Ухвала суду № 40496731, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1061/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Горяйнова А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мосбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року № 0000035152.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів повною мірою підтверджує реальність проведених спірних господарських операцій з ТОВ «Сельта-17», ТОВ «Алантехсервіс» та «Вікносістем» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 23 серпня по 06 вересня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 13.09.2013 №20/26-55-15-02/33150521, згідно з висновками якого, позивачем у квітні 2013 року завищено бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за період, що перевірявся, у розмірі 100637,00 грн., чим порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі вищевказаного Акта перевірки, 27 вересня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 100637,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25159,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано суду первинних документів, які б підтвердили факт виконання TOB «Сельта-17», TOB «Алантехсервіс» та ТОВ «Вікносістем» своїх господарських зобов'язань перед позивачем, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем TOB «Сельта-17» та TOB «Алантехсервіс» в лютому 2013 року було укладено договори про надання ремонтно-відновлювальних послуг.

Так, згідно договору від 21.02.2013 №21/02-2013С TOB «Сельта-17» зобов'язується виконати власними силами і засобами ремонтно-відновлювальні роботи з герметизації стиків стінових панелей житлових будинків Дніпровського району м. Києва на загальну суму 711 360 грн., в т.ч. ПДВ 118 560 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору позивачем було надано податкові накладні та акти виконаних робіт. Оплата вартості виконаних робіт була здійснена шляхом передачі TOB «Мосбуд» простих векселів на загальну суму 711 360 грн., що підтверджується Актом №1 від 19.04.2013 прийому-передачі векселя за договором підряду №21/02-2013С від 21.02.2013.

Згідно договору від 28.02.2013 №10/02-2013С, укладеного між позивачем та TOB «Алантехсервіс», останнє зобов'язується виконати власними силами і засобами ремонтно-відновлювальні роботи з герметизації стиків стінових панелей житлових будинків Дніпровського району м. Києва на загальну суму 92 460 грн., в т.ч. ПДВ 15 410 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору позивачем було надано податкові накладні та акти виконаних робіт.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНОСІСТЕМ» згідно рахунку-фактури позивачу були поставлені вікна метало-пластикові на загальну суму 118 965,60 грн., в т.ч. ПДВ 19 827,60 грн.

За твердженням позивача, вказані договори субпідряду ним укладено з метою повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договорами підряду з комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, відповідно до умов яких позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з ремонтно-відновлювальної герметизації стиків стінових панелей житлових будинків Дніпровського району міста Києва.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що TOB «Мосбуд» в податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року останнім вказано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 1 796 грн. та сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів у розмірі 117 051 грн. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту стало придбання вищеозначених ремонтно-відновлювальних робіт житлових будинків Дніпровського району м. Києва з подальшою їх реалізацією Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району.

Фактично ж за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 16 414 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують заявлених останнім сум бюджетного відшкодування за квітень 2013 року, а тому підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.