Ухвала суду № 40497423, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 876/3660/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Чуприни І.П.

представника позивача: Денисюк Б.І.

представника відповідача: Гавриш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» (далі - ТзОВ Західна ТЕГ») звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі національна комісія) № 9 від 17.01.2014 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна ТЕГ».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Національна комісія. Апеляційну скаргу мотивує тим, що посилання суду першої інстанції на норми Закону України «Про природні монополії» є недоречним, оскільки цей Закон визначає засади державного регулювання діяльності саме суб'єктів природних монополій в Україні. Наведена судом першої інстанції норма ч.3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» та висновок, який було зроблено на підставі аналізу цієї норми, суперечать та виключають одне одного. Крім того, суд першої інстанції в своїй постанові наводить два випадки застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 11.06.2011 р., як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, проте в одному встановлює, що цей акт визначає компетенцію комісії, а в іншому навпаки. Також апелянт вказує на те, що суд невірно тлумачить норму ст.1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг». Свідомо виключаючи її з виключенням речення, яке вказує на віднесення тарифу на виробництво теплоенергії до тарифу на теплову енергію. Крім того, посилаючись на цей закон, апелянт зазначає, що комісія наділена повноваженнями щодо становлення тарифів, в тому числі на виробництво теплової енергії, суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Крім того, в постанові суду йдеться посилання на ч.2 ст.20 Закону України «Про теплопостачання», проте ігнорується ч.3 цієї статі. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

У письмовому заперечені на апеляційну скаргу ТзОВ «Західна ТЕГ» спростовує доводи апелянта на невірне застосування судом першої інстанції до даних правовідносин Закону України «Про природні монополії», оскільки його дія поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії та на суміжних ринках. Цим законом не передбачено право комісії регулювати ціни (тарифи) на товари та послуги, які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання на суміжних ринках. Крім того, комісія в апеляційній скарзі використовує вибіркові положення Закону України «Про теплопостачання», не вдаючись до комплексного аналізу положень цього Закону. Зокрема, не розмежовує поняття «тариф на теплову енергію» та «тариф на виробництво теплової енергії», які не є тотожними. Також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень комісії у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктами природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування яких здійснюється комісією. При цьому позивач не належить до таких суб'єктів. Крім того, позивач вказує, що апелянт приходить до невірного висновку про наявність повноважень на встановлення тарифів на комунальні послуги, вважаючи, що тариф на теплову енергію включає в себе тариф на її виробництво, оскільки згідно ст.1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифами на комунальні послуги вважаються тариф на постачання теплової енергії та тариф на її транспортування. Тарифу на виробництво, як окремого виду тарифу на комунальні послуги в даному переліку не має. Тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Гавриш Г.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представників позивача Чуприну І.П. та Денисюка Б.І., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 17.11.2011 р. ТзОВ «Західна ТЕГ» отримало ліцензію серії АГ № 578327 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) та ліцензію серії АГ № 578328 на постачання теплової енергії.

13.01.2012 р. Національною комісією була прийнята постанова № 2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна ТЕГ», якою встановила для товариства тарифи на теплову енергії з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Постановою Національної комісії № 507 від 31.12.2013 р. були внесені зміни до постанови № 2 від 13.01.2012 р. в частині коригування вартості паливної складової тарифу для бюджетних та інших установ, зниження рівня рентабельності по вказаних категоріях споживачів та скасування рішення про затвердження інвестиційної програми.

На відкритому засіданні Національною комісією 17.01.2014 р. була прийнята постанова № 9 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна ТЕГ», якою були визнані такими, що втратили чинність постанова Комісії № 2 від 13.01.2012 р. та № 507 від 31.12.2013 р., а також були встановлені нові тарифи на теплову енергію для ТзОВ «Західна ТЕГ» з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. По-перше, суд першої інстанції застосував положення Закону України «Про природні монополії» та вказав, що суб'єкти господарювання, до яких віднесено позивача, які отримали ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії, вважаються суб'єктами господарювання на суміжних ринках, а тому прийшов до висновку, що Національна комісія уповноважена встановлювати ціни (тарифи) на товари, які виробляються суб'єктами природних монополій (у сфері теплопостачання це теплотранспортуючі організації) та не має відповідних повноважень про встановлення тарифів щодо суб'єктів господарювання на суміжних ринках, яким являється позивач. Крім того, відповідно до ст.5 Закону України «Про державне регулювання сфері комунальних послуг» до повноважень Комісії, яка виконує функції державного регулювання у сфері комунальних послуг, належить встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках. До тарифів на комунальні послуги ст.1 цього Закону відносить тариф на теплову енергію, тариф на транспортування теплової енергії, тариф на постачання теплової енергії, тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, тарифи на перероблення та захоронення побутових відходів. Тарифу на виробництво теплової енергії у вказаному переліку не має, з чого випливає, що виробництво теплової енергії не належить до сфери комунальних послуг, а державний регулятор сфери комунальних послуг (Комісія) не наділена повноваженнями та не має правових підстав їх встановлювати для позивача. По-друге, суд першої інстанції вказує на те, що ТзОВ «Західна ТЕГ» відсутнє у переліку суб'єктів природних монополій. Відповідно до ст.6 Закону України «Про природні монополії» ТзОВ «Західна ТЕГ» відноситься до суб'єктів господарювання на суміжних ринках та не є природною монополією і має ліцензію на провадження діяльності з виробництва теплової енергії, яка не відноситься до сфери комунальних послуг, жодних комунальних послуг ТзОВ «Західна ТЕГ» кінцевим споживачам не надає, тому не підпадає під регулювання Національної комісії з встановлення тарифів відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про природні монополії» визначено, що суб'єктом природної монополії є суб'єкт господарювання (юридичну особу) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, відповідно до ст.8 цього закону, є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, доступ споживачів до таких товарів та інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.5 цього Закону у сфері теплопостачання до суб'єктів природних монополій належать суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію та провадять діяльність з транспортування теплової енергії.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, діяльність з виробництва та постачання теплової енергії належить до суміжних ринків. Суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій (п.1 ст.1 Закону України «Про природні монополії»).

До повноважень комісій регулювання ринку природних монополій щодо діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках відповідно до ст.ст.12, 13, 14 Закону України «Про природні монополії» належать сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках, розробка та затвердження спеціальних умов і правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійних умов), контроль за їх дотриманням та вжиття заходів для запобігання їх порушень, видача ліцензій, передача до відповідних державних органів матеріалів про порушення чинного законодавства, застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, звернення до суду у разі порушення норм Закону України «Про природні монополії».

З вище наведеного вбачається, що Національна комісія уповноважена встановлювати ціни (тарифи) на товари, які виробляються суб'єктами природних монополій та не має відповідних повноважень про встановлення тарифів щодо суб'єктів господарювання яким являється ТзОВ «Західна ТЕГ».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Стаття 20 цього ж Закону зазначає, що тариф на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії затверджуються Комісією та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Порядок формування тарифів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 11.06.2011 р., надає детальні роз'яснення щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання.

Так, п.28 вказаного Порядку зазначає, що одноставкові тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії розраховуються ліцензіатами та встановлюються уповноваженими органами окремо для кожного виду ліцензованої діяльності, який провадить ліцензіат. Для ліцензіатів, які здійснюють реалізацію теплової енергії споживачам, додатково встановлюються тарифи на теплову енергію.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до повноважень Комісії, яка виконує функції державного регулювання у сфері комунальних послуг, належить встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

До тарифів на комунальні послуги стаття 1 вказаного закону відносить тариф на теплову енергію, тариф на транспортування теплової енергії, тариф на постачання теплової енергії, тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, тарифи на перероблення та захоронення побутових відходів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що виробництво теплової енергії не належить до сфери комунальних послуг, а державний регулятор сфери комунальних послуг (Комісія) не наділена повноваженнями та не має правових підстав їх встановлювати для позивача.

Колегія суддів також погоджується із запереченнями представника позивача стосовно доводів апелянта в тій частині, що товариство погодилось з раніше визначеними тарифами, які є аналогічними з тими, які встановлені оскаржуваною постановою, оскільки на момент виявлення порушення прав були пропущені строки звернення із позовом до суду.

Таким чином, аналіз законодавства у сфері теплопостачання та сфері комунальних послуг дає підстави зробити висновок, що Національна комісія при прийнятті постанови № 9 від 17.01.2014 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію для ТзОВ «Західна ТЕГ» порушила положення діючого законодавства України та перевищила повноваження, надані їй законом, оскільки тарифу на виробництво теплової енергії, як окремого тарифу на комунальні послуги в даному переліку не має, оскільки тариф на виробництво теплової енергії не належить до тарифів на комунальні послуги.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Комісії регламентовані Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України № 1073/2011 від 23.11.2011 р.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Національної комісії № 9 від 17.01.2014 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію для ТзОВ «Західна ТЕГ» суперечить вимогам чинного законодавства та прийнята з перевищенням повноважень, наданих їй законодавством у сфері теплопостачання та сфері регулювання ринку комунальних послуг, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі № 803/241/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.09.2014 р.