Постанова № 40494726, 26.08.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2137/14

26 серпня 2014 року 12год. 41хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Запорожець І.А.

відповідача: представник Гурінчук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр ТехноФос - Плюс"

до Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови , -ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс», звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 342959,40 грн.

Відповідно до ст..52 КАС України, судом було замінено первинного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області, на належного - Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.07.2014 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №44072797, якою надав боржнику (позивачу) строк для добровільного виконання до 24.07.2014 року. Вказану постанову позивач отримав лише 22.07.2014 року, а відтак звернувся до відповідача із заявою про відкладення провадження виконавчих дій. За результатом розгляду вказаної заяви 25.07.2014 року відповідач виніс постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 31.07.2014 року. Однак незважаючи на це, 28.07.2014 року відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору. На думку позивача, дана постанова була винесена передчасно, оскільки у боржника був строк до 31.07.2014 року для добровільного виконання і 28.07.2014 року вказаний строк ще не минув.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю з огляду на протиправність оскаржуваного рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав також письмові заперечення, в яких зазначив наступне. 25.07.2014 року боржник (позивач) звернувся із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, оскільки лише 22.07.2014 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлений строк для добровільного виконання - до 24.07.2014 року. Згідно вказаної заяви державним виконавцем було винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 31.07.2014 року. Однак при внесенні вказаної постанови державним виконавцем було допущено помилку: дата відкладення виконавчих дій була вказана 31.07.2014 року замість 27.07.2014 року, чим порушено вимоги ч.2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки строк для самостійного виконання виконавчого документу не повинен перевищувати 7 днів. Так як позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 22.07.2014 року, то 31.07.2014 року стало б дев'ятим днем для самостійного виконання рішення. Вказана помилка була виправлена постановою від 28.07.2014 року, коли була виявлена. Таким чином, виконавчі дії було відкладено до 27.07.2014 року. Станом на 28.07.2014 року боржник (позивач) добровільно вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження не виконав, а відтак державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Крім того, представник відповідача зазначив, а представник позивача цього не заперечив, що станом на 21.08.2014 року рішення суду боржником досі не виконане. На думку представника відповідача, державний виконавець діяв в межах повноважень та згідно чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та законною. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні думку представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному вивченні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 17.07.2014 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №44072797 на виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року. Даною постановою було надано боржнику (позивачу) строк для самостійного виконання до 24.07.2014 року. Однак постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав лише 22.07.2014 року. 24.07.2014 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується його підписом (а.с. - 30), та того ж дня - 24.07.2014 року подав до відповідача заяву про відкладення провадження виконавчих дій (надійшла та зареєстрована у відповідача 25.07.2014 року за вх..№7957/021-12/)(а.с. - 32). За результатом розгляду вказаної заяви 25.07.2014 року відповідач виніс постанову про відкладення провадження виконавчих дій, в якій надав боржнику строк для самостійного виконання до 31.07.2014 року. При реєстрації цієї постанови в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень державним виконавцем було допущено описку в даній постанові, зокрема було вказано «відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №918/237/14 від 14.07.2014 року Господарського суду Рівненської області до 31.07.2014» замість «відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №918/237/14 від 14.07.2014 року Господарського суду Рівненської області до 27.07.2014». Оскільки позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 22.07.2014 року, то 31.07.2014 року стало б дев'ятим днем для самостійного виконання рішення, що суперечить вимогам статті 25 ЗУ "Про виконавче провадження". Дана описка була виправлена постановою державного виконавця від 28.07.2014 року. Таким чином, виконавчі дії було відкладено до 27.07.2014 року. 28.07.2014 року відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, за умови, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до 15 днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що строк для самостійного виконання рішення боржником держвиконавець встановлює на власний розсуд, але в межах, закріплених законодавством, тобто 7 днів. Закон жодним чином не пов'язує тривалість строку для добровільного виконання від розміру суми, яка підлягає стягненню або будь-яких інших факторів та дозволяє держвиконавцю на власний розсуд визначати строк добровільного виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний направити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення та лише після її отримання та за умови відсутності документів про добровільне погашення заборгованості боржником повинен здійснювати подальші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору з причин невиконання останнім рішення у встановлений строк.

Виконавчий збір - це грошова сума, що підлягає стягненню з боржника в разі невиконання ним рішення самостійно в межах наданого державним виконавцем строку. Виконавчий збір, таким чином, є своєрідною санкцією за невиконання вимог державного виконавця. В Постанові Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 наводиться визначення виконавчого збору - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Згідно статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Частина 5 вказаної статті містить норму про те, що постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2014 року було надано боржнику строк у сім днів для самостійного виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року. Оскільки зазначена постанова надійшла до позивача лише 22.07.2014 року, постановою від 25.07.2014 року, з урахуванням постанови про виправлення описки від 28.07.2014 року, вказаний строк для добровільного виконання було продовжено до 27.07.2014 року, тобто загальний строк для добровільного виконання становив п'ять днів - з 22.07.2014 року по 27.07.2014 року, протягом яких боржник був повідомлений про необхідність самостійного виконання та можливість стягнення виконавчого збору у випадку початку примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства виніс постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 25.07.2014 року та про виправлення описки від 28.07.2014 року. При цьому, суд не бере до уваги покликання представника позивача на протиправність постанови про виправлення описки від 28.07.2014 року, оскільки вона не є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Крім того, зазначена постанова отримана позивачем 29.07.2014 року та не була оскаржена у встановлений законом 10-денний термін.

Зважаючи на вищенаведене, постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 25.07.2014 року та про виправлення описки від 28.07.2014 року є чинними, а тому боржник (позивач) мав час для самостійного виконання з 22.07.2014 року (тобто дня фактичного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) до 27.07.2014 року, але у вказаний термін добровільно наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року не виконав. Слід також звернути увагу на те, що з 27.07.2014 року по 31.07.2014 року та на день розгляду справи в суді жодних коштів на виконання вказаного наказу Господарського суду Рівненської області боржником (позивачем) перераховано не було.

Доданий представником позивача витяг із банківського рахунку свідчить про надходження коштів у сумі 20 600 грн. 24.07.2014 року, тобто ще до винесення постанови про відкладення виконавчих дій.

Відповідно до ст..71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та враховуючи чинність постанов державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій від 25.07.2014 року та про виправлення описки від 28.07.2014 року, суд дійшов висновку, що боржником не було виконано вимог наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року у строк з 22.07.2014 року по 27.07.2014 року, встановлений для самостійного виконання, а тому на підставі ст..28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було правомірно та в межах повноважень винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.07.2014 року. Отже відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність свого рішення, а позивач, в свою чергу, не надав суду достатніх доказів для визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Таким чином позивачем було сплачено при поданні позовної заяви 487,20 грн. як 10% від необхідної суми судового збору, яка становить 4872 грн. За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, слід стягнути із позивача недоплачену суму судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" (код ЄДРПОУ 32617917) на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.