Постанова № 40494730, 29.08.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2023/14

29 серпня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Рибачок С.С. за участю:

представника позивача: Шоломицького В.Ю.,

представника відповідача: Роговського Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області доРівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" пропро стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1309083,75 грн. (податкова вимога від 03.07.2013 року №645-19).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується новостворена податкова заборгованість по податку на додану вартість, яка утворилась за рахунок несплати у встановлений строк узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість. Оскільки відповідач не погасив суму боргу, позивач звернувся про стягнення з відповідача податкової заборгованості по податку на додану вартість у судовому порядку.

Ухвалою від 18.07.2014 року судом було відкрито скорочене провадження у справі.

30.07.2014 відповідач подав письмові заперечення, у яких зазначив про неврахування позивачем обставин непереборної сили (рішення державних органів), які зумовили тимчасову неможливість виконання зобов'язань відповідачем. Так, відповідач повідомив, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення були затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.02.2012 року №93. Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається. Протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №05/14 від 08.02.2014 року зафіксовано узгоджений обсяг заборгованості держави перед відповідачем за різницю в тарифах у розмірі 145027119,99 грн. Відповідно до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, та на підставі розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 08.02.2014 року №41, Протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергентичного комплексу №05/14 від 08.02.2014 року, довідки №1 від 14.03.2014 року про податковий борг відповідно до вимог статті 11та статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", виданої Державної податковою інспекцією м. Рівне, відповідач уклав Договір №3 про організацію взаєморозрахунків від 23.06.2014 року, яким передбачено перерахування відповідачу у встановленому законом порядку коштів в сумі 1487142,15 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Пунктом 7 цього договору передбачено, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти на погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі з дострокового погашення реструктуризованої або розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1487142,15 грн. З огляду на наведене, відповідач вважає, що погашення податкового боргу, який є предметом позову, в частині 1309083,75 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету передбачено чинними нормативно-правовими актами та здійсненими на їх виконання правочинами, а тому подання позову в цій частині є передчасним та безпідставним.

Ухвалою від 04.08.2014 року суд перейшов до розгляду справи за загальними правилами позовного провадження, судовий розгляд справи призначено на 26.08.2014 року, відкладено на 29.08.2014 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні заборгованість по податку на додану вартість у заявленій до стягнення сумі визнав, однак зазначив про неможливість натепер погашення суми боргу у зв'язку із неотриманням відповідачем відповідних кошт державної субвенції за договором №3 від 23.06.2014 року у сумі 1487142,15 грн. При цьому представник відповідача зазначив, що у разі отримання відповідних сум із бюджету у відповідача виникне можливість погасити податкову заборгованість по податку на додану вартість, а тому вважає позовні вимоги передчасними, які не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" є юридичною особою, що зареєстрована 30.08.2002 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному з 09.09.1992 року.

Згідно з вимогами, заявленими у позовній заяві, позивач заявляє до стягнення з відповідача податкову заборгованість по податку на додану вартість, яка виникла у таких сумах і з таких підстав:

422098,00 грн. - визначено відповідачем самостійно на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року;

7603,32 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції, що визначена податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2014 року №0002841501 та визначена на підставі акта перевірки від 21.05.2014 року №118;

204290,56 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції, що визначена податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2014 року №0002831501 та визначена на підставі акта перевірки від 21.05.2014 року №118;

20429,04 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції, що визначена податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 28.05.2014 року №0002981501 та визначена на підставі акта перевірки від 21.05.2014 року №118;

625573,00 грн. - визначено відповідачем самостійно на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року;

29089,83 грн. - пеня.

Таким чином, сума податкової заборгованості відповідача по податку на додану вартість становить 1309083,75 грн. (422098,00 грн. + 7603,32 грн. + 204290,56 грн. + 20429,04 грн. + 625573,00 грн. + 29089,83 грн. = 1309083,75 грн.).

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти підстав виникнення податкової заборгованості по податку на додану вартість та не оспорював її суму, однак зауважив, що тільки після отримання сум державної субвенції відповідач матиме змогу погасити податковий борг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків згідно пункту 56.17. статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI є день закінчення процедури адміністративного оскарження, яким є, зокрема, день, наступний за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1. пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI визначено податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно з пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 03.07.2013 року №645-19 вважається врученою відповідачу належним чином.

Проте, вжиті позивачем заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.

Податкова вимога в адміністративному та судовому порядку відповідачем не оскаржувалась, не скасована, докази про сплату податкового боргу до суду не подавались.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 34 пункту 1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Покликання відповідача на наявність обставин непереборної сили (рішень державних органів), які зумовили тимчасову неможливість виконання зобов'язань відповідачем, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Визначення обставин непереборної сили в податковому законодавстві наведено в Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 року №1044, відповідно до якого обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

При цьому, суд зазначає, що рішення державних органів, якими встановлюються тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також порядок відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах на відповідні послуги жодним чином не впливають на обов'язок відповідача сплачувати у встановленому законом порядку і розмірах податки і збори. За таких обставин доводи відповідача не спростовують правомірності позовних вимог та не дають суду підстав для їх відхилення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (ідентифікаційний код 03361678) до Державного бюджету податкову заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1309083,75 грн. (один мільйон триста дев'ять тисяч вісімдесят три гривні 75 коп.), яку перерахувати до Управління ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 38012714, отримувач - УК у м. Рівному (м. Рівне), на рахунок 31115029700002, код платежу 14010100.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 вересня 2014 року.