Постанова № 40493931, 20.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2014 року 810/4650/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Луценко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними рішень, дій та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 06.06.2013 ВП № 38707854 про арешт майна та заборону його відчуження, згідно з якою накладено арешт на автомобіль MAZDA 3 (номер державної реєстрації НОМЕР_1), визнання незаконними дій, що виявились в утриманні вказаного транспортного засобу під арештом, та зобов'язання утриматись від вчинення дій, що обмежують право позивача вільно розпоряджатися цим транспортним засобом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.08.2014 вх. № 13760/14 та заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2014).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач систематично вчиняє дії і приймає рішення про накладення арешту на належне йому майно - автомобіль. Уперше арешт на автомобіль та оголошення його у розшук здійснювались державним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача боргу на користь банку. У подальшому, оскільки позивач сплатив борг добровільно, виконавче провадження підлягало закінченню із скасуванням арешту та інших заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа. Однак, державний виконавець протиправно і безпідставно виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору і наклав арешт на його майно з інших підстав. Після судових рішень, якими держаного виконавця було зобов'язано повернути виконавчий документ стягувачу, визнано незаконними дії по стягненню виконавчого збору, скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу його стягнення, відповідач продовжує вчиняти незаконні дії з приводу арешту автомобіля, вишукуючи для цього різні правові підстави, а також вчиняє бездіяльність з приводу невжиття заходів для припинення розшуку цього транспортного засобу.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що постанову від 06.06.2013 ВП № 38707854 про арешт майна та заборону його відчуження, яку оскаржує позивач, скасовано посадовою особою ДВС під час перевірки виконавчого провадження. Таким чином, на думку відповідача, позов є безпідставним і задоволенню не підлягає. Відповідач також наголошував, що арешт автомобіля накладався на підставі постанови державного виконавця від 18.06.2010 ВП №19622633 з приводу стягнення з позивача виконавчого збору. Вказана постанова державного виконавця судами не скасовувалась, є діючою, тому підлягає примусовому виконанню. Визначений законом строк для оскарження постанови сплинув. Представник відповідача також пояснив, що 05.08.2014, після проведеної перевірки і скасування постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП № 38707854 про арешт майна та заборону його відчуження, державна виконавча служба прийняла нову постанову від постанову від 05.08.2014 № 41292163, якою було накладено арешт на майно позивача з метою стягнення виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. Таким чином, представник просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків і встановив наступне.

11 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна - транспортного засобу MAZDA 3.

Постановою державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського Вовкотруб Н.І. від 04.06.2010 ВП № 19622633 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису, боржнику (ОСОБА_1) встановлено термін для добровільної сплати боргу - до 10.06.2010.

У зв'язку з несплатою добровільно суми боргу постановою державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського Вовкотруб Н.І. від 10.06.2010 ВП № 19622633 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми боргу та оголошено заборону на його відчуження.

16 червня 2010 року державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського Вовкотруб Н.І. прийняла постанову про оголошення у розшук та затримання автомобіля MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, вилучення ключів та технічного паспорту.

18 червня 2010 року у зв'язку з несплатою боржником суми боргу у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, постановою від 18.06.2010 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Вовкотруб Н.І. постановила стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9221,78 грн.

Однак, як з'ясувалось згодом, ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання перед банком добровільно поза межами виконавчого провадження, у зв'язку з чим ПАТ "Укрсоцбанк" двічі звертався до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції із заявами про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачеві (заяви від 28.01.2011 та від 12.07.2012), однак державний виконавець з формальних причин відмовив стягувачу в закінченні виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Арешт майна позивача увесь цей час тривав.

Не погоджуючись з цими діями державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 в адміністративній справі № 2а-5794/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013, суд зобов'язав Районний відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції винести постанову про повернення Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" 92217, 87 грн. Крім того, суд зобов'язав відповідача вчинити дії щодо звільнення з-під арешту заставленого майна: автомобіля марки MAZDA, модель 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, та нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

6 липня 2013 року вказане рішення суду було виконано відповідачем. Постановою від 06.06.2013 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Найда Т.Ю. постановила повернути стягувачу виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса від 11.05.2010 № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн., а також припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання.

Під час судового розгляду позивач стверджував, що автомобіль MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, значиться у розшуку.

Як з'ясувалось, відповідач надіслав постанови щодо припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання до органів ДАІ, відповідних доказів суду не надано та не виявлено під час дослідження оригіналу матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, постановою від 06.06.2013 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Найда Т.Ю. постановила звільнити з-під арешту майно, що належить ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Цього ж дня державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Найда Т.Ю. прийняла дві інші постанови:

від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н;

від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, у межах суми стягнення - 9371,78 грн., а також про заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику - ОСОБА_1

Запис про публічне обтяження на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зі змісту якого вбачається, що накладено арешт на автомобіль MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1

Не погоджуючись з цими рішеннями державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 з приводу роз'яснення судового рішення), суд постановив скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Найди Т.Ю. від 06.06.2013 ВП №38707854 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9221,78 грн. При цьому суд, констатував, що ОСОБА_1 сплатив борг у добровільному порядку, про що неодноразово було повідомлено відповідача представниками стягувача. З моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання напису від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

На виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа № 810/4362/13-а, виданого 13.11.2013 Київським окружним адміністративним судом, 19 листопада 2013 року начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Двірник С.М. прийняв постанову від 19.11.2013 ВП № 38707854 про скасування процесуального документу, якою скасував документ "Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)" від 06.06.2013, видану державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Найдою Т.Ю.

Жодних дій чи рішень з приводу скасування арешту та майно ОСОБА_1 посадовими особами Державної виконавчої служби вчинено не було.

Натомість, у той же день, 19.11.2013, державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Найда Т.Ю. прийняла нову постанову від 19.11.2014 ВП № 41292163 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі виконавчого документа - раніше згадуваній постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н.

У подальшому, після чергового звернення позивача до суду з даним позовом, в якому серед позовних вимог була й вимога про оскарження постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 щодо накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, у тому числі автомобіля MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Двірник С.М. 5 серпня 2014 року здійснив перевірку виконавчого провадження ВП № 41292163, за результатами якої прийняв постанову від 05.08.2014, згідно з якою:

скасував постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1) та оголошення заборони на його відчуження;

постановив вилучити запис № 8 про публічне обтяження за № 13784386 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вчиненого на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Цією ж постановою начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Двірник С.М. наклав новий арешт на майно боржника (ОСОБА_1) та оголосив заборону на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н., а також зобов'язав державного виконавця Карпенко Н.В. внести відомості щодо накладення арешту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як убачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 19.08.2014, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про визнання нечинним запису щодо публічного обтяження рухомого майна, що належить ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №19622633; підстава - постанова про перевірку виконавчого провадження від 05.08.2014.

Водночас, 06.08.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 14481567 про публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна, що належить ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 05.08.2014 ВП № 41292163.

Таким чином, судом встановлено, що впродовж тривалого періоду часу посадові особи Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції систематично вчиняли протиправні дії та приймали рішення, спрямовані на обмеження прав гр. ОСОБА_1 щодо вільного користування та розпорядження належного йому майном шляхом накладення арешту на це майно, а також чинили бездіяльність, що виявилась у невжитті заходів для припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання (оголошення у розшук та затримання автомобіля) на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №19622633.

Суд також дійшов висновку, що на день судового розгляду приводом для накладення арештів на майно позивача є постанова від 18.06.2010 ВП №19622633, що прийнята державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Вовкотруб Н.І., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Приймаючи до уваги триваючий характер порушення прав позивача з боку органу державної виконавчої служби, а також недобросовісні дії посадових осіб державної виконавчої служби із застосуванням юридичних технологій, послідовне скасування та накладення арешту на майно позивача на підставі різних процесуальних документів, що призводило до плутанини в підставах арешту, викривлене тлумачення змісту судових рішень, суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне поновити строк звернення до суду, а також скористатись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження". При цьому, суд оцінює рішення та дії посадових осіб державної виконавчої служби ретроспективно з точки зору дії закону в часі: рішення та дії оцінюються судом на підставі норм, що діяли на момент їх вчинення.

Як вже зазначалось, виконавче провадження зі стягнення з позивача боргу було відкрито державним виконавцем 4 липня 2010 року.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на 04.06.2010) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

В силу статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на липень 2010) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

У постанові Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а суд констатував факт, що з моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання напису від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Тим не менш, постановою від 18.06.2010 ВП №19622633 державний виконавець постановив стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9221,78 грн.

Вдруге оцінюючи правомірність прийняття державним виконавцем вказаної постанови, суд керується положеннями статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на 18.06.2010), відповідно до якої в разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи те, що державна виконавча служба фактично не стягнула з боржника жодної суми, а боржник виконав свої зобов'язання перед стягувачем добровільно поза межами виконавчого провадження, відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. підлягає скасуванню як протиправна. Усі дії та рішення відповідача, що спрямовані на примусове стягнення з позивача вказаної суми, у тому числі й ті, що пов'язуються з накладенням арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, є також протиправними, а рішення підлягають скасуванню.

В даній справі також судом встановлено, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 в адміністративній справі № 2а-5794/12/1070 державний виконавець прийняв постанову від 06.06.2013 ВП № 19622633, якою повернув виконавчий документ стягувачу та припинив дію (скасував) заходи, що застосовані у межах виконавчого провадження ВП № 19622633. Однак, фактично жодних дій з приводу реалізації вказаної постанови, зокрема, вилучення запису про арешт майна з державних реєстрів, скасування постанови від 16.06.2010 № 7433 про оголошення у розшук та затримання автомобіля Mazda 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, доведення цього рішення до органів ДАІ, відповідач не вчинив.

Таким чином, суд визнав, що має місце протиправна бездіяльність з боку відповідача.

Враховуючи те, що на день прийняття даної постанови з'ясувалось, що відповідач постановою від 05.08.2014 № 41292163 з метою примусового стягнення з боржника виконавчого збору прийняв чергове рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_1, що не було відомо на момент пред'явлення позову, суд з метою захисту прав, свобод та законних інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати усі заходи, вжиті Районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції з метою примусового виконання постанови від 18.06.2010 ВП №19622633, у тому числі постанову від 05.08.2014 № 41292163 в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови від 18.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, що обмежують право позивача вільно розпоряджатися цим транспортним засобом, задоволенню не підлягають, оскільки ця вимога звернута на майбутнє, є не конкретизованою з точки зору зв'язку з виконавчим провадженням зі стягнення виконавчого збору.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про способи захисту порушеного права, суд виходить зі змісту позовних вимог, враховує положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, а також частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відносно прийняття такої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що виявилась у невчиненні дій, спрямованих на виконання постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП № 19622633 про повернення виконавчого документа стягувачеві та припинення дій (скасування) заходів, застосованих у межах виконавчого провадження ВП № 19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу всумі 92217,87 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2010 № 3244.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 16.06.2010 № 7433 про оголошення у розшук та затримання автомобіля Mazda 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, яка прийнята в межах виконавчого провадження ВП № 19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу у сумі 92217,87 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2010 № 3244.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Визнати протиправними дії Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що виявились у накладенні арешту на майно ОСОБА_1 та вжитті інших заходів, спрямованих на примусове виконання постанови державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Скасувати усі заходи, вжиті Районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції з метою примусового виконання постанови від 18.06.2010 ВП №19622633, у тому числі постанову від 05.08.2014 № 41292163 в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови від 18.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 78 (сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "26" серпня 2014 р.