумі 4440, 00 грн., у грудні 2011 року у сумі 7913, 00 грн.,у лютому 2012 року у сумі 40217, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Дніпропетровською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 р. № 0000042340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 303302,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 303302,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримані у період з 01.01.2010 р. по 29.02.2012 р. товари, послуги, роботи використовувались позивачем для власної сільськогосподарської діяльності, податковий кредит за переліченими господарськими операціями у вказаний період підлягає віднесенню до скороченої декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства), у зв'язку з чим дійшов висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується частково з наступних підстав.

Згідно із п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для сільськогосподарських товаровиробників такими виробничими факторами, згідно підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів;

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД );

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД );

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

pозділ м'яса для товарної кондиції;

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави, за яких сільгоспвиробник має право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації. Такими підставами є придбання товарів/послуг та основних фондів та їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Як вбачається з Акту перевірки, висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, податковий орган дійшов з огляду на те, що придбані товари та отримані послуги не використовувались підприємством безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому, суми ПДВ, сплачені за цими операціями мають бути віднесені до складу податкового кредиту загальної декларації.

Таку позицію ДПІ суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Агро-Інтвест» у період з 01.01.2010 р. по 29.02.2012 р. укладені договори з суб'єктами господарювання: ТОВ «Краяни» (договір № 50109) на поставку засобів захисту рослин; ТОВ «Інвест-Агросервіс» (договір № 163) про надання послуг ремонту, запчастин; ТОВ «Агро-Технології» (договір № 468/к) про поставку запчастин; ТОВ «Дельтахімтрейд» (договір № 100302/ДХТ/АгроІнт) на поставку мінеральних добрив; ПП «Дніпрохім-Інвест» (договір № 65) на поставку мінеральних добрив; ПП «Компанія Хімвеста» (договори № 20-01/06-11, № 63, № 106) на поставку мінеральних добрив; ПП «Полетехніка-Сервіс» (договір від 31.10.2011 р.) на поставку запчастин; ТОВ «Мінотавр Плюс» (договори № 14206, № 23106) на поставку засобів захисту рослин, ТОВ «Атон Агро» (видаткова накладна № АА0000052) на поставку засобів захисту рослин; ТОВ «Лідер ПС» (видаткові накладі №Р-0000005, № АА-0000052, № АА-0000074) на поставку сільськогосподарської техніки; ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Корті» (договори № 2739, № 2318) на поставку мінеральних добрив; ТОВ «НВП «Лукрат» (договори № 8402, № 15602) на поставку засобів захисту рослин; ПП «Омега-Техносервіс» (договір № 01/53) на поставку запчастин.

На підтвердження виконання договорів та реальності здійснення господарських операцій позивачем надані первинні документи: договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, акти виконаних робіт (наданих послуг). Рух активів та розрахунки позивача з контрагентами-постачальниками здійснювались в безготівковій формі, про що свідчать надані платіжні доручення та банківські виписки.

Отримані у період з 01.01.2010 р. по 29.02.2012 р. товари, послуги, роботи використовувались позивачем для власної сільськогосподарської діяльності, а відтак, суми ПДВ за переліченими господарськими операціями у вказаний період правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту скороченої декларації.

Більштого, як вбачається з Акту перевірки, податковий орган зазначив, що позивачем отримувались послуги з ремонту будівель від ПП «Компанія Хімвеста», в той час як від вказаного контрагента, згідно матеріалів справи, отримувались мінеральні добрива; придбавалося обладнання та будівельні матеріали від ТОВ «Краяни», ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Корті», ТОВ «Дельтахімтрейд», ТОВ «Агро-Технології», ТОВ «Інвест-Агросервіс», ТОВ «НВП «Лукрат», ТОВ «Мінотавр Плюс», ТОВ «Лідер ПС», ТОВ «Дніпрохім-Інвест» в той час як від вказаних контрагентів, згідно матеріалів справи, отримувались засоби захисту рослин (ТОВ «Краяни», , ТОВ «НВП «Лукрат», ТОВ «Мінотавр Плюс», ТОВ «Атон Агро»), мінеральні добрива (ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Корті», ТОВ «Дельтахімтрейд», ТОВ «Дніпрохім-Інвест»), запчастини (ТОВ «Агро-Технології»), послуги з ремонту запчастин (ТОВ «Інвест-Агросервіс»), поставлялася сільськогосподарська техніка (ТОВ «Лідер ПС»).

Тобто, зазначені відповідачем контрагенти не здійснювали продаж обладнання та будівельних матеріалів, а так само не здійснювали й ремонт будівель. Вказане свідчить про невідповідність висновків податкового органу дійсним обставинам справи.

Крім того, згідно податкового повідомлення-рішення, правовою підставою для застосування штрафних санкцій ДПІ визначено п.123.1 ст.123 ПК України.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, вказаною нормою права визначено підставу, наявність якої є підставою для застосування штрафних санкцій - у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таких обставин в межах даної справи не встановлено, а відтак, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, та в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі №804/1642/14 залишити без змін..

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.09.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко