Постанова № 40495881, 26.08.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 серпня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2283/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі Чернівецької області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 10.02.2014 по 31.05.2014 року у розмірі 2903,88 грн.

Судом у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України застосовано скорочене провадження в справі про що відповідачу було направлено відповідну ухвалу та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Ухвала про відкриття скороченого провадження у справі направлялась відповідачу за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Однак конверт із зазначеною ухвалою повернутий до суду із відміткою "за відмовою адресата в отриманні". Відповідно до ч.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи

Відповідач заяву про визнання позову або заперечення на позовну заяву не надіслав. Оскільки заперечень з боку відповідача не надходило, суд, згідно ч.5 ст.183-2 КАС України, розглядає справу у порядку скороченого провадження.

Відповідно до змісту позову та додатків до нього позивач позовні вимоги обґрунтував наступним.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" використовувало працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція) підприємства, що підтвердили наявність у працівника спеціального трудового стажу відповідно до записів у трудових книжках або виданих уточнюючих довідок, зобов'язані відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Для цього територіальним органом Пенсійного фонду щорічно визначається розмір сум до відшкодування зазначених витрат, який вказується у повідомленні, що до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій надсилається відповідному підприємству. Відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відбувається щомісячно до 25 числа у розмірі сум, зазначених у повідомленні Пенсійного фонду. Однак, всупереч цьому, станом на момент подачі позову сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 10.02.2014 по 31.05.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" не відшкодована. Таким чином, у відповідача наявний борг у розмірі 2903,88 грн., який позивач просить стягнути.

Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є юридичною особою. Відповідно до матеріалів справи відповідач у своїй діяльності використовував працю найманих працівників, тобто був роботодавцем, а тому в розумінні Закону №1058 та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі - Закон №400) він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1, 2 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництвом, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Списки), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, Прикінцеві положення містять бланкетні норми, які стосовно правового регулювання відносини з приводу підстав та порядку призначення, а також покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відсилають до законодавчих актів, що діяли до набрання чинності Законом № 1058.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону №1788, є Закон № 400.

Зокрема, згідно із ст.2 Закону №400 для платників збору суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий об'єкт оподаткування складає 100 відсотків.

Закон №400 будь-яких виключень чи пільг для відповідача по справі щодо сплати такого збору не містить, а отже він зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку.

Пункти "б"- "з" ст.13 Закону №1788, в тому числі але не виключно, регулюють питання призначення пенсії на пільгових умовах за віком, працівникам, які працювали на посаді тракторист-машиніст та безпосередньо були зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст.8 Закону №1788 виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Отже, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що підприємства-роботодавці зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за віком, працівникам, які працювали на посаді тракторист-машиніст та безпосередньо були зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільськогосподарської продукції.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що УПФУ призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст.13 Закону №1788, як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільськогосподарської продукції.

Відповідно до матеріалів справи підставою для призначення зазначеної пенсії ОСОБА_1, стали його трудова книжка та довідка про характер виконуваної роботи. Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів ;б"-"з" статті Закону України "Про пенсійне забезпечення"частка плати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" складає 100%.

Як вбачається з матеріалів справи, борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" перед відповідачем по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", складає 2903,88 грн., що підтверджуються розрахунками фактичних витрат, розрахунком суми боргу.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" не оскаржено порядок та підстави призначання пенсії вищезазначеній особі.

Згідно п.6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, УПФУ надіслано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" відповідний розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якого сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 10.02.2014 по 31.05.2014 року складає 2903,88 грн.

Однак відповідач суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах УПФУ не відшкодував.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що сума заборгованості відповідача перед УПФУ у розмірі 2903,88 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах підлягає стягненню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 10.02.2014 по 31.05.2014 року у розмірі 2903(дві тисячі дев"ятсот три) грн. 88 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (ідентифікаційний код 30834946) на користь управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 10.02.2014 по 31.05.2014 року у розмірі 2903 (дві тисячі дев"ятсот три) грн. 88 коп.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.П. Огородник