Ухвала суду № 40496713, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 2а/0470/8752/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Балаян А.Г. (дов. від 03.03.2014)

- Задоя А.В.(дов. від 03.03.2014)

відповідача: - Фадєєв Д.С. (дов. від 14.02.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой»»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.11

у справі № 2а/0470/8752/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановиВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» звернулося з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 05.07.2011р. №0001242320, №0001252320, №0001262320, №0001272320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Позивач зазначає, що посилання податкового органу на нікчемність укладених позивачем з його контрагентами правочинів є необгрунтованими, оскільки податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що правочини позивача та/або фізичних осіб - позикодавців й ТОВ «Ультраторг» суперечать інтересам держави та суспільства або того, що вищевказані правочини визнані недійсними в судовому порядку. Крім того, позивачем, фізичними особами - позикодавцями, ТОВ «Ультраторг» в межах взятих на себе зобов'язань виконано умови відповідних правочинів, що свідчить про безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а. с. 169), в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

В судовому засіданні представниками позивача подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи для вирішення питань, чи є вірними висновки податкового органу в акті перевірки №218/231/30602474 від 20.06.2011 про порушення підприємством Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження пода кових зобов'язань.

З огляду на визначений в межах даної справи спір, обставини, що мають значення для справи і підлягають з'ясуванню, а також виходячи з приписів ст..81 КАС України апеляційний суд не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у галузі науки не потрібні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №218/231/30602474 від 20.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.1.31. ст.1, пп.4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст.4; п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 п 5.9 ст.5; пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1079155,00грн., у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 460910,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 382735,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 235510,00 грн.;

- пп. 1.4, 1.6, 1.8 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 863324,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року в сумі 207500,00 грн., за березень в сумі 161228,00 грн., за червень 2010 року в сумі 306188,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 188408,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, виходячи з того, при реалізації в лютому 2010 року квартир на загальну суму 982475,97 грн., підприємством здійснено списання собівартості даних житлових за дебетом та кредитом відповідно в сумі 3109437,17 грн., тобто за даними офіційного бухгалтерського обліку товариства квартири реалізовувалися за ціною, значно нижче їх балансової вартості (від'ємний фінансовий результат склав 2126961,20 грн.). Відповідач посилається також на акт передачі основних засобів (10-ти поверхового житлового будинку з другим рівнем та надбудовою по вулиці Радянська, 50-А), наданий на письмовий запит податкового органу головою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алмаз», згідно з яким залишкова вартість об'єкта становить на 30 червня 2010 року складала 9834151,03 грн.

Також відповідач зазначає з цього приводу, що згідно законодавства України інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути загального інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені і діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, по яким базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Крім того, в ході перевірки встановлено наявність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ультраторг» (постачальник) з поставки піску. Посилаючись на те, що за умовами укладеного між вказаними особами договорами передачена поставка піску в кількості 34300 тн., в тому числі в лютому 2010 року - 8300тн., а протягом періоду з 19.02.2010 по 26.02.2010 на підприємстві працювало лише 3 водії, списання пального відбулось в незначних розмірах та переважно на легкові авто, відповідач дійшов висновку, що здійснити перевезення 8300 тн. піску, навіть в місячний термін, не є можливим.

Крім того, відповідач вважає, що документ, наданий посадовими особами для проведення перевірки (видаткова накладна від 19.02.2010 №19012) в графі «Найменування товару» містить лише назву товару - пісок, без жодних посилань на технічну документацію або встановлені стандарти його якості, прямо передбачені умовами договору. А порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів документально не підтверджено. Отже, для перевірки позивачем не надані документи, які б підтверджували відповідність радіаційно-гігієнічним нормативам отриманих будівельних матеріалів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001242320 від 05.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 324280,75 грн., в тому числі за основним платежем - 259675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64843,75 грн.;

- №0001252320 від 05.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 259375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 207500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51875,00 грн.;

- №0001262320 від 05.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1024725,00 грн., в тому числі за основним платежем - 819780,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 204945,00 грн.;

- №0001272320 від 05.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 819780,00 грн., в тому числі за основним платежем - 655824,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 163956,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для скасування означених вище податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2009 між гр. ОСОБА_4 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №3, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й введення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 74700,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №3 на 2 поверсі площею 74,7 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану металопластиковими вікнами (п'ятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачанням (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 01.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачі квартири №3 на 2 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (62250,00 грн.), а частина позики у розмірі 12450,00 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №3, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири становить 110,5 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 477131,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

12.03.2009 між гр.ОСОБА_5 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №6, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й введення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 73400,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №6 на 3 поверсі площею 73,4 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану металопластиковими вікнами (п'ятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачанням (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 01.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №6 на 3 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (84083,33 грн.), а частина позики у розмірі 16816,67 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №6, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна плоша квартири становить 104,6 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 452426,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

12.03.2009 між гр.ОСОБА_6 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №16, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й введення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 100900,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №16 на 5 поверсі площею 100,9 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану металопластиковими вікнами (п'ятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачання (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 24.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №16 на 5 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (84083,33 грн.), а частина позики у розмірі 16816,67 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №16, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна плоша квартири становить 138,30 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 594567,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

09.02.2009 між ОСОБА_7 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №3, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й ведення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 102100,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №20 на 6 поверсі площею 102,1 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану метало пластиковими вікнами (пятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачання (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 18.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №20 на 6 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (85083,33 грн.), а частина позики у розмірі 17016,67 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №20, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири становить 139,00 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 597640,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

29.12.2008 між гр.ОСОБА_8 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №3, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й ведення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 59000,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №29 на 9 поверсі площею 102,3 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану метало пластиковими вікнами (пятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачання (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 16.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №29 на 9 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (85250,00 грн.), а частина позики у розмірі 17050,00 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №29, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири становить 138,3 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 594567,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

29.12.2008 між гр.ОСОБА_9 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №32, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й ведення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 59000,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №32 на 9 поверсі площею 104,0 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану метало пластиковими вікнами (пятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачання (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача в лютому 2010 року, а 16.02.2010 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №32 на 9 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

При поверненні позики шляхом передачі у власність обумовлених приміщень вартість житла, визначена в договорі з вирахуванням 1/6 частини, включена позивачем до складу валового доходу звітного періоду (86666,67 грн.), а частина позики у розмірі 17333,33 грн. врахована позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Відповідно до оцінювального акту квартири №32, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири становить 138,3 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 594567,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

26.12.2008 між гр.ОСОБА_10 (Позикодавець) та позивачем (Позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №26, за умовами якої Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі - позика), а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її Позикодавцеві шляхом та у строк, визначені договором. Відповідно до п.2.1 договору цільовим призначеннм позики за цим договором є будівництво й ведення в експлуатацію житлового 12-ти поверхового будинку по вулиці Радянській, 50а в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Згідно з п.3.1 договору розмір позики становить 177500,00 грн. плюс відсоток за послуги банка, які перераховуються на розрахунковий рахунок Позичальника в день підписання договору. Відповідно до п.4.1 договору позика надається на строк, що не перевищує терміну вводу об'єкта в експлуатацію. За приписами п.5.1 договору після закінчення строку, вказаного в п.4.1 договору Позичальник зобов'язується повернути позику Позикодавцеві шляхом передачі у власність Позикодавця частини об'єкту, що складатиметься із приміщень №26 на 8 поверсі площею 73,1 кв. м. за адресою: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 50а, влаштовану метало пластиковими вікнами (пятикамерний профіль двійний склопакет), вхідними дверима, точками під водопостачання, каналізацію, електропостачання (лічильник), автономне опалення (газовий котел та батареї). Остаточна площа житлового приміщення буде визначена після обміру бюро технічної інвентаризації (БТІ) та вказана в технічному паспорті на дане приміщення. Якщо площа даного приміщення після обміру БТІ фактично більше, то Позикодавець зобов'язується внести різницю на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фактично грошові кошти внесені Позикодавцем в касу позивача у вересні 2010 року, а 26.12.2008 між сторонами договору складено акт приймання-передачіквартири №29 на 9 поверсі по вул.Радянській, 50а та передано комплект ключів.

Вказана операція не відображена позивачем в податковому та бухгалтерському обліку.

Відповідно до оцінювального акту квартири №26, складеного КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири становить 100,10 кв. м., а інвентаризаційна вартість квартири - 432723,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано різницю від проектної площі квартири та фактичної.

В подальшому на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради №573 від 19.08.2009 №573 позивачу 21.08.2009 було оформлено свідоцтво про право власності на 37-квартирний будинок по вулиці Радянська, 50-А.

При цьому, при реалізації в лютому 2010 року квартир на загальну суму 982475,97 грн., відображеної в бухгалтерському обліку методом подвійного запису за дебетом рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»та кредитом 791 «Результат операційної діяльності», позивачем здійснено списання собівартості даних житлових приміщень за дебетом та кредитом відповідно в сумі 3109437,17 грн., що свідчить про реалізацію позивачем квартир значно нижче їх балансової вартості (від'ємний фінансовий результат склав 2126961,20 грн.).

Відповідно до п.4.1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпукнтом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що положення пп.7.4.1 Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.1.20.1 Закону №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Згідно з п.1.20.51 ст.1 Закону №334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (п.1.20.8 ст.1 Закону №334/94-ВР).

Так, податковим органом надано запит до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алмаз» про вартість майна, згідно з яким залишкова вартість об'єкта на 30 червня 2010 року складала 9834151,03 грн., в той час як списання собівартості даних житлових приміщень за дебетом та кредитом позивачем здійснено в сумі 3109437,17 грн., що свідчить про реалізацію позивачем квартир значно нижче їх балансової вартості.

На підтвердження продажу позивачем квартир нижче їх балансової вартості свідчать також акт передачі основних засобів (10-ти поверхового житлового будинку з другим рівнем та надбудовою по вулиці Радянська, 50-А) та оцінювальні акти квартир, складені КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», оскільки за приписами пункту 1.5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 №127, матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та є підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висовком податкового органу, що підприємством неправомірно занижено валові доходи у сумі 3279121,00 грн. - в частині перевищення звичайної ціни житлового приміщення над ціною, вказаною в договорах безпроцентної цільової позики з фізичними особами, отже правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2011 № 0001262320 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та № 0001272320 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відсутні.

Також, з матеріалів акту перевірки вбачається, що 01.10.2009 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ультраторг» (Постачальник) укладено договір №0110/02, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити пісок в кількості 34300 тон. Згідно з положеннями договору, товар повинен відповідати технічним умовам заводу виробника. Сума угоди складає 5100000,00 грн. При цьому договором визначено, що витрати по доставці товару віносяться на покупця.

Пунктом четвертим договору встановлено, що поставка товару відбувається в наступні строки: лютий 2010 року - 8300 тон.; березень-червень 2010 року - 10000 тон.; липень-вересень 2010 року - 10000 тон.; жовтень-грудень 2010 року - 6000 тон.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка піску відбувалась лише у лютому 2010 року у кількості 8300 тон на суму 1245000,00 грн. відповідно до видаткової накладної №190212 від 19.02.2010. В рахунок оплати позивачем видані прості векселів. Також, з матеріалів перевірки вбачається, що протягом періоду з 19.02.2010 по 26.02.2010 (період на який була виписана довіреність від ТОВ «Ультраторг» щодо отримання товару) на підприємстві працювало лише 3 водії, а списання пального відбулось в незначних розмірах та переважно на легкові автомобілі. До того ж, видаткова накладна №19012 від 19.02.2010 в графі «найменування товару» містить лише назву товару - пісок, без жодних посилань на технічну документацію або встановлені стандарти його якості, прямо передбачені умовами договору.

Відповідно до п.5.1 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.п.11.2.1 п.11.2 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, валові доходи та валові витрати платника податку мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити зазначені в частині другій статті дев'ятої вказаного Закону.

Відповідно до пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а відтак будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надані позивачем на підтвердження вказаної вище операції первинні документи не є достатніми для встановлення факту її реальності з огляду на умови укладеного договору від 01.10.2009 №0110/02.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається відсутність факту здійснення господарської операції, про що зокрема, свідчить отримання майнової вигоди (права на таку вигоду) позивача у справі виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з податковим органом відносно порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні означених вище господарських операцій, внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/8752/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко