Ухвала суду № 40498917, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2013 рокусправа № 1170/2а-752/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Звєрєва К. Л. (дов. від 10.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. у справі № 1170/2а-752/11

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області

про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконно та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області, в якому просила визнати відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі складати вимогу №41 від 05.11.2010 без наявності у відповідача її заяви; визнати вимогу №41 від 05.11.10 незаконною та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доплата до мінімального страхового внеску здійснюється на підставі поданої застрахованою особою заяви згідно з додатком 28 Інструкції №21-1 від 19.12.2003 та звітності відносно сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак, зважаючи на неподання позивачем вказаних документів, відповідач не мав права складати повідомлення-розрахунок про сплату страхового внеску та видавати вимогу №41 від 05.11.2010 про стягнення з відповідача як платника фіксованого податку недоїмки зі страхових внесків в розмірі 866,46 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.95), в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та винести іншу постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, передбачено прийняття органом Пенсійного фонду вимоги про сплату недоїмки, в той час як фактично відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу. В іншому - апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в адміністративному позові.

Позивач (його представник) у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_2 з 16.02.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.10), з 17.02.2006 перебуває на обліку в УПФУ в Олександрійському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а. с. 69-70).

Матеріалами справи також підтверджено, що на 2010 рік позивач обрала спосіб оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності за фіксованим розміром податку, шляхом придбання патенту.

05.11.2010 відповідачем відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV сформовано вимогу про сплату боргу №41, відповідно до якої сума боргу позивача становить 866,46 грн. (недоїмка із страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року) - а.с.11.

Розрахунок суми, що підлягає сплаті за ІІІ квартал 2010 року, міститься у повідомленні-розрахунку (а.с.18), здійснений виходячи з розміру мінімального страхового внеску у ІІІ кварталі 2010 року (294,82 грн.) з урахуванням частини сплачених позивачем сум єдиного (фіксованого) податку.

Вказана вимога отримана особисто позивачем 19.11.2010, про що свідчить підпис позивача на цій вимозі.

Позивач оскаржила означену вимогу, за результатами розгляду скарги рішенням Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області №2/02-51 від 14.12.2010 вимогу про сплату боргу №41 від 05.11.2010 залишено без змін, а заяву - без задоволення. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №11/09-23 від 04.01.2011 скаргу позивача повернуто у зв'язку з її невідповідністю вимогам Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішенням Пенсійного фонду України №2110/09-10 від 07.02.2011 скаргу позивача повернуто без розгляду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п.5 ст.14, ст.15 Закону України № 1058-ІV вказані вище особи є страхувальниками відповідно до цього Закону і платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 вказаного Закону №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені законом строки і в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 ст. 20 цього ж Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно абзацу 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

За визначенням, що міститься в абз.9 ст.1 Закону №1058-IV мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

У період з 01.04.2010 по 30.09.2010 розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» становив 888 грн., а ставка мінімального страхового внеску для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року відповідно до статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена рівні 33,2 %, що становив 294,82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць.

Отже, позивач повинен був самостійно встановити суму страхових внесків, яка з урахуванням частини фіксованого податку, що перераховувалась ним до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року.

Вказане є обов'язком, а не правом позивача, внаслідок чого колегія суддів вважає, що твердження позивача про необхідність подання нею заяви за формою 28 наведеної вище Інструкції №21-1 від 19.12.2003 та відповідної звітності задля здійснення доплати до мінімального страхового внеску є такими, що не відповідають нормам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, позивачем не заперечується той факт, що він не здійснював нарахувань страхових внесків у розмірі та строки, передбачені Законом №1058-IV.

Заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, карткою особового рахунку та розрахунком суми заборгованості.

Несплачені своєчасно відповідачем як страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України (ч. 2 ст.106 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.106 Закону України №1058-IV, пп. «б» п.8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то йому надсилається вимога щомісяця протягом 5 робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі інформації особових рахунків платників на всю суму боргу.

Згідно з пунктом 8.3 Інструкції №21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача щодо формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу №41 від 05.11.2010.

Посилання позивача на відсутність повноважень у відповідача на винесення спірної вимоги з огляду на відсутність звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, який встановлює відповідно до Закону №1058-IV порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж (далі - звіт) до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та його форму.

Згідно з п.2.2 розділу ІІ Порядку №26-1 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий порядок оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Отже, вказаний Порядок лише регламентує порядок подання, строки та форми звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проте не визначає строки сплати страхових внесків, оскільки такі строки для осіб, що обрали особливий спосіб оподаткування, встановлюється виключно Законом №1058-IV.

До того ж, обов'язок сплати страхових внесків виникає у страхувальника у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу, а не з моменту подання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 1170/2а-752/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко