Постанова № 40494301, 28.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року № 813/4313/14

11 год. 09 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.

представників сторін:

від позивача - Демчик О.І.

від відповідача - Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Автотранском» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Автотранском» (далі - ПП «Автотранском») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502201 від 05.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі - 602270,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі - 301135,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за наслідками перевірки складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000502201, яким ПП «Автотранском» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі - 602270,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі - 301135,00 грн. Вважають, що податкове повідомлення-рішення винесене за відсутності правових підстав, з порушенням норм чинного законодавства, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, подав письмові заперечення та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач жодним чином не спростовує факт проведеного коригування згідно розрахунку коригування від 30.12.2013 року № 101 до податкової накладної від 28.09.2010 року № 53, а лише підтверджує «помилковість» його виписки. Аргументи, викладені в позовній заяві вважає такими, що не спростовують наявності виявленого порушення, зафіксованого в акті перевірки і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Автотранском» код за ЄДРПОУ 36153111 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 22.05.2014 року №190/22-10/36153111 про результати планової виїзної документальної перевірки, у висновках якого встановлено порушення, зокрема:

- вимог п.102.5 ст.102, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) в сумі 602270 грн., в т.ч. грудень 2013 р. в сумі 602270 грн.

- п.п.164.1.2 п.164.2 ст.162, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1944,68 грн.

Вказані порушення, згідно Акта перевірки від 22.05.2014 року, полягають у тому, що ПП «Автотранском» проведено коригування, що збільшує податковий кредит відповідно до податкової накладної, з дати виписки якої минуло більше 365 днів та відповідно безпідставно заявлено право на податковий кредит, що перевищує термін 1095 днів на суму 602270,00 грн., що, на думку податкового органу є порушенням п.102.5 ст.102 та п.198.6 ст.198 ПК України.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Автотранком» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 18.02.2014 року №9007823819 за період грудень 2013 року в якому проведено розрахунок коригування (додаток Д1) від 30.12.2013 №101 по ТОВ «Нафта Ойл» відповідно до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 602270 грн. та розрахунок коригування від 30.12.2013 № 111 по ТОВ «Нафта Ойл» відповідно до податкової накладної від 28.09.2010 р. №53 на суму ПДВ (- 102270) грн..

Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки АА № 791672 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Приватне підприємство «Автотранском» зареєстроване 03.11.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Судом встановлено, що 01.02.2010 року ПП «Автотранском» та ТОВ «Нафтаойл» укладено Договір поставки нафтопродуктів № 2010/02/1, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Нафтаойл») зобов'язується передати (поставити) у власність покупця (ПП «Автотранском») нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці нафтопродукти на умовах і протягом дії цього Договору. 28.09.2010 року ТОВ «Нафтаойл» виписано податкову накладну № 53 на суму ПДВ 1172270,00 грн., що включена ПП «Автотранском» до складу податкового кредиту у вересні 2010 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи Декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року та не заперечується відповідачем.

Відповідно до проведених банківських виписок від 30.12.2013 року ТОВ «Нафтаойл» здійснено на рахунок позивача сплату грошових коштів в сумі 6240000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «повернення попередньої оплати за договором від 01.02.2010 року № 2010/02/1». Листом від 30.12.2013 року № 30/12-13 ТОВ «Нафтаойл» здійснило уточнення призначення платежу в платіжних дорученнях 1000002255, 1000002256 та 1000002257 від 30.12.2013 «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) згідно Договору № НО-301213-АТК від 30.12.2013р. без ПДВ». Висновками Акту перевірки підтверджено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухг.рах.631 по контрагенту ТОВ «Нафтаойл» станом на 01.01.2013 обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 9660000 грн.. Згідно наданого позивачем Акту звірки взаємних розрахунків між ПП «Автотранском» та ТОВ «Нафтаойл» станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість ТОВ «Нафтаойл» перед позивачем становить 6420000,00 грн.

Відповідно до п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Згідно п.192.3. ст.192 ПУ України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання вказаної норми, здійснивши повернення попередньої оплати за договором від 01.02.2010 року №2010/02/1 в сумі 3240000,00 грн. в т.ч ПДВ 540000,00 грн. ТОВ «Нафтаойл» складено розрахунки коригування до податкових накладних: від 30.12.2013 №99 до податкової накладної від 30.03.2010 №19 на суму ПДВ 37730 грн.; від 30.12.2013 №100 до податкової накладної від 29.04.2010 №21 на суму ПДВ 400000 грн.; від 30.12.2013 №101 до податкової накладної від 28.09.2010 №53 на суму ПДВ 602270 грн.

В зв'язку з цим, ПП «Автотранском» включило в Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року отримані від ТОВ «Нафтаойл» вказані розрахунки коригування до податкових накладних. Однак, враховуючи, що розрахунок коригування № 101 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 602270 грн. був виписаний без врахування листа про зміну призначення платежу на суму 3000000 грн., ТОВ «Нафтаойл» скасовано розрахунок коригування № 101 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 602270 грн. та складено новий розрахунок коригування від 30.12.2013 № 111 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 102270 грн.

Таким чином, в зв'язку з поверненням попередньої оплати за договором від 01.02.2010 року № 2010/02/1 в сумі 3240000,00 грн. в т.ч ПДВ 540000,00 грн. ТОВ «Нафтаойл» остаточно складено та направлено позивачу розрахунки коригування від 30.12.2013 № 99 до податкової накладної від 30.03.2010 № 19 на суму ПДВ 37730 грн.; від 30.12.2013 № 100 до податкової накладної від 29.04.2010 № 21 на суму ПДВ 400 000 грн.; від 30.12.2013 № 111 до податкової накладної №53 на суму ПДВ 102270 грн.

Правомірність включення позивачем в Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, отриманих від ТОВ «Нафтаойл» розрахунків коригування від 30.12.2013 № 99 до податкової накладної від 30.03.2010 № 19 на суму ПДВ 37730 грн.; від 30.12.2013 № 100 до податкової накладної від 29.04.2010 № 21 на суму ПДВ 400000 грн. відповідачем не оспорюється.

Враховуючи виправлення ТОВ «Нафтаойл» розрахунку коригування № 101 та отримання розрахунку коригування від 30.12.2013 р. № 111 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 102270 грн. ПП «Автотранском» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 18.02.2014. № 9007823819 за період грудень 2013 р. та Додаток 1 до уточнюючого розрахунку, в який включено розрахунки коригування: від 30.12.2013 р. №101 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 602270 грн. зі знаком (+), підстава для коригування «арифметична помилка»; від 30.12.2013 р. № 111 до податкової накладної від 28.09.2010 № 53 на суму ПДВ 102270 грн. зі знаком (-), підстава для коригування «повернення коштів».

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З урахуванням встановлених судом обставин, Суд вважає, що дана норма у спірних правовідносинах не порушена позивачем.

У відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Мінфіном, Державним казначейством України від 21.12.2010 N 974/1597/499 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань», що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

У вказаній нормі Закону не йдеться про повернення постачальником суми попередньої оплати за товар, а зазначена норма Податкового кодексу стосується саме «повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування» з державного бюджету України внаслідок помилково та/або надміру сплаченої суми, а, відтак, вказана норма не може бути застосована при корегуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів.

З огляду на викладене, Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі обов'язок покупця відкоригувати податковий кредит у разі повернення йому передплати за товари (роботи). Тому висновки відповідача про порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України є необґрунтованими.

Неправомірними є висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

У відповідності до вказаної норми, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із змісту даної норми, встановлений нею термін 365 днів застосовується лише у випадку, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних.

Як встановлено судом, сума податку на додану вартість по податковій накладній № 53 від 28.09.2010 року на суму ПДВ 1172270,00 грн. включена ПП «Автотранском» до складу податкового кредиту у вересні 2010 року, що не заперечується відповідачем. Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не обмежує в часі право покупця коригувати податковий кредит у разі повернення йому передоплати за товари (послуги) по податковій накладній, включеній до податкового кредиту у звітному періоді, в якому така податкова накладна була виписана (отримана).

Заперечуючи позовні вимоги та доводи позивача в частині проведеної ТОВ «Нафтаойл» зміни призначення платежу листом від 30.12.2013 року, відповідач покликаючись на вимоги п. «б» п.185.1 ст.185, п.п.14.1.185, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначає про те, що операції з отримання поворотної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, а, відтак ПДВ за такою операцією не нараховуються. Крім того, відповідач, з посилання на п.22.6 Закону України «Про платіжні системи», покликається на те, що уточнення призначення платежу надається отримувачу грошей через його банк у вигляді роздруку офіційного повідомлення про зміну або виправлення тексту призначення платежу, в матеріалах справи відсутній такий лист (повідомлення банку), що підтверджує факт зміни позивачем призначення платежу, який дає йому право на проведення коригування відповідних сум податкових накладних, що є предметом спору.

Однак, такі доводи відповідача є помилковими. З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2013 року між ТОВ «Нафтаойл», як Позикодавцем», та ПП «Автотранском», як Позичальником, укладено Договір позики № НО-301213-АТК, згідно п.1 якого, керуючись ст..ст.1046-1053 ЦК України Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі (надалі «Позика») на умовах, визначених цим договором. Загальна сума позики становить 3000000,00 грн. Термін надання позики (частини позики) встановлено протягом 2 (двох) банківських днів від дати погодження Сторонами в рамках цього Договору розміру необхідних позичкових коштів. Згідно п.6 вказаного договору, позивальник зобов'язується повернути надану позику до 31.03.3014 року. Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним вказаного договору позики в установленому законом порядку. Факт повернення позики підтверджено долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 28.03.2014 року.

Частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (частина 2 статті 1090 ЦКУ). Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Відповідно до пункту 32.3 статті 32 вказаного Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону. Згідно із зазначеним пунктом Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення «Призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції). Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит «Призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Таким чином, зміна призначення платежу у реквізиті «Призначення платежу» за участю банку здійснюється виключно до списання коштів з рахунку платника. Будь-яких законодавчих обмежень щодо уточнення інформації у реквізиті «призначення платежу» після списання коштів з рахунку платника шляхом обміну листами між сторонами переказу нема. Аналогічні роз'яснення надано Національним банком України у Листі від 09.06.2011 N 25-111/1438-7141.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи пояснення сторін надані в судових засіданнях, письмові докази в їх сукупності, враховуючи норми вищезазначеного законодавства та аналізуючи докази, долучені позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем повністю доведено правомірність позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000502201 від 05.06.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Автотранском» (79067, м.Львів, вул. Богданівська, 15 А, код ЄДРПОУ - 36153111) 487 (чотириста вісімдесять сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 03 вересня 2014 року.

Суддя Тертичний В.Г.