Постанова № 40494231, 28.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року №810/4580/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Писанка А.М. (за довіреністю)

від відповідача: Геращенко С.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної Митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної Митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 31 січня 2014 року №100250002/2014/000041/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої було додано усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування.

Крім того, позивач зазначив про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на невідповідність рішення про коригування вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки при проведені контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Наполягав на тому, що додатково надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи викладене, у задоволені позову просив відмовити повністю

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» зареєстроване 2 грудня 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №087657 (т.1, а.с .15).

Відповідно до матеріалів справи, 2 жовтня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Bestway (Hong Kong) International Limited (Продавець) укладено контракт 073/13, згідно умов якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує товар в асортименті, кількості по цінам та відповідно до інвойсів, що є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с.17-22).

Умовами договору встановлено, що ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця, доставки товару в порт відправки та навантаження на борт судна. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає 800000,00 доларів США (пункт 2 контракту).

Продавець зобов'язувався надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, CMR (коносамент) та копію митної декларації країни Продавця.

На виконання умов вказаного контракту, згідно вантажно-митної декларації від 29 січня 2014 року №100250002/2014/060846 ТОВ «Фоззі-Фуд» заявлено в режимі імпорту-40 14 позицій товару, у тому числі: вироби з ПВХ не медичного призначення, виготовленні з листового матеріалу, надувні, водонепроникні, виконані різними формати та розмірами (товар №4); басейни надувні, виготовлені з ПВХ, для зовнішнього використання (товар №5); вироби алюмінієві - набір із двох весел (товар №6); насоси повітряні (пневматичні)(товар №9); меблі для сидіння, що мають надувну конструкцію (товар №13) (т.1, а.с.27-33).

На підтвердження митної вартості товару, разом із вказаною митною декларацією, до митного органу надано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародні автомобільні накладні (CMR); рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат відповідності; декларації про відповідність товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми.

29 січня 2014 року, митним органом, після опрацювання наданих документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т.1, а.с. 52).

Для підтвердження витрат на транспортування декларанту запропоновано надати, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (т.1, а.с. 52).

Листом від 31 січня 2014 року вих. №156, на підтвердження заявленої у декларації від 29 січня 2014 року №100250002/2014/060846 вартості товарів № 4, 5, 6, 9, 13, товариством подано додаткові документи: договір на перевезення №378 від 19 квітня 2011 року, рахунок-фактуру на перевезення №UAIM0247314 від 15 січня 2014 року, прайс-лист від 1 липня 2013 року, комерційну пропозицію від 1 жовтня 2013 року, платіжне доручення №13560 від 14 січня 2014 року, виписку по рахунку від 14 січня 2014 року.

Крім того, позивачем повідомлено митний орган, що надати інші документи немає можливості у зв'язку із їх відсутністю (т.1 а.с.52).

31 січня 2014 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2014/000041/2 (т.1, а.с. 23), яким із застосуванням резервного методу, ціну товару №4 - вироби з ПВХ не медичного призначення, виготовлені з листового матеріалу, надувні, водонепроникні, виконані різними формати та розмірами скориговано, ціна після коригування - 87236,18 дол. США;

ціну товару №5 - басейни надувні, виготовлені з ПВХ, для зовнішнього використання скориговано, ціна після коригування 59522,98 дол. США;

ціну товару №6 - вироби алюмінієві - набір з двох весел скориговано, ціна після коригування 131,04 дол. США;

ціну товару №9 - насоси повітряні (пневматичні) скориговано, ціна після коригування 11445,84 дол. США;

ціну товару №13 - меблі для сидіння, що мають надувну конструкцію скориговано, ціна після коригування - 4143,85 дол. США.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі частини 12 статті 264 Митного кодексу складено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстав, визначених статтею 54 Митного кодексу України: неможливе митне оформлення, оскільки невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.

Позивачу роз'яснено, що для прийняття митним органом митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати нову митну декларацію, з урахуванням рішення про визначення митної вартості №100250002/2014/000041/2 від 31 січня 2014 року. (т.1, а.с. 67).

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 29 січня 2014 року №100250002/2014/000041/2. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією від 31 січня 2014 року №100250002/2014/060931, загальна сума переплати податків та зборів склала 59626,97 грн. (т.1, а.с.69-75).

Зідно з пунктом 7 та пунктом 8 частини 3 статті 52 Митного Кодексу України ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до митного органу із запитом про надання письмової інформації щодо причин, через які заявлена митна вартість не може бути визнана, та щодо інформації про порядок і метод визначення митної вартості, застосовані при її коригуванні.

На вказаний запит було отримано лист Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 28 лютого 2014 року №2705/1/26-10-61-04, у якому митний орган повідомив, що після аналізу документів, наданих позивачем у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості ,виявлені неточності та розбіжності. Оскільки позивачем на додатковий запит митного органу не було надано усіх документів, що підтверджують складові митної вартості застосувати метод за ціною договору не вбачається можливим (т.1, а.с 77-79)

17 квітня 2014 року, відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» протягом 80 днів з дня випуску товарів було надано Київській міжрегіональній митниці Міндоходів додаткові документи разом з листом №УРБ 10/14-1717, а саме: копію виписки з бухгалтерської документації заявника, копію митної декларації країни відправлення (т.1, а.с. 80-81).

На зазначений лист Київської міжрегіональною митницею Міндоходів було надано відповідь листом від 30 квітня 2014 року № 5339/1/26-70-61-04, яким вказано про відсутність підстав для перегляду прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів (т.1, а.с. 85).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпцію невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, коригування митної вартості товарів було здійснено у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу та ненаданням позивачем додаткових документів у повному обсязі на письмовий запит митного органу (т.1, а.с. 26).

У ході розгляду справи, представник відповідача зазначив, що вказане рішення про коригування митної вартості ґрунтується на недоліках у поданих позивачем документах, зокрема, у платіжному дорученні в іноземній валюті №13560 від 14 січня 2014 року графа «Призначення переказу коштів» не містить дати інвойсів.

Також у судовому засіданні представник митниці повідомив про виявлені під час митного оформлення розбіжності, у якості яких зазначив, що у ціні товару, згідно умов договору, відсутня така складова як вартість робіт пов'язаних із пакуванням; а у довідках про транспортні витрати відсутня інформація, що підтверджує числові значення складових митної вартості: не вказано вартість окремих складових транспортних витрат, таких як завантаження, розвантаження, зберігання та демереджу.

Крім того, відповідач наполягав на тому, що вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконано не в повному обсязі, оскільки як вбачається із довідок про транспортні витрати, вантаж не страхувався, натомість вартість страхування включена до ціни товару, що не підтверджена документами, такими як страховий поліс, договору про страхування вантажу, тощо.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні, або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, представник позивача наголошував, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням додаються до ціни, яка підлягає сплаті або до ціни, яка була сплачена якщо вони не включалися до неї. Наведене підтверджується пунктом 2.1 контракту від 2 жовтня 2013 року №073/13, згідно якого ціна на товар включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантажування, витрати на митне оформлення вантажу в країні експортера (т.1, а.с. 17).

Щодо фактичних витрат на пакування, які сплачені позивачем у ціні товару, свідчить пакувальний лист №2013ENT4213 від 13 грудня 2013 року, що доданий до митної декларації №100250002/2014/060846 від 29 січня 2013 року (т.1, а.с. 48-49).

Таким чином, витрати на упакування, в тому числі і роботи по пакуванню включені у вартість товару і додатково не включаються у митну вартість.

Суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердити числові значення витрат на транспортування, оскільки надані позивачем довідки про транспортні витрати від 20 січня 2014 року №1929, 1930, 1931, 1932 (т.1, а.с. 39-43) та договір від 19 квітня 2011 року №378 (т.1, а.с. 230-240) містять вичерпні дані про складові витрат на транспортування. Відносно посилань на відсутність у вказаних довідках вартості демереджу, то варто зазначити, що "демередж" фактично є санкцією, що застосовується за простій судна в порту при завантаженні/відвантаженні товару понад унормований час. Суд зауважує, що з положень митного кодексу вбачається, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Натомість митним органом не надано жодних доказів, що до ціни транспортування позивачем необґрунтовано було включено вартість демереджу.

Відносно тверджень про неможливість виділення вартості послуг з навантаження та розвантаження у складі відомостей, вказаних у довідках про транспортні витрати, суд зазначає, що у силу пункту 2.1 контракту від 2 жовтня 2013 року №073/13 вартість навантаження і розвантаження, доставки товару до порту включена у ціну товару.

Судом також враховано викладену в листі від 5 березня 2014 року «Сплати митних платежів та особливості обчислення митної вартості товарів», де вказується, що однією із таких складових митної вартості є витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виключаються витрати на транспортування після ввезення оцінюваних товарів, якщо їх виділено з ціни товарів (частина одинадцята статті 58 Митного кодексу України).

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вимог до їх оформлення та відомостей, які повинні бути в них зазначені, та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної та митної справи не встановлено.

Крім того, необґрунтованим є зауваження представника відповідача щодо відсутності документального підтвердження страхування вантажу. Як вбачається з графи 44 митної декларації від 29 січня 2014 року №100250002/2014/060846, позивачем в підтвердження сплачених страхових сум надано поліс страхування від 26 грудня 2013 року №89 (код 3530 Митної декларації) (т.1, а.с .50).

З викладеного суд приходить до висновку, що документами, які надав позивач, як окремо, так і в їх сукупності цілком та повністю підтверджуються витрати на транспортування, понесенні позивачем та включені до ціни товару.

Щодо відсутності у платіжному дорученні дати інвойсу, то на переконання суду дана обставина жодним чином не перешкоджає ідентифікації здійсненого платежу відносно конкретного інвойсу (поставки) та не могло вплинути на можливість визначення митної вартості за ціною договору.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач також звертав увагу суду, що прайс-лист від виробника наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось, тобто прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника.

Однак, суд не вбачає у даному факті ознак, які будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Слід зазначити, що національне та міжнародне законодавство не містить вимог, які повинен відповідати прайс-лист. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких повноважень відповідача як встановлення правил та порядку заповнення прайс-листів.

Більше того, таке поняття як «прайс-лист» є індивідуальним для кожної партії виробленої продукції (товару) та залежить від тих чи інших факторів, що безпосередньо впливали на формування цінової політики конкретних видів товарів (наприклад, об'єми поставок, на яких наголошував позивач). Тобто, існування такого документу як фіксованого прайс-листа виробника є неможливим і спростовуються економічною суттю виробництва.

Також слід зазначити, що прайс-лист, як і експортна декларація, є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Таким чином, ТОВ «Фоззі-Фуд» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Натомість, судом вставлено, що відповідачем ні в рішенні про коригування митної вартості від №100250002/2014/000041/2 від 31 січня 2014 року, ні в листі Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 28 лютого 2014 року №2705/1/26-10-61-04 (т.1, а.с. 77-79) та від 30 квітня 2014 року №5339/1/26-70-61-04 про пояснення причин такого коригування не зазначила жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення основних і додаткових документах для підтвердження митної вартості товарів.

За таких обставин, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» - за ціною договору.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Рішення про коригування митної вартості не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів (висновку експертизи), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Суд наголошує, що згідно Наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», у графі 33 рішення про коригування митної вартості посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано реквізитів митної декларації, яка була використана для коригування митної вартості за резервним методом, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного Кодексу України.

Крім того, згідно з вимогами статті 59 Митного Кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини 1 статті 452 Митного Кодексу України, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 396/2011 є Державна служба статистики України, в тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (лист від 16 липня 2014 року №15.1-20/913Пі (т.1, а.с. 113-117 ), середня вартість імпорту товарів за кодами УКТЗЕД 3926909290 (товар №4), 76169999000 (товар №6), 8414208090 (товар №9), 9401800000 (товар №13), митна вартість яких була скоригована, з Китаю у січні - травні 2014 року становила: товар №4 (вироби з ПВХ не медичного призначення, надувні) -3.35 дол. США, що на 5% менше скоригованої відповідачем вартості; товар №6 (вироби алюмінієві - набір з двох весел) - 4,35 дол. США, що на 22% менше скоригованої відповідачем вартості; товар №9 (насоси повітряні, пневматичні) - 3,20 дол. США, що на 8% менше скоригованої відповідачем вартості; товар №13 (меблі для сидіння, що мають надувну конструкцію) - 4,46 дол. США, що на 2% менше скоригованої відповідачем вартості (т.1, а.с .114-117).

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних товарів тієї самої країни походження є нижчою за визначену митним органом. Натомість, у ході розгляду справи представник відповідача не зміг надати суду чітких пояснень на підставі яких даних Київською міжрегіональною митницею Міндоходів були скориговані показники вартості товарів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, тому це рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості не надав, відтак не довів правомірність рішення про коригування митної вартості.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250002/2014/000041/2 від 31 січня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 2 вересня 2014 року.