Постанова № 40493814, 18.08.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. справа № 809/2438/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Урядка Р.Я.,

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 33 325,43 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.07.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Долинська об'єднана державна податкова інспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (далі по тексту - відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом в загальній сумі 33 325,43 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203, пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 2 217,00 гривень, по податку на прибуток підприємств за 2013 рік в розмірі 12 689,01 гривень, земельному податку за січень-травень 2014 року в загальній сумі 16 774,95 гривень і збору за провадження деяких видів підприємницькою діяльністю за лютий-червень 2014 року в сумі 1 220,00 гривень. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі 424,47 гривень. Вказана загальна сума грошових зобов'язань є податковим боргом відповідача, яка станом на день звернення до адміністративного суду становить 33 325,43 гривень, і несплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" до бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду додатково пояснив, що станом на час розгляду справи податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" в загальній сумі 33 325,43 гривень не погашений та не сплачений до бюджету. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 18.08.2014 року, повторно не з'явився. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується отриманим 12.08.2014 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи (а.с. 43). Причини своєї неявки не повідомив, із клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляду справи без участі представника відповідача, останній до суду не звертався.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" зареєстроване як юридична особа, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2014 року (а.с. 7-8). Відповідач взятий на облік Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, земельний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9, підпункту 10.2.1 пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу заборгованості з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та земельного податку, які виникли у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларацій, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133 пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і земельного податку.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 12 695,00 гривень за 2013 рік (а.с. 15-16). Однак, дані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив. Із урахуванням часткового внесення (зарахування у зв'язку із переплатою) коштів в сумі 5,99 гривень на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 12 689,01 гривень.

З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, суд зазначає, що за змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість, в якій самостійно розраховано вказане зобов'язання за травень 2014 року в сумі 2 217,00 гривень (а.с. 11-12). Таке зобов'язання відповідач не сплачене і на момент розгляду заборгованість складає 2 217,00 гривень.

Щодо заборгованості по земельному податку суд вказує на наступне.

Відповідно до підпунктів 14.1.147., 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем, у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, 20.02.2014 року заповнено та подано позивачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) з юридичних осіб за 2014 рік, в якій товариством з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2014 рік помісячно, в тому числі з січня по травень 2012 року по 3 354,99 гривень (а.с. 13-14). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав і на момент розгляду справи податковий борг із земельного податку за січень-травень 2014 року в загальному розмірі становить 16 774,95 гривень.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 коментованого Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання по податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та із земельного податку в загальній сумі 31 680,96 гривень (12 689,01+2 217,00+16 774,95=31 680,96), які несплачені ним у строки встановлений Податковим кодексом України, являється узгодженою заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів".

Досліджуючи обставини про наявність податкового зобов'язання із збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею Кодексу порядку торгові патенти та провадять, серед іншого, такий вид підприємницької діяльності як торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до підпункту 267.4.1 пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідачем 31.03.2011 року подано до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції заяву на придбання торгового патенту, на основі якої останньому видано торговий патент за № ТПБ 672370 (а.с. 17).

Відповідач являється платником збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Підпунктом 267.3.2. пункту 267.3 статті 267 вказаного вище Кодексу визначено, що ставки збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, серед іншого, на території інших населених пунктів встановлюється в межах від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таблицею 1 додатку №3 до рішення Болехівської міської ради від 30.01.2011 року №01-04/11 "Про збір за провадження деяких видів діяльності" за видом діяльності, обраним відповідачем, затверджено ставка збору, яка становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 34-38).

Статтею 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у спірний період нарахування збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1 218,00 гривень.

Отже, розмір збору за календарний місяць становить 244,00 гривень (1 218*100/20=244).

Згідно підпункту 267.5.2. пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України строки сплати збору за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання в період з лютого по червень 2014 року не виконував та не сплачував до бюджету встановлений місячний розмір збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, що призвело до виникнення заборгованості в загальній сумі 1 220,00 гривень.

Суми збору, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями Податкового кодексу України (підпункт 267.5.5. пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України).

З урахуванням наведеного податковий борг відповідача по збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності за період з лютого по червень 2014 року складає 1 220,00 гривень.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 424,47 гривень (а.с. 32).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією 15.07.2013 року вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за №29-15 від 15.07.2013 року, про що свідчить відповідний запис на корінці податкової вимоги, копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 10). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб; витягами із облікових карток платника податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, податку на прибуток підприємств та збору за провадження торговельної діяльності; корінцем податкової вимоги форми "Ю" за №29-15 від 15.07.2013 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 15-16, 11-12, 13-14, 32, 30-31, 33, 29, 10).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховані відповідачем грошові зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість, земельного податку і збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в загальній сумі 33 325,43 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 33 325,43 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів. Отже, стягнення заборгованості по земельному податку з юридичних осіб слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

Згідно пункту 10.6. статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 7 статті 69 Бюджетного кодексу України місцеві податки і збори (крім єдиного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (крім збору в частині провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах). Отже, стягнення заборгованості із збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" податкового боргу в сумі 33 325,43 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (ідентифікаційний код 05467145, вул. Січових Стрільців, 160, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств в загальній сумі 15 330 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять) гривень 48 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (ідентифікаційний код 05467145, вул. Січових Стрільців, 160, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" в дохід місцевого бюджету податковий борг з плати за землю (земельний податок) в сумі 16 774 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 95 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" (ідентифікаційний код 05467145, вул. Січових Стрільців, 160, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів" в дохід місцевого бюджету податковий борг із збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в сумі 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 4 дня. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 22.08.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.