Ухвала суду № 40496478, 22.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року

справа № 1170/2а-3945/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Знам’янської об’єднаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року

у справі № 1170/2а-3945/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К»

до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон К» звернулося до суду з позовом до Знам’янської об’єднаної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0000462310 про сплату податку на додану вартість в розмірі 32002 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в акті перевірки від 19.10.2011 №213/23-10/24152795 про порушення вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.07.2011. Позивач зазначає, що він придбавав товар (скраплений газ) у ПП «Белвас», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки відповідача про безтоварність операцій, вчинених згідно нікчемного правочину, укладеного з даним підприємством, є безпідставними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Постанову суду мотивовано тим, що Знам’янською ОДПІ не доведено фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами свого постачальника та контрагентів зі своїми постачальниками, позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманого товару, одержав податкову накладну, складену належним чином, яка є єдиною підставою для формування податкового кредиту платника податків в силу приписів Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою відмовити в задоволені позову повністю. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на висновки акту перевірки, положень Податкового кодексу України. Крім того, скаржником зазначено, що для проведення перевірки ТОВ «Леон К» не надано податківцям документи, які свідчать про транспортування товару від продавця до покупця, зокрема, товарно-транспортних накладних.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Белвас» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 №213/23-10/24152795.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, пп.«а» п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого товариством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27 116,67 грн., у т. ч. за травень 2011 р. - 7750 грн., за червень 2011 р. - 9600 грн., за липень 2011 р. - 9766,67 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ПП «Белвас» за договором купівлі-продажу, є нікчемними, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу згідно ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.ст.215, 216, 662, 655, 656 ЦК України.

Така позиція податкового органу ґрунтується на даних актів Кіровоградської ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. № 90/23-1/32222453 від 19.09.2011 р. та за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. № 102/23-1/32222453 від 10.10.2011 р., якими встановлено порушення ПП «Белвас» ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Белвас», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»:

згідно звітності у ТОВ «Євросвіт» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби та відповідно неправомірно задекларовані суми ПДВ і сформовано податковий кредит ПП «Белвас».

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0000462310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32002 грн., з яких 27116,67 грн. - основний платіж, 4885,33 грн. -штрафні (фінансові) санкції (а.с.15).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Леон К» мало господарські відносини з придбання скрапленого газу у ПП «Белвас» за договором постачання скрапленого газу від 03.01.2011 (а. с.48).

Факт здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи і досліджені судом першої інстанції: вищевказаним договором від 03.01.2011, видатковими накладними (а. с.85, 87, 90, 96, 99, 100, 102, 103), податковими накладними (а. с.83, 86, 89, 93, 94, 98, 101, 104), квитанціями до прибуткового касового ордеру, що свідчать про оплату товариством вартості товару (а. с.84, 88, 91, 95, 99, 105-106).

Використання позивачем придбаного у ПП «Белвас» товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується матеріалами справи.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Белвас» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів, які свідчать про транспортування товару від продавця до покупця, зокрема, товарно-транспортних накладних, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновки акту перевірки від 19.10.2011, тому для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Разом з тим, у вказаному акті перевірки відсутні посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки документів, які свідчать про транспортування товару від продавця до покупця.

При цьому, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.97 р. № 363, яким передбачено застосування ТТН, конкурують з положеннями Податкового кодексу України і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які мають вищу юридичну силу, і не відносять товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

На момент укладення та реалізації договорів контрагент позивача ПП «Белвас» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов’язання з поставки товару (скрапленого газу) не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов’язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання укладеного ним договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ПП «Белвас» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ПП «Белвас» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Белвас», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом стосовно ПП «Белвас», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки ПП «Белвас», за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладеного позивачем з вказаним підприємством правочину.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача та контрагентом постачальника, проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача і не виконали своїх зобов’язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту з операцій поставки товару ПП «Белвас», у зв’язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з’ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам’янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі № 1170/2а-3945/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко