Ухвала суду № 40494703, 21.08.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа № 817/41/14

21 серпня 2014 року м.РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискін С.А., розглянувши заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про зміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Військова частина А 1671

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А1671 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.

23 січня 2014 року судом було прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. 08 квітня 2014 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вказану постанову скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив повністю. 06 травня 2014 року позивач отримав виконавчий лист у справі.

14.08.2014 року від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області надійшло подання про зміну способу виконання виконавчого листа №817/41/14 від 29.04.2014 року.

Державний виконавець у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Позивачка у судове засідання не прибула, подала клопотання про розгляд заяви державного виконавця без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, заперечень на заяву державного виконавця не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За таких обставин, розгляд заяви про способу виконання судового рішення можливий за відсутності державного виконавця та осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що заява державного виконавця про зміну способу виконання рішення суду належить до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А1671, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 40% щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Житомирський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 08.04.2014 року постанову суду попередньої інстанції скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив повністю.

16.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчою провадження за виконавчим листом №817/41/14, який виданий Рівненським окружним адміністративним судом 29.04.2014 року.

У встановлений строк для добровільного виконання рішення суду боржником не виконане.

Листом від 05.06.2014 року №941 боржником повідомлено державного виконавця, що рішення суду в частині виплати коштів не може бути виконано з незалежних від нього поважних причин, а саме, в кошторисних призначеннях на поточний рік відсутні кошти, які за своїм призначенням, передбачають вказані в рішенні виплати, зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, формування та використання якого не входить до компетенції боржника. Одночасно з цим, боржником було нараховано ОСОБА_1 різницю в розмірі виплаченої допомоги в сумі 7676,10 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (із змінами) (далі-Порядок).

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України та положень Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Відповідач є органом, уповноваженим законом на виконання функцій держави, тобто державним органом, а відтак - наявна, встановлена Законом, заборона щодо стягнення коштів державним виконавцем з рахунків боржника - органу державної влади через органи Державної казначейської служби України, що в свою чергу унеможливлює виконання зазначеного рішення без зміни його способу виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державний орган).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону, у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно з частиною першою статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

У зв'язку з наведеним та для забезпечення виконання судового рішення державний виконавець за власною ініціативою звернувся до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про зміну способу виконання.

Положення статті 263 КАС України не містять виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення".

У даній категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити перерахунок грошових коштів (бюджетної дотації) на стягнення таких коштів.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, прецедентну практику якого мають використовувати суди України, зокрема, у справі "Хорнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року, у справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 року, "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 року, та ряду інших, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також, за нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду виключно про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.

Враховуючи викладене, та той факт, що відповідачем на виконання постанови було самостійно здійснено перерахунок грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням 40% щомісячної додаткової грошової винагороди та визначено різницю, яка підлягає виплаті, а саме - 7676,10 грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни способу виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі №817/41/14.

Керуючись ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.

Змінити спосіб виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі №817/41/14 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1671 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.

Визначити спосіб виконання рішення суду: стягнути з Військової частини А1671 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 40% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", в розмірі 7676 (сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 10 коп.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Борискін С.А.