Постанова № 40493721, 20.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 р. Справа № 804/8655/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Уваровій М.Ю.

за участю:

представника позивача Павлової Т.І.,

представникв відповідача Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

01.07.14 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 694030,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 №875-XII (далі - Закон № 875) не сплатив адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідом. За недотримання нормативу позивач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне незайняте робоче місце у термін до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, а у разі прострочення сплатити також пеню за прострочення. Оскільки позивач не забезпечив працевлаштування 20 інвалідів та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування 20 інвалідів, з нього підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції у розмірі у розмірі 693822,00 грн. та пеня у розмірі 208,15 грн. за порушення термінів їх сплати, а всього 694030,15 грн. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. Подав до суду письмові заперечення які приєднані до матеріалів справи (а.с. 15-20). Суду пояснив, що, відповідно до ст.18 Закону № 875 обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади - Державну службу зайнятості, тобто обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Також, ПАТ «Криворіжгаз» не погоджується із розрахунком суми позову, оскільки під час проведення розрахунку не врахована специфіка даного підприємства. У зв'язку з важкими та шкідливим умовами праці встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно врахувати лише кількість місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці. Так, чотирьохвідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає - 32 особи. На підприємстві в 2013 році працювало 41 особа - інвалід. Тобто, відповідач взагалі не повинен був нараховувати та сплачувати самостійно адміністративно - господарські санкції за не працевлаштування інвалідів на підприємстві. За таких обставин вважають, що позивачем безпідставно пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господастьких санкцій та пені, оскільки вина підприємства у непрацевлаштуванні інвалідів в 2013 році, відсутня.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство України, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2011 р. відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1517 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 41 осіба, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 32 особи (а.с. 4).

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0 грн (а.с. 4).

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього вказаного Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, законодавчо на підприємства, установи, організації покладено обов'язки створювати робочі місця для інвалідів.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється у строк до 15 квітня року, що настає за роком в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р. на відповідача покладено обов'язок щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Крім того, обов'язком підприємства, установи, організації являється сплата адміністративно-господарських санкцій у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві менша, ніж установлено нормативом.

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач вважає, що на підставі Звіту відповідача за Формою № 10-ПІ за 2013 рік, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції та в подальшому нараховану пеню у загальному розмірі 694030,15 (а.с.6).

Судом встановлено, що протягом 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала 1517 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 32 особи, фактично працюють - 41 особа, про що зазначено у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ (а.с. 4).

З доданого до матеріалів справи Акту № 36 від 26.02.2014 року «Про результати невиїзної перевірки стану виконання ст.ст. 19,20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ ПАТ «Криворіжгаз» встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу що працюють на підприємстві - 1517 особа; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 41 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» - 61 особа. Тобто, підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 20 осіб (а.с. 5).

Судом встановлено, що протягом 2013 року відповідачем до Криворізького міського центру зайнятості Дніпропетровського обласного центру зайнятості подавались Звіти про наявність вакансій за Формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 (з червня 2013 р. наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316), з яких вбачається, що відповідачем у графі 15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші» (п.4 - «інваліди» по звітам з 01.06.2013 р.) зазначалось вакансій для інвалідів (слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів) - 1 особа (а.с. 25-45, 56).

В ході розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів того, що в 2013 році на підприємстві були створені місця для працевлаштування саме 61 інваліда.

Тобто, при нормативі, встановленому ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» про працевлаштування на підприємстві 61 особи - інваліда і фактичному працевлаштуванні в 2013 році тільки 41 особи на посади, створені для працевлаштування інвалідів, відповідач подавав звітність про наявність 1 вакансії для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (в т.ч. інваліди), що свідчить про порушення ним обов'язку по створенню ще 20 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про ухилення від фактичного працевлаштування осіб з обмеженими можливостями на підприємство.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно були нараховані адміністративно - господарські санкції та пеню у загальному розмірі - 694030,15 грн.

Посилання відповідача на те, що загальна кількість робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів на даному підприємстві, враховуючи важкі умови праці, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, і суд відноситься до них критично виходячи з наступного. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ не передбачено встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням кількості робочих місць які не пов'язані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці». Посилання відповідача на положення ЗУ «Про охорону праці» є безпідставним, оскільки вказаний нормативний акт визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. Вказаний нормативний акт визначає заходи спрямовані на охорону праці інваліда, однак не визначає порядок створення спеціальних робочих місць та порядок відшкодування витрат пов'язаних з їх не використанням.

Суд також критично ставиться до посилань представника відповідача, про покладення обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на центральний орган виконавчої влади, оскільки зазначена обставина не є підставою для звільнення від виконання вимог законодавства в сфері забезпечення працевлаштування інвалідів.

З огляду на зазначене, суд вбачає вину в бездіяльності відповідача щодо невчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інвалідів, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та свідчить про правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 693822,00 грн. та пені у розмірі 208,15 грн., а всього 694030,15 грн.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В ході розгляду справи позивачем, як суб'єктом владних повноважень, були доведені обставини обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій та пені, визначених положеннями ст. ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку із чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (юридична адреса: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів б. 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 11, ЄДРПОУ 25005978, отримувач - Дзержинський р-н, Банк - ГУДСУ у Дніпропетровській області р/р31215230700020 МФО 805012 ЄДРПОУ 38032510) адміністративно-гасподарські санкції та пеню у розмірі 694030,15 грн. (шістьсот дев'яносто чотири тисячі тридцять грн. 15 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева