Постанова № 40495277, 28.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 серпня 2014 р. № 820/11080/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Москаленко Я.М..;

представника відповідача - Дьоміної О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПрАТ "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р., № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 р. про скасування картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/01557 від 10.12.2013 р., 807100000/2014/00127 від 18.02.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р., № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 р. за 2 методом з розрахунку: 8 000 кг X 9,22 польських злотих + 17 513,72 (транспортних витрат) = 79 896, 11 польських злотих; № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р. за 2 методом, з розрахунком 8,55 польських злотих за кілограм товару. Збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру ПДВ, який повинен був сплачувати позивач. На підставі рішень про визначення митної вартості товарів відповідачем видані відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/01557 від 10.12.2013 р., 807100000/2014/00127 від 18.02.2014 р. З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом МД ІМ 40 807100000/2013/061471 від 10.12.2013 р., № 807100000/2014/006144 від 19.02.2014 р.) за другим методом. Вказані рішення про визначення митної вартості товару та картками відмови позивач вважає незаконними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначив, що при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості конкретних поставок та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що внаслідок застосованої процедури консультації платник податків не виконав вимог митного органу, витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, не подав. Митний орган застосував другий метод відповідно до ст. 59 Митного кодексу України. Відповідач вважає прийняті митним органом оскаржувані рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови правомірними та обґрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Між позивачем, ПрАТ "Новий Стиль" та компанією ECOPOLIFIX s.r.l. була укладена угода № 2005 - ECO від 01.06.2005 р. (Італія). Ввезення товару здійснювалось на підставі наступних документів: додатку № 114 від 28.11.2013 р., додатку № 116 від 10.02.2014 р., інвойсу № 5.654 від 28.11.2013 р.; № 604 від 10.02.2014 р.

Відповідно п. 1.2. Контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки вказується у додатках та інвойсах, які додаються до контракту і є його невід'ємною частиною. Відповідно п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в інвойсах на відповідну партію товару.

Керуючись умовами укладеного Контракту продавець поставив підприємству позивача: за додатком № 114 від 28.11.2013 р. та інвойсом № 5.654 від 28.11.2013 р. товар на загальну суму 87 780,00 польських злотих, що за курсом валюти 2,582055 складало 226 652,79 грн. Витрати на транспортування склали 18 687,70 грн.;

За додатком № 116 від 10.02.2014 р. та інвойсом № 604 від 10.02.2014 р. товар на загальну суму 51 200,00 польських злотих, що за курсом валюти 2,8542 складало 146 135,40 грн. Витрати на транспортування склали 17 513,72 грн.

Для митного оформлення товару Позивач 04.12.2013 р. надав відповідачу митну декларацію ІМ № 807100000/2013/060381 і вказав митну вартість: 226 652,79 грн. + 18 687,70 грн. = 245 340,49 грн.; 17.02.2014 р. ІМ № 807100000/2014/005854 і вказав митну вартість: 146 135,40 грн. + 17 513,72 грн. = 163 649,12 грн.;

На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надав до Харківської митниці обов'язкові документи: декларації митної вартості ІМ № 807100000/2013/060381 від 04.12.2013 р., ІМ № 807100000/2014/005854 від 17.02.2014 р.; контракт з фірмою ECOPOLIFIX s.r.l. № 2005 - ECO від 01.06.2005 р.; додатки № 114 від 28.11.2013 р., № 116 від 10.02.2014 р.; інвойси № 5.654 від 28.11.2013 р.; № 604 від 10.02.2014 р.; документи щодо транспортування (перевезення) товару: Договір № 130110 на здійснення транспортно - експедиторських послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2013 р. Договір № 2009/453 на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2009 р. з додатковою угодою від 01.04.2011 р., міжнародні товарно-транспортні накладні: № 18 від 28.11.2013 р., № 13 від 11.02.2014 р.

Крім того, на підставі ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України позивач надав до митниці додаткові документи: сертифікати походження товару загальної форми № S/0284752 від 28.11.2013 р.; S/0285159 від 10.02.2014 р.; листи про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником в розумінні ст. 58 МКУ; лист про не проведення страхування; копія митної декларації країни відправлення від 30.11.2013 р.; 12.02.2014 р. Пояснення щодо поставки товару з проханням здійснити митне оформлення за першим методом, тобто за ціною контракту, оскільки на думку позивача, декларантом були надані усі документи, які передбачені законодавством, були запитані митним органом та які мали відношення до поставки товару.

Відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000196/2 від 09.12.2013 р. за 2 методом, з розрахунку: 8 000 кг X 9,22 польських злотих + 17 513,72 (транспортних витрат) = 79 896, 11 польських злотих; № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р. за 2 методом, з розрахунком 8,55 польських злотих за кілограм товару.

Крім того, на підставі рішень про визначення митної вартості товарів відповідачем видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/01557 від 10.12.2013 р., № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 р.

Згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 58 Митного кодексу України є: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями у документа, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також ненадання декларантом додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 Митного кодексу України. 2). у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку оскаржуваних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч. 10 цієї статті.

Відповідно ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, а згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Кодексу у випадках, передбачених ним, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вказана норма закону кореспондує з положеннями ст. 318 цього Кодексу, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.11 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли перелічені документи містять розбіжності, перелічені документи містять ознаки підробки, перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківською митницею Міндоходів у зв'язку з вирішенням спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

В електронних запитах від 04.12.2013 р., від 17.02.2014 р. позивачу повідомлялось, про необхідність надати достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на оцінюваних товарів; Повідомлялось, що на виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листами № 2013/12-06 від 06 грудня 2013 р.; № 2014/02-18 від 18 лютого 2014 р. ПрАТ "Новий стиль" було надано відповідь на вказаний запит, зокрема, були надані пояснення, в яких позивач зазначив, що документи, надані під час митного оформлення ВМД, містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів та обраний метод її визначення (за ціною контракту) та надані додаткові документи. Додатково було зазначено, що згідно П. 5.2. Контракту з фірмою ECOPOLIFIX № 2005 - ECO від 01.06.2005 р. та Інвойсів № 5.654 від 28.11.2013 р.; № 604 від 10.02.2014 р., сторони погодили, що товар сплачується протягом 60 днів від дати інвойсу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Італії компанія ECOPOLIFIX s.r.l. згідно з поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару. Відповідач при здійсненні митних процедур цієї обставини під сумнів не ставив, належних та допустимих згідно ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Суд зазначає, що за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

Що стосується інших складових митної вартості, то суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що митним органом не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач зазначав, що причиною запиту додаткових документів було саме невідповідність ціни, яка була зазначена позивачем, митній вартості ідентичних та подібних товарів відповідно до інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Але при цьому відповідачем не доведено, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, записав до декларації недостовірні або неточні відомості. Таким чином відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глави 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів", Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" № 63 від 30.05.12 р., а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Отже, відповідач під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Крім того, відмовляючи у митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, такий висновок відповідача не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином корегування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби не відповідає нормам діючого законодавства.

Оскільки у ПрАТ "Новий стиль" до митного органу були подані всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту від 01.06.2005 р., а відповідач не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішень Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р., № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014р. та карток відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/01557 від 10.12.2013 р., 807100000/2014/00127 від 18.02.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови задовольнити.

2. Скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002409/2 від 09.12.2013 р., № 807000003/2014/000196/2 від 18.02.2014 р.;

3. Скасувати картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/01557 від 10.12.2013 р., 807100000/2014/00127 від 18.02.2014 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 88, код ЄДРГІОУ 32565288, р/р 26008010094900, АТ "Укрсиббанк"), МФО 351005) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 02.09.2014р.

Суддя Рубан В.