Постанова № 40495424, 13.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" серпня 2014 р. Справа № 820/11277/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Вітер А.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач або ФОП ОСОБА_2), у якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 63706, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, МФО 300175, р\НОМЕР_2 у ПУАТ "ФІДОБАНК") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760. одержувач: р\р31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 6772,22грн та пеню в розмірі 113,68грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якого сплата адміністративно-господарських санкцій є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 6772,22грн у строки та в порядку, що передбачені цим Законом, у зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню в розмірі 113,68грн.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у якому представник позивача повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні та поданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши наступне.

Стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів відповідному центру зайнятості, представник відповідача повідомив, що за кількістю штатних працівників відповідно до законодавства України відповідачем було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, і необхідна інформація подавалася до відповідного центру зайнятості.

Проте, згідно з листом Куп'янського міськрайценту зайнятості №05-2291 від 26.06.2013 направлень для працевлаштування на вказану вакансію протягом 2011-2013 років не було, так як жоден з інвалідів, які перебували на обліку, не можуть працювати за посадою водій автотранспортного засобу згідно з вимогами довідки МСЕК та індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Тобто, представник відповідача вважає, що ФОП ОСОБА_2 виконала вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, а також повністю виконала вимоги ч.3 ст.18 вказаного Закону.

У зв'язку з вказаними обставинами, на думку представника відповідача, в діях ФОП ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, а тому на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, чи незвернення самих інвалідів з проханням працевлаштуватись.

Таким чином, представник відповідача стверджує, що відповідачем вжито всіх залежних від неї заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності та стягнення суми адміністративно- господарських санкцій та пені немає.

Також представник відповідача повідомив, що відповідачем працевлаштований працівник-інвалід згідно з трудовим договором від 06.06.2014, що за строком дії є безстроковим відповідно до п.1 вказаного договору.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"від 21 березня 1991 року N 875-XII зі змінами і доповненнями (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. (Частина 2 ст.19 Закону.)

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. (Частина 9 ст.19 Закону.)

Частина 1 ст.20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підпунктами 2.2 та 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, (далі - Порядок) визначено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання; адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з п.п.3.1 Порядку, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_2 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 9 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 121900,00грн.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для ФОП ОСОБА_2 норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році становив 1 особу, що підтверджується розрахунком. А середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6772,22грн.

За порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій на суму заборгованості за 56 днів прострочення (з 16.04.2014 по 10.06.2014 включно) була нарахована пеня у розмірі 113,68грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 6885,90грн, що підтверджується розрахунком адміністративно-господарських санкцій.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи, суду не подано.

При вирішенні цієї адміністративної справи судом також взято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З наведених приписів законодавства слідує, що на підприємства, установи, організації, громадські організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності N3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005р. N420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005р. за N1534/11814, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за N1534/11814, втратив чинність 12.07.2013 відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013р. за N988/23520.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013р. за N988/23520, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Таким чином, законодавством передбачена обов'язковість подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідно до листа Куп'янського міськрайцентру зайнятості від 10.06.2014 №02-412 протягом 2013 року «Звіт про наявність вакансій» за формою 3-ПН (посади для інвалідів) надано 06.03.2013 в кількості 1 особа, за професією - водій автотранспортних засобів.

Працевлаштування інвалідів до ФОП ОСОБА_2 не було у зв'язку з відсутністю на обліку в службі зайнятості осіб за професією водій автотранспортних засобів.

Протягом 2013 року на обліку в Куп'янському МРЦЗ перебувало 87 осіб з інвалідністю.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що подання ФОП ОСОБА_2 до центру зайнятості звіту про наявність вільних робочих місць для інвалідів 06.03.2013 свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевого центру зайнятості, що у свою чергу є порушенням вимог ст.ст.18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача не надав до суду докази, що спростовують вимоги адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 6772,22грн та пені в розмірі 113,68грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 63706, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, МФО 300175, р\НОМЕР_2 у ПУАТ «ФІДОБАНК») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760. одержувач: р\р31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 6772,22грн та пеню в розмірі 113,68грн, всього 6885,90грн (шість тисяч вісімсот вісімдесят п"ять грн дев"яносто коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 15.08.2014.

Суддя Р.В. Мельников