Ухвала суду № 40498330, 02.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р.Справа № 820/10778/14

Головуючий 1 інстанції: Біленський О.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника відповідача - Дьоміна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10778/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ»

до Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.02.14 р. № 0000142210 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 40612,74 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10153,19 грн. і № 0000152210 про збільшення грошового зобов'язання по миту на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 717,96 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 179,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.14 р. по справі № 820/10778/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.14 р. по справі № 820/10778/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 4/2014/20-40/33867056 від 22.01.14 р. планової документальної виїзної перевірки підприємства позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.12 р. по 30.06.13 р., в якому зафіксовані порушення підприємством вимог п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, ст. 278, п. 1 та п. 2 ст. 279 Митного кодексу України, які призвели до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 40612,74 грн. та ввізного мита на суму - 717,96 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що в актах надання послуг, рахунках на оплату та податкових накладних суми транспортних витрат визначені загальною сумою, що не дає документального підтвердження розподілу, яке піддається обчисленню відповідно ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України. При цьому об'єктом перевірки була повнота та достовірність декларування підприємством витрат на доставку імпортованих вантажів на умовах поставки FСА по 35 митним деклараціям за переліком, наведеним в акті перевірки.

Приймаючи рішення по даній справі, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Нормами міжнародного права визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості ввезеного товару.

Відповідно ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. А в ч. 11 наведеної норми визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що перевезення товарів здійснювалось на умовах FСА - пункт за межами України, що передбачає обов'язок покупця оплачувати витрати на транспортування товарів. Організацію перевезень товарів позивачу у міжнародному сполученні здійснено ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЗАПОРІЖЛОГІСТИК» на підставі договорів про надання транспортно-експедиційних послуг.

Залучені до матеріалів справи документи підтверджують, що за кожним фактом перевезення між перевізниками та позивачем складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких визначалась сума загальної вартості робіт та додатки до актів, в яких було конкретизовано за яким саме контрактом здійснюється постачання, рахунок-фактура, CMR, специфікація, відстань від відправника до кордону України та від кордону України до смт. Малинівка. Вказані додатки до актів мають ознаки первинних документів бухгалтерського обліку та є невід'ємною частиною актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З банківської виписки вбачається, що оплата за вказаними договорами про надання транспортно-експедиційних послуг була здійснена позивачем у повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем.

Наведені факти стали підставою для висновків суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про нездійснення позивачем декларування вартості витрат на транспортування товарів після їх ввезення на митну територію України, відсутність документального підтвердження та неможливість обчислення таких витрат, не відповідають обставинам у справі та не підтверджені належними доказами. Відповідно ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України розрахунки згідно з даною статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Отже, позивачем витрати на транспортування та перевезення вантажу були виділені з їх ціни та фактично сплачені, тобто під час визначення митної вартості товарів були дотримані вимоги Митного кодексу України.

В постанові суду першої інстанції вказано на те, що відповідач наполягав на тому, що при врахуванні під час перевірки актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатків до них у перевіряючих не були б підстави для висновків про порушень позивача вимог податкового законодавства. Проте представники відповідача не спростували того, що такі документи позивачем надавалися під час проведення перевірки. Про причини їх не прийняття відповідач пояснень не надавав. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно п. 20.1.6 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Однак, жодних запитів під час проведення перевірки позивачу направлено не було, що не спростовано відповідачем.

Наведені факти стали підставою для висновку суду першої інстанції про законність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.14 р. по справі № 820/10778/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10778/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10778/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ» до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Водолажська Н.С.Судді Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.09.2014 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Суддя Н.С. Водолажська