Ухвала суду № 40496559, 03.09.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року справа №805/3041/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Шальєва В.А.,

Яковенко М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по адміністративній справі № 805/3041/14 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області, Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по адміністративній справі № 805/3041/14 адміністративний позов Адміністративний позов ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську про визнання протиправними дій та скасування вимоги - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Дзержинське відділення) про сплату боргу (недоїмки) від 15 січня 2014 року № Ф-11966-17. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. (арк.справи 72-75)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачі - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську звернулися з апеляційними скаргами, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 80-105).

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.6).

04 січня 1996 року ОСОБА_3 звернулася до УПФУ із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років (а.с.56).

З 04 січня 1996 року позивач отримувала пенсію за вислугою років як працівник галузі охорони здоров'я, про що свідчать розпорядження від 02 січня 2009 року № 146072 (а.с.57) та посвідчення серії НОМЕР_2, видане УПФУ 25 листопада 1997 року (а.с.7).

В подальшому 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на загальних умовах) (а.с.54).

З 24 лютого 2014 року позивач отримує пенсію за віком на загальних умовах, що підтверджено розпорядженням від 03 березня 2014 року № 146072 (а.с.55).

Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_3 не укладався, про що свідчить видана УПФУ довідка від 12 травня 2014 року № 3099/08 (а.с.53).

ОСОБА_3 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 30 травня 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 2 258 000 0000 002177, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.8) та даними ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.12-13).

З 01 червня 2007 року позивач перебувала на обліку в УПФУ за реєстраційним номером 05-13-11-4070 (а.с.41-43).

З 06 червня 2007 року як платник податків позивач перебуває на обліку у Дзержинському відділенні Горлівської ОДПІ за № 5895 (а.с.41-43).

З 01 січня 2012 року ОСОБА_3 перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, що встановлено на підставі витягу з «Реєстру платників єдиного податку» (а.с.9) та висновку Дзержинського відділення Горлівської ОДПІ від 09 квітня 2014 року № 868/7/05-05-17-013 (а.с.40).

01 жовтня 2013 року УПФУ та ОСОБА_3 здійснили звіряння розрахунків зі слати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За даними УПФУ станом на 01 січня 2013 року у позивача обліковувалася переплата з єдиного внеску в сумі 15,42 грн., за 2011 рік позивачу нарахований єдиний внесок в сумі 1 698,23 грн., за 2012 рік - 4 572,42 грн., за 2013 рік - 2 388,06 грн.

Як наслідок, за даними УПФУ станом на 01 жовтня 2013 року у позивача існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 8 643,29 грн., що відображено в акті звірення взаємних розрахунків від 01 жовтня 2013 року, який позивач підписала із зауваженнями, вказавши, що заперечує проти факту нарахування їй єдиного внеску (а.с.10).

15 січня 2014 року Дзержинське відділення Горлівської ОДПІ сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-11966-17, згідно з якою станом на 31 жовтня 2013 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9 837,32 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с.11).

До спірної вимоги включена недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 8 643,29 грн., яка існувала у позивача станом на 01 жовтня 2013 року та передана від УПФУ (за період з серпня 2011 року по ІІ квартал 2013 року), а також нарахована в автоматичному режимі недоїмка зі сплати єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., а разом - 9 837,32 грн.

Вказані обставини підтверджені висновком Дзержинського відділення Горлівської ОДПІ від 09 квітня 2014 року № 868/7/05-05-17-013 (а.с.40), даними облікової картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2013 рік (а.с.44), карткою особового рахунку платника єдиного внеску за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (а.с.52) та письмовими поясненнями УПФУ від 29 квітня 2014 року № 2827/02 (а.с.51а).

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних вимоги та рішення критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч.4 ст.4 Закону № 2464, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 цього Закону.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Ч.1 ст.9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій, з 04 січня 1996 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за вислугою років, (позивач досягла 49-річного віку та мала загальний (повний) стаж 29 років, стаж роботи у галузі охорони здоров'я - 25 років).

Нарахування єдиного внеску позивачу здійснено за період з серпня 2011 року по третій квартал 2013 року, на початок цього періоду ОСОБА_3 досягла 63-річного віку.

Ст.26 Закону № 1058 (в редакції до 08 липня 2011 року), передбачала, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Ст.26 Закону № 1058 (в редакції після 08 липня 2011 року), встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Наведене зумовлює висновок, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_3 досягла пенсійного віку як за умовами, передбаченими ст.26 Закону № 1058 як в редакції до 08 липня 2011 року, так і в чинній редакції.

Зважаючи на те, що позивач досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058, отримує пенсію та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, в розумінні ч.4 ст.4 Закону № 2464 з 01 січня 2012 року (дата переходу на спрощену систему оподаткування) вона належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому не зобов'язана нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

За цих обставин ОСОБА_3 може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак докази укладання ОСОБА_3 договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні суду не надані.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 21-59а14, фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_3 отримувала такий вид пенсії як пенсія за вислугою років.

Водночас, станом на серпень 2011 року позивач досягла 63-річного віку, тобто мала статус «пенсіонера за віком» у зв'язку з досягненням віку, встановленого ст.26 Закону № 1058.

Як зазначалося вище, однією з умов звільнення особи від сплати єдиного внеску за ч.4 ст.4 Закону № 2464 є факт отримання нею пенсії. При цьому звільнення від сплати єдиного внеску законодавець не пов'язував з конкретним видом пенсійного забезпечення, яке отримує особа (пенсія за віком, пенсія за вислугою років тощо), а тому факт отримання ОСОБА_3 впродовж спірного періоду такого виду пенсії як пенсія за вислугою років, не спростовує висновку суду про належність позивача до осіб, які звільнені від сплати єдиного внеску як пенсіонера за віком.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 січня 2014 року за № Ф-11966-17, сформована Дзержинським відділенням Горлівської ОДПІ, підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за період з серпня 2011 року по ІІІ квартал 2013 року, тобто за період впродовж якого позивач була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464.

З приводу позовних вимог про визнання неправомірними дій УПФУ, які полягали у нарахуванні позивачу єдиного внеску за період з серпня 2011 року по ІІ квартал 2013 року, суд відзначає наступне.

Частина позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено постановою суду першої інстанції та застосування судом положень ст.. 11 ч. 2 КАС України не є предметом апеляційного оскарження, тому колегія суддів на підставі ч.1 ст.195 КАС України зазначає, що в цій частині судове рішення не є предметом апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по адміністративній справі № 805/3041/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по адміністративній справі № 805/3041/14 - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді В.А. Шальєва

М.М.Яковенко