Постанова № 40494506, 26.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року № 813/5635/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Андрейко О.О.

представника відповідача - Гордона Е.С.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006241502 від 21.07.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність нарахування відповідачем суми штрафної санкції у розмірі 7327,65 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності згідно податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0006241502, оскільки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» у встановлені чинним податковим законодавством строки була сплачена плата за землю в сумі 73276,49 грн. (платіжне доручення від 24.09.2013 року №84984). Дане платіжне доручення від 24.09.2013 року було оформлене у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством, зокрема: із заповненням всіх необхідних реквізитів та призначення платежу (зокрема, відповідного коду бюджетної класифікації), із зазначенням рахунку, призначеного для сплати плати за землю. Таким чином, на думку позивача, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» цілком дотрималося свого обов'язку як платника податку щодо повної і своєчасної сплати податку, а тому, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 року №0006241502 підлягає скасуванню як протиправне.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного податкового законодавства, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13.09.2013 року за вх. №22158 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» подало податкову декларацію з плати за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно з графою 16 декларації сума до сплати за серпень становила 73276,49 грн.

Платіжним дорученням №84984 від 24.09.2014 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» оплатила на рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області №33214811700008 платіж за призначенням « 30823262; 13050100; земельний податок за серпень 2013 року» в сумі 73276,49 грн. Згідно відміток банку даний платіжний документ був прийнятий до виконання та проведений цього ж дня.

Однак, в платіжному дорученні замість реквізитів рахунку плати за землю у формі орендної плати ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» вказало реквізити плати за землю у формі земельного податку (рахунок №33214811700008, код бюджетної класифікації №13050100).

В подальшому ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулася до відповідача з листами №03.04-605 від 17.10.2013 року та №03.04-607 від 18.10.2013 року. У них ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» просило зарахувати оплачені кошти в сумі 73276,49 грн. за серпень 2013 року на рахунок плати за землю у формі орендної плати №33213812700008 код платежу 13050200.

Згодом, 11.07.2014 року Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена перевірка щодо дотримання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» граничних строків сплати грошового зобов'язання до бюджету, за наслідками якої складений акт перевірки №142/152. Під час проведення такої перевірки працівником відповідача встановлено порушення підприємством норми п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає в порушенні строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за перевіряємий період. В акті перевірки стверджено, що дата виникнення податкового боргу на суму 73276,49 грн. - 30.09.2013 року. Кількість днів затримки сплати 28, 29 днів. Як наслідок контролюючий орган дійшов висновку про необхідність нарахування штрафу в сумі 10% від оплаченого грошового зобов'язання.

21.07.2014 року на підставі вказаного акта перевірки Державна податкова інспекція в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення форми №0006241502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 732765,00 грн. по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 28,29 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 7327,65 грн. (що складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.

В силу норм ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 14.1.147 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками землі та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Нормою п. 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

В ході дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що причиною винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 року №0006241502 було порушення позивачем норм п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало у наступному: позивачем в платіжному дорученні замість реквізитів рахунку плати за землю у формі орендної плати наше підприємство вказало реквізити плати за землю у формі земельного податку (рахунок №33214811700008, код бюджетної класифікації №13050100).

Разом з тим судом було враховане наступне.

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 38.1 ст. 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України).

При цьому зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).

Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002р. № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).

Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення про Єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сплата позивачем податкового зобов'язання на рахунок земельного податку, а не на рахунок іншої форми плати за землю - орендної плати не може бути підставою для застосування штрафу. Адже позивач вчасно провів платіж з плати за землю. Кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, а це свідчить про виконання податкового обов'язку своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічну позицію неодноразово виявляв і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 20.09.2007 року № К-24401/06, від 24.06.2008 року № К- 38012/06, від 15.09.2011 року №К-184/08, від 15.12.2011 року № К-37241/09, від 12.04.2012 року № К-26675/09, від 08.08.2013 року № К/9991/38036/12, від 20.08.2013 року № К-35852/10, постанові від 10.06.2014 року № К/9991/38801/12.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 року №0006241502.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0006241502 від 21.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» 182,70 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 01.09.2014 року.