Постанова № 40496257, 03.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 09:30 № 2а-15788/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 19.10.2012р. №0003702220, №0003692220, №0003682220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014р. у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 16.06.2014р. справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані повідомлення –рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані повідомлення – рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 128.08.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» за результатами якої 04.10.2012р. складено акт №301/23-20/34482827 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Північно – Український будівельний альянс» (код ЄДРПОУ 35129952) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 086 364грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2011 року – 120 674грн., 2 квартал 2011 року - 279163грн., 3 квартал 2011 року – 30664грн., 4 квартал 2011 року – 1626194грн. та порушення пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 542 833грн., в тому числі у березні 2011 року – 63 539грн., квітні 2011 року – 23 544грн., травні 2011 року – 42 500грн., червні 2011 року – 232 684грн., серпні 2011 року – 459 732грн., жовтні 2011 року – 399 167грн., листопад 2011 року – 255 000грн., грудень 2011 року – 66 667грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 33 000,00грн., в тому числі за січень 2011 року – 10500грн., лютий 2011 року – 22500грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 19.10.2012р. прийняті податкові повідомлення – рішення №0003692220, яким за порушення пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 2 133 170грн., в тому числі основний платіж – 1 542 833грн. та штрафні санкції – 590 284грн., №0003702220, яким за порушення п. 54.3 статті 53, п. 58.1 статті 58 ПК України позивачу зменшено суму від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 33 000грн. та №0003682220, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 086 366грн., у тому числі основний платіж – 2 086 365грн. та штрафні санкції – 1грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" здійснювало взаємовідносини з ТОВ "Північно - український будівельний альянс":

- згідно договору субпідряду № 01/08-11Н від 01.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - будівництво школи № 5 на 520 місць за адресою: вул. Вокзальна, буд. 115, м. Носівка, Чернігівська обл.;

- згідно договору субпідряду № 23-12-10 від 22.12.2010 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - реконструкція з надбудовою під готель нежитлової будівлі з наступним обслуговуванням та експлуатацією за адресою: вул. Експланадна, 17 у Печерському районі м. Києва;

- згідно договору субпідряду № 02/08-11КЗ від 02.08.2011 предметом якого є виконання комплексу загально будівельних робіт та задача результату робіт в експлуатацію в усіх відповідних інстанціях по об'єкту - реконструкція будинку № 21 будинку відпочинку "Конча - Заспа".

На виконання вимог даних договорів позивачем до матеріалів справи надані наступні документи: податкові накладені; № 4 Копія ліцензії субпідрядника, Додаток №1 Договірна ціна, Додаток № 2 Графік виконання робіт, Додаток № 3 Графік фінансування, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2, видаткові накладні та виписки з особового рахунку.

З матеріалів справи судом вбачається, що до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС надійшов акт № 218/22-35129952 від 24.04.2012 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно - український будівельний альянс" код за ЄДРПОУ 35129952 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року", відповідно до якого ТОВ "Північно - український будівельний альянс" не було надано відповідь на запити податкового органу № 200/10/15-012 від 07.01.2012 та № 166/10/15-012 від 05.03.2012 щодо надання пояснення здійснення господарських операцій щодо формування податкового кредиту за січень - грудень 2011 року та документального підтвердження здійснення господарських операцій.

Відповідно до зазначеного акту ТОВ "Північно - український будівельний альянс" за адресою, яку зазначено в реєстраційних документах поданих до Ніжинської ОДПІ, а саме: м. Ніжин, вул. Об'їжджа, буд. 112 не знаходиться, та товариство не забезпечено основними фондами та виробничими потужностями, а згідно декларацій наданих до Ніжинської ОДПІ вартість основних засобів становить 95580,00 грн.

Також актом №218/22-35129952 від 24.04.2012 встановлено, що господарські операції між ТОВ "Північно - український будівельний альянс" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що договори укладені між ТОВ "БК"Укрбудмонтаж" та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" є нікчемними, у зв'язку з чим не створюють інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, з даними висновками податкового органу, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Північно - український будівельний альянс" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов’язань, адже поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Північно - український будівельний альянс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення – придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ "Північно - український будівельний альянс" з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Північно - український будівельний альянс" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, судом в якості свідка допитано директора ТОВ "Північно - український будівельний альянс", який підтвердив реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж».

Отже, реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Північно - український будівельний альянс" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Північно - український будівельний альянс".

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0003702220, №0003692220, №0003682220 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 19.10.2012р. №0003702220, №0003692220, №0003682220.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.09.2014р.

Суддя В.В. Амельохін