Ухвала суду № 40496737, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2014 рокусправа № 804/10059/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Комлик О. М. (дов. від 01.08.2013 р.)

- Шапар В. А. (директор)

відповідача: - Шевченко А. І. (дов. від 14.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

у справі № 804/10059/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментально-Механічний завод»

до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 № 0001242201 та № 0001252201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментально-Механічний завод» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0001242201 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 133633,36 грн.; від 01.07.2013 №0001252201 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 385866,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що первинні документи, складені за господарською операцією з ТОВ «Дидактика», мають передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити, є складеними в момент здійснення господарської операції, а сама господарська операція належним чином відображена в бухгалтерському та податковому обліках, що свідчить про її реальність та легітимність. Наявні у позивача документи повною мірою підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, що повністю підтверджує факт здійснення господарських операцій, формування передумов для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0001242201 та №0001252201.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивачем не надано документальних доказів факту отримання товару від ТОВ «Дидактика», вказані взаємовідносини не мали реального товарного характеру, а саме: операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Дидактика» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідний умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідач вказує, що позивачем не надано специфікацій або заявок на товар, які зазначені у договорі поставки №29/01-М, а товарно-транспорті накладні на отримання товару складені з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні». До того ж, позивачем до перевірки не надавалися сертифікати (паспорти) виробника товару, придбаного у ТОВ «Дидактика», що не дає змоги підтвердити факт наявності товару та довіреності на отримання ТМЦ або журнал реєстрації виданих довіреностей, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ «Дидактика».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують. У поданих запереченнях на апеляційну скаргу зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика» (код 34735238) за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено акт №1588/221/36453164 від 06.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 в сумі 308693,07 грн.

ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього на суму 133633,40 грн., в тому числі: січень 2012 р. - 46466,70 грн., березень 2012 р. - 57500,00 грн., квітень 2012 р. - 29666,66 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дидактика» за взаємовідносинами з ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ «Гермес», ПВП «Форест» - червень 2011 р., ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура» - вересень 2011р., ПП СВ Гермес» за березень 2011р., ТОВ «Кафепродакши» - січень 2011р., якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям в грудні 2011р. - червні 2012р., оскільки в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів товариству «Дидактика». Враховуючи положення акту перевірки відносно ТОВ «Дидактика», відповідачем зазначено про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Дидактика» та про дефектність первинних документів позивача за такими відносинами.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Дидактика» здійснювало свою діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам. В ході перевірки встановлено, що позивач згідно документів придбав ТМЦ у ТОВ «Дидактика» на підставі укладеного договору. Внаслідок того, що підприємством не надано для перевірки документальних доказів факту отримання товару від ТОВ «Дидактика», тому вищезазначені взаємовідносини не мали реального товарного характеру, а саме: операції з придбання товару у ТОВ «Дидактика» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідний умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, позивачем до перевірки не надало специфікації або заявки на товар, які зазначені у договорі поставки № 29/01-М, не надано сертифікати (паспорти) виробника товару, придбаного у ТОВ «Дидактика», що не дає змоги підтвердити факт наявності товару. До перевірки також не надано довіреностей на отримання ТМЦ або журналу реєстрації виданих довіреностей, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ «Дидактика». Крім того, відповідно до системи АІС «Податковий блок» встановлено, що кількість контрагентів, з якими ТОВ «Дидактика» задекларовано податковий кредит та податкові зобов'язанням у січні 2012 року, склала 89 підприємств, у березні 2012 року склала 109 підприємств, у квітні 2012 року склала 106 підприємств. Той факт, що дані підприємства знаходяться у різних містах України, унеможливлює здійснення фінансових операцій відносно реального часу її здійснення.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0001242201 від 01.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 167041,70 грн., в т. ч. за основним платежем - 133633,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33408,34 грн.

податкове повідомлення-рішення №0001252201 від 01.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 385866,34 грн., в т. ч. за основним платежем - 308693,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77173,27 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 між позивачем (Замовник) та ФОП Шапар В.А. (Виконавець) укладено договір №12/02, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги технікою за заявкою Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість. Згідно з п.3.1, 3.2 договору вартість виконаних послуг зазначається в актах виконаних робіт; платежі за послуги, надані по вказаному договору, перераховуються Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Фактичне виконання робіт підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 30.01.2012 на загальну суму 800,00 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4 від 30.03.2012 на загальну суму 2240,00 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7 від 20.04.2012 на загальну суму 320,00 грн.; рахунками-фактурами №СФ-00012 від 20.04.2012 на загальну суму 320,00 грн., №СФ-00001 від 30.01.2012 на загальну суму 800,00 грн., №СФ-00009 від 30.03.2012 на загальну суму 2240,00 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 29.03.2013 на загальну суму 7360,00 грн.; актом звірки взаєморозрахунків від 04.01.2013.

01.01.2012 між позивачем (Орендар) та ФОП Шапар В. А. (Орендодавець) укладено договір №1/01-12, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду об'єкт нежитлового фонду (надалі - приміщення), розташоване за адресою: м.Нікополь, вул.Дидика, 63, загальною площею 25 кв. м., для використання під офісні приміщення та загальною площею 175 кв. м. для використання під виробничі приміщення. Відповідно до п.3.2. договору розмір орендної плати за орендовані приміщення становить 300,00 грн. за один календарний місяць. Орендна плата вноситься Орендарем один раз на місяць до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбувається оплата.

Фактичне виконання робіт підтверджується: рахунками №1 від 31.01.2012 на загальну суму 300,00 грн., №2 від 29.02.2012 на загальну суму 300,00 грн., №3 від 30.03.2012 р. на загальну суму 300,00 грн., №4 від 30.04.2012 на загальну суму 300,00 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру №7 від 30.03.2013 на загальну суму 3600,00 грн.; актом звірки взаєморозрахунків від 04.01.2013.

29.01.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Дидактика» (Постачальник) укладений договір поставки №29/01-М, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) Покупцеві товари, у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними, що є невід'ємними частинами цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору. Згідно з п.2.1 договору вартість даного договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного договору. Товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на основі узгоджених заявок Покупця (п.3.1 договору). Відповідно до п.4.1, 4.2 договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, зазначеними у накладних, що є невід'ємними частинами цього договору; оплата за товар проводиться у строк, який зазначений у видаткових накладних на кожну партію товару.

Фактичне виконання договору підтверджується первинними документам, а саме: видатковими накладними - №200112 від 20.01.2012 на загальну суму 53600,40 грн., №240112 від 24.01.2012 на загальну суму 58479,84 грн., №260112 від 26.01.2012 на загальну суму 58920,00 грн., №270112 від 27.01.2012 на загальну суму 51399,99 грн., №300112 від 30.01.2012 на загальну суму 56400,00 грн., №210312 від 21.03.2012 на загальну суму 59500,00 грн., №220312 від 22.03.2012 на загальну суму 59999,90 грн., №230312 від 23.03.2012 на загальну суму 56000,13 грн., №260312 від 26.03.2012 на загальну суму 54500,00 грн., №270312 від 27.03.2012 на загальну суму 59000,00 грн., №280312 від 28.03.2012 на загальну суму 55999,97 грн., №200412 від 20.04.2012 на загальну суму 178000,00 грн.; товарно-транспортними накладними - №1 від 20.01.2012, №2 від 24.01.2012, №3 від 26.01.2012, №4 від 27.01.2012, №5 від 30.01.2012, від 21.03.2012, від 22.03.2012, від 23.03.2012, від 26.03.2012, від 27.03.2012, від 28.03.2012, від 20.04.2012; рахунками-фактурами №300101 від 30.01.2012 на загальну суму 278800,20 грн., №280301 від 28.03.2012 на загальну суму 245000,00 грн., №180401 від 18.04.2012 на загальну суму 178000,00 грн.; банківськими виписками; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних; податковими накладними - №587 від 20.01.2012 на загальну суму 53600,00 грн., в т. ч. ПДВ 8933,40 грн., №722 від 24.01.2012 на загальну суму 58478,84 грн., в т. ч. ПДВ 9746,64 грн., №851 від 26.01.2012 на загальну суму 58920,00 грн., в т. ч. ПДВ 9820,00 грн., №587 від 20.01.2012 на загальну суму 53600,00 грн., в т. ч. ПДВ 8933,40 грн., №912 від 27.01.2012 на загальну суму 51399,99 грн., в т. ч. ПДВ 8566,66 грн., №970 від 30.01.2012 на загальну суму 56400,00 грн., в т. ч. ПДВ 9400,00 грн., №578 від 21.03.2012 на загальну суму 59500,00 грн., в т. ч. ПДВ 9916,67 грн., №613 від 22.03.2012 на загальну суму 59999,90 грн., в т. ч. ПДВ 9999,98 грн., №665 від 23.03.2012 на загальну суму 56000,13 грн., в т. ч. ПДВ 9333,36 грн., №738 від 26.03.2012 на загальну суму 54500,00 грн., в т. ч. ПДВ 9083,33 грн., №773 від 27.03.2012 на загальну суму 59000,00 грн., в т. ч. ПДВ 9833,33 грн., №814 від 28.03.2012 на загальну суму 55999,97 грн., в т. ч. ПДВ 9333,33 грн., №433 від 18.04.2012 на загальну суму 59500,00 грн., в т. ч. ПДВ 9916,67 грн., №465 від 19.04.2012 на загальну суму 59500,00 грн., в т. ч. ПДВ 9916,67 грн., №497 від 20.04.2012 на загальну суму 59000,00 грн., в т. ч. ПДВ 9833,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладених позивачем з вказаним вище контрагентами договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Дидактика» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Дидактика», які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договором товарів у відповідних податкових періодах відповідачем не спростовані.

На момент укладення та реалізації договору поставки ТОВ «Дидактика» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Дидактика» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), Укладені позивачем договори не містять і умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та ТОВ «Дидактика», вчинені на виконання укладених позивачем правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Дидактика», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені обставини щодо ТОВ «Дидактика» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкового органу. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7209/22-4/34735238 ТОВ «Дидактика», на який посилається відповідач як на доказ нереальності проведених господарських операцій, колегія суддів не приймає, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №1003 від 24.12.2010, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом п'ятим Порядку №1003 передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів (п.7 Порядку №1003).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених позивачем з його контрагентом операцій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази порушень, зазначених в акті перевірки.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Дидактика» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій поставки товару.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаного підприємства необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з поставки товару; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості поставити товар в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» в частині оформлення товарно-транспортних накладних на отримання товару, також не приймається судом до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, наявність недоліків товарно-транспортних накладних не може спростовувати факту перевезення товарів за вказаними товарно-транспортними накладними та не є свідченням відсутності у позивача первинних документів, якими підтверджується проведення господарської операції.

Вказане також стосується й відсутності сертифікатів (паспортів) виробника товару, придбаного у ТОВ «Дидактика», оскільки, як було зазначено вище, відсутність у позивача даних документів не свідчить про відсутність підтверджуючих первинних документів проведення господарських операцій.

Щодо відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та журналу реєстрації виданих довіреностей, внаслідок чого неможливо ідентифікувати осіб, які отримували товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Дидактика», необхідно вказати наступне.

Положеннями Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 №99, врегульовано підстави та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Так, згідно з пунктом 3 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Як вбачається з матеріалів справи, наявність виданих довіреностей на фізичну особу ОСОБА_4, підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, копія якого міститься в матеріалах справи, а відтак доводи відповідача щодо відсутності вищевказаних документів, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 804/10059/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко