Постанова № 40495204, 26.08.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1260/14-a

"26" серпня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Валецька К.

за участю:

представника позивача: Лукашова Р.С., Пирога ОВ.

представника відповідача: Раціна Р.Р. Торкіш І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Теркурій" до Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Торговий дім «Теркурій» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення .

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, а відтак вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, та пояснив, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаним у акті перевірки контрагентом, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_5 -водій ТзОВ «ТД «Теркурій» повідомив про те, що 30.01.2014р. отримав товар від ТзОВ «Транслем» за адресою м. Донецьк, вул.. Університетська, 108А, про що свідчить товарно-транспортна накладна №30/01 від 30.01.2014р.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Тернопільською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Теркурій» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Транслем» за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 24.042014р №2642/22-01/33768503 (далі - Акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем 24.04.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002222201 від 08.05.2014р про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на загальну суму 161310 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 107540 грн. та штрафними санкціями в розмірі 53770 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

- п 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.187.1, ст..187, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 107540,00 грн. в т.ч. за січень 2014р.-197540,00 грн.

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарська операція позивача з ТОВ «Транслем» відсутня, відтак позивачем безпідставно завищено та відповідно неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 28.03.2014 № 195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Транслем" у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою».

Крім того, в акті перевірки від 24.042014р №2642/22-01/33768503 зроблено висновок, про те, що розрахунки між позивачем та ТзОВ «Транслем» в січні 2014р. не проводились, а відтак не можливо встановити реальність господарської операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

На підставі договору поставки №01/14-01 від 27.01.2014р. позивач придбав у контрагента ТзОВ «Транслем» товар, а саме: рейбшайби, кільця платировочні, клини в асортименті, циліндри для текстильного обладнання. Відповідно до п.1.1 договору продавець «ТзОВ «Транслем» зобов»язується продати, а покупець (ТзОВ «ТД «Теркутій») зобов»язується отримати та оплатити на умовах договору.

На виконання умов даного договору, ТзОВ «Транслем» поставив позивачу товар на загальну суму 645242,40 грн. в т.ч. 107540,40 грн. ПДВ, що підтверджується належно оформленими видатковими і податковими накладними від 29.01.2014р. Судом встановлено, що отримані позивачем від ТОВ «Транслем» податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України та наявні всі необхідні первинні документи, що слугують підтвердженням товарності господарських операцій.

Вказаний товар був поставлений вантажним транспортом, який перебуває на балансі ТзОВ «ТД «Теркурій» та підтверджується товаро-транспортною накладною.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Транслем» був зареєстрований як суб»єкт господарювання та був платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Транслем» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Транслем» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Транслем».

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що у зв»язку з тим, що розрахунки між ТзОВ «ТД Теркурій» та ТзОВ «Транслем» не проводились, не можливо встановити реальність господарської операції.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за товар здійснюється на протязі 60-ти банківських днів з дня отримання товару. Товар згідно накладних отримано 29.01.2014р., тобто останній день проплати за придбаний товар - 30.03.2014р. Проте, позивачем представлено акт №2014-01 від 20.02.2014р. про якість встановлених на текстильне обладнання запчастин з якого вбачається, що в процесі перевірки виявлено, що частина запчастин була бракованою. Претензією від 28.02.2014р. позивач повідомив ТзОВ «Транслем», що повна оплата за товар буде здійснена після усунення недоліків. Як вбачається з відповіді на претензію, ТзОВ «Транслем» визнав претензію в повному обсязі та зобов"язався виконати свої зобов"язання, відповідно до укладеного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0002222201 від 08.05.2014р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Скасувати податкове-повідомлення рішення від 08.05.2014р. №0002222201 про збільшення суми грошового зобов"язання з платежу податку на додану вартість в розмірі 161310 грн.

3. Стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ " Теркурій", м. Тернопіль, Білецька,1 (код ЄДРПОУ 33768503) судовий збір в розмірі 322,62 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.2014 року.

Суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.