Постанова № 40495430, 02.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/13355/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волошина Д.А.,

суддів - Гошкової О.О., Спірідонова М.А.,

при секретарі судового засідання - Ільницької І.Л.,

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Євлакової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3 , з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України , в якому просив суд скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження №38662936, яку винесено 27.06.2014 року, як така що незаконна і має відомості які не відповідають дійсності; зобов'язати ДВС України здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахувати на банківській рахунок позивача кошти, як то визначено рішенням ЄСзПЛ, а саме: різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення ЄСзПЛ ; зобов'язати ВПВР ДВС України нарахувати пеню у розмірах визначених рішенням ЄСзПЛ, а саме: нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, з 07.09.2013 року по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3000 Євро які конвертовані в національну валюту по курсу який існував 11.12.2013 року (на день здійснення платежу), до якого необхідно додати три відсоткові пункти.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року за № 11770/03 на користь ОСОБА_3 присуджено грошову компенсацію в розмірі 3000 Євро, які мають бути конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу. Зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано 3 відсоткові пункти. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 03.07.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 38662936 з виконання зазначеного вище рішення Європейського суду з прав людини. 11.12.2013 року ОСОБА_3 було перераховано на банківський рахунок 31657,08 грн. еквівалент 3000 Євро та 27.06.2014 року перераховано пеню в розмірі 17,30 грн. 13.07.2014 року на адресу ОСОБА_3 надійшла постанова про закриття виконавчого провадження ВП №38662936 у зв'язку із виконанням рішення Європейського суду з прав людини у повному обсязі. Однак, позивач не погоджується із вказаною постановою, та вважає, що її прийнято із порушенням чинного законодавства України, оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі вимог Європейського суду з прав людини, оскільки конвертація в національну валюту присуджених позивачеві 3000 Євро здійснювалась у день оформлення платіжного доручення від 06.09.2013 року № 3297, а не в день перерахування коштів на рахунок позивача 11.12.2013 року. Пеня нарахована лише за період 06.09.13р. по 11.09.2013р. а не по день перерахування коштів на рахунок позивача 11.12.2013р. Таким чином, рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року за № 11770/03 залишається не виконаним у повному обсязі, а тому постанова про закнчення виконавчого провадження ВП №38662936 незаконна та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що на виконанні у Державній виконавчій службі України знаходилось рішення Європейського суду з прав людини про стягнення з держави 3000 Євро на користь ОСОБА_3. 11.09.2013 року державою було перерахована в межах виконавчого провадження сума у розмірі 31657,08 грн. згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3297 від 06.09.2013 року, яка в подальшому була перерахована на реквізити стягувача - ОСОБА_3 12.12.2013р., та пеня у розмірі 17,30 грн., що перерахована на рахунок стягувача 27.06.2014 року. Конвертація в національну валюту присуджених позивачеві 3000 Євро здійснювалась у день оформлення платіжного доручення від 06.09.2013 року № 3297 шляхом перерахунку за офіційним курсом валют, встановленим на цей день Національним банком України та перераховано пеню. У зв'язку із чим державна виконавча служба України вважає, що державний виконавець вірно застосував курс євро на день формування платіжного доручення. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП№38662931 від 27.06.2014 року винесена законно та обґрунтовано, а тому позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року закрито провадження за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання ДВС України здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахувати на банківській рахунок позивача кошти, як то визначено рішенням ЄСзПЛ, а саме: різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення ЄСзПЛ.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, колегією суду встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року за № 11770/03 на користь ОСОБА_3 присуджено грошову компенсацію в розмірі 3000 Євро, які мають бути конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу. Зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано 3 відсоткові пункти та виконати рішення національного суду ухваленого на користь заявника.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 03.07.2013р. відкрито виконавче провадження ВП № 38662936 з виконання зазначеного вище рішення Європейського суду з прав людини.

22.07.2013 року листом № 967-5/11 відповідачем до департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України та секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини повідомлено банківські реквізити позивача, необхідні для перерахування коштів за рішенням Європейського суду з прав людини.

11.10.2013 року листом № 96713-5/11 відповідачем повідомлено позивача, що Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України 11.09.2013 року на спеціальний реєстраційний рахунок Державної виконавчої служби України перераховано кошти в розмірі 31657,08 грн. еквівалент 3000 Євро, оскільки подано банківські реквізити, які належать іншій особі - ОСОБА_1, а не стягувачеві, та запропоновано терміново надати банківські реквізити у національній валюті держави-відповідача, для виплати належних коштів. (а.с. 61)

14.11.2013 року позивачем подано заяву, в якій зазначено банківські реквізити на ім'я стягувача. (а.с. 58)

Судом встановлено, що 11.09.2013 року на спеціальний реєстраційний рахунок Державної виконавчої служби України було зараховано 31657,08 грн. еквівалент 3000 Євро станом на 06.09.2013 року за рішенням Європейського суду з прав людини №11770/03 від 06.06.2013 року ВП №38662936. 12.12.2013 року вказані кошти перераховані на банківський рахунок ОСОБА_3

08.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено вимогу державного виконавця №13-967/11, відповідно до якої розраховано пеню за затримку виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 17,30 грн., яка 27.06.2014 року перерахована на банківський рахунок ОСОБА_3

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 27.06.2014р. закінчено виконавче провадження ВП № 38662936, у зв'язку з фактичним повним виконанням зазначеного вище рішення Європейського суду з прав людини.

Перевіряючи вказаний висновок відповідача, а відтак і прийняту на їх підставі спірну постанову, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Порядок примусового виконання рішень державною виконавчою службою передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та здійснюється на підставі виконавчих документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

З аналізу вказаних положень вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише у разі фактичного виконання виконавчого документу. При цьому, якщо виконавчий документ не виконано в повному обсязі, на виконавчому документі ставиться відповідна відмітка, у тому числі, про залишок нестягненої суми.

Рішення національного суду ухвалене на користь ОСОБА_3, а саме рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2005р. по справі № 2/8-2998 щодо стягнення коштів з АК «Харківобленерго» на користь ОСОБА_3 виконане повністю, що підтверджується заявою позивача від 12.07.2013 року та поясненнями представників сторін в судовому засіданні. (а.с. 41,70)

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року за № 11770/03 в частині виконання рішення національного суду ухваленого на користь ОСОБА_3 є виконаним, станом на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 р. по справі №820/10251/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України Відділ примусового виконання рішень про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії задоволено частково - визнано незаконною бездіяльність Державної виконавчої служби України Відділ примусового виконання рішень щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року № 11770/03 про виплату ОСОБА_3 3000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та зобов'язано Державну виконавчу службу України Відділ примусового виконання рішень здійснити повне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року № 11770/03 про виплату ОСОБА_3 3000 євро, шляхом перерахування коштів у розмірі 31657.08 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, в іншій частині позову відмовлено. Зі змісту постанови суду вбачається що в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати пеню судом було відмовлено, оскільки така вимога заявлена на майбутнє та порушення прав позивача може бути встановлено після здійснення відповідної виплати. Вказана постанова суду по справі №820/10251/13-а набрала законної сили 05.03.2014 р. (а.с. 101-103)

Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідачем вірно застосований курс євро під час конвертації 3000 євро, які підлягають сплаті за рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013р. та зобов'язано перерахувати кошти у розмірі 31657.08 грн. з депозитного рахунку на банківський рахунок ОСОБА_3. Окрім того встановлено, що ОСОБА_3 в заяві про виплату відшкодування не зазначено банківський рахунок, оформлений на власне ім'я, з огляду на приписи положень Моніторингу виплати сум, присуджених як справедлива сатисфакція затвердженого Комітетом Міністрів Європи від 31.05.2007р., ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 7, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" грошові кошти були перераховані на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин суд не приймає до уваги твердження позивача, що йому під час конвертації 3000 євро повинно бути сплачено кошти в сумі 32297,11 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2013 року платіжним дорученням № 3297 на спеціальний реєстраційний рахунок Державної виконавчої служби України було зараховано 31657,08 грн. еквівалент 3000 Євро станом на 06.09.2013 року за рішенням Європейського суду з прав людини №11770/03 від 06.06.2013 року ВП №38662936 та 12.12.2013 року вказані кошти перераховані на банківський рахунок ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням № 1549. (а.с. 49)

Отже за таких обставин суд приходить до висновку, що боржником - Державою Україна було фактично виконане рішення Європейського суду з прав людини №11770/03 в частині сплати 3000 євро 11.09.2013 року.

При цьому суд зазначає, що неналежне виконання державним виконавцем своїх обов'язків, щодо подальшого своєчасного перерахування зазначених коштів на банківський рахунок стягувача, не свідчить про невиконання рішення Європейського суду в цій частині боржником -Держава Україна.

Посилання позивача на необхідність дослідження документів поданих до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суд не приймає до уваги оскільки такі обставини щодо порядку виконання рішення Європейського суду станом на момент перерахування коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 820/10251/13-а та не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3135) виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини №11770/03, яке набуло статусу остаточного 06.06.2013 року, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк, зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що боржником - Держава Україна в строк до 06.09.2013 року не було виконано рішення Європейського суду з прав людини №11770/03 в частині сплати 3000 євро ОСОБА_3, у зв'язку з чим на вказану суму нараховується пеня.

Згідно даних http://www.ecb.europa.eu/stats/html/index.en.html розмір граничної позичкової ставки у вересні 2013 року склав один відсоток.

На виконання вищевказаних приписів за період затримки виконання рішення Європейського суду з 07.09.2013 року по 11.09.2013 року, а саме 5 днів, 08.01.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено вимогу державного виконавця №13-967/11, відповідно до якої розраховано пеню за затримку виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 17,30 грн. (31657,08:365*4%*5), яка 27.06.2014 року перерахована на банківський рахунок ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням № 1765. (а.с. 48,52)

З огляду на вищевикладене вимога позивача про нарахування пені в період несплати з 07.09.2013р. по 11.12.2013р. не підлягає задоволенню.

Згідно ч.5 ст. 8 Закону № 3135 підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Оскільки станом на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 року виконано вимоги щодо виконання рішення національного суду, документально підтверджується сплата 3000 євро та нарахованої пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність у державного виконавця підстави передбаченої п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №38662936, яку винесено 27.06.2014 року.

З урахуванням викладеного, колегія суду приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Волошин Д.А.

Суддя Спірідонов О.М.

Суддя Горшкова О.О.