Ухвала суду № 40496368, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2013 рокусправа № 2а/0470/8354/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Соломянка О. М. (дов. від 03.04.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державне підприємство «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2011

у справі № 2а/0470/8354/11

за позовом Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції

до Державне підприємство «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)»

про стягнення заборгованості,-

встановила:

Синельниківська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)», в якому просила стягнути кошти у розмірі частини податкового боргу за податком на додану вартість в сумі 153789,92 грн. з рахунків Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державного департаменту з виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 08679770, місцезнаходження, с. Шахтарське, Синельниківський р-н, Дніпропетровської обл., 52543) у обслуговуючих банках та за рахунок готівки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 153789,92 грн., який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих (узгоджених) податкових зобов'язань з ПДВ згідно податкових декларацій та не сплачений відповідачем на момент подання адміністративного позову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто кошти у розмірі частини податкового боргу за податком на додану вартість в сумі 153789,92 грн. з рахунків відповідача у обслуговуючих банках. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем виконано вимоги чинного законодавства щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за поточний період, а наявність податкового боргу за інші періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків належним чином виконати обов'язок зі сплати поточних податкових зобов'язань. Також відповідач вказує, що позивач не має повноважень змінювати цільове призначення платежу, в тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих відповідачем до бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, податковий борг відповідача виник у 2001 році, внаслідок чого позивачем на адресу відповідача в порядку пп. 6.2.1-6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направлені перша податкова вимога на загальну суму 8363,73 грн. від 26.12.2001 №1/147, друга податкова вимога на загальну суму 134393,93 грн. від 11.02.2002 №2/196.

За розрахунком позивача визначений в позовній заяві податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 153789,92 грн. виник у відповідача відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий - червень 2011 року з урахуванням пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, яким задоволено позов в частині стягнення коштів в сумі 153789,92 грн. з рахунків відповідача у обслуговуючих банках, зважаючи на наступне.

З 01.01.2011 порядок погашення податкового боргу врегульований Податковим кодексом України.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість є узгодженими, проте не сплаченими у визначений законодавством строк.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як зазначено вище, оскільки податковий борг у підприємства по платежам до бюджету виник ще під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом в порядку, передбаченому з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст.6 вказаного Закону на адресу відповідача надіслано першу та другу податкові вимоги.

На момент звернення податкового органу до суду з даним позовом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.

За умови, якщо сума податкового боргу, зазначена в податкових вимогах, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкових вимог відсутні, у податкового органу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України).

Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).

При цьому у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.п. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на той факт, що за позивачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість, податковим органом дотримана законодавчо встановлена процедура погашення податкового боргу платника податків, колегія суддів доходить висновку про правомірність рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на частину суми податкового боргу в розмірі 153789,92 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/8354/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко