Постанова № 40493243, 18.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 р. Справа № 804/11004/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просив визнати неправомірними дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області при проведенні перевірки та складанні акту №1095/17-323/2-2637811257 від 25.08.2011 року; визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 02.09.2011 року за №0002421701/0 на суму 91293,75 грн. та №0002431701/0 на суму 37030,22 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. замінено відповідача у справі його правонаступником - Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. у справі № 2а/0470/11117/11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії Південної МДПІ у м. Кривому Розі щодо проведення перевірки та складання акта № 1095/17-323/2-2637811257 від 25.08.2011 р. - залишено без змін. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. у справі № 2а/0470/11117/11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 р. № 0002421701/0 та № 0002431701/0, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно штемпелю вхідної кореспонденції на супровідному листі Вищого адміністративного суду України справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.07.2014 р. (вх. №47385/14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Парненко В.С.) від 30.07.2014 р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду.

Позовні вимоги з урахуванням оскарження обґрунтовано тим, що позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення недійсними, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Після повернення позову на новий розгляд, заперечень не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 р. № 0002421701/0 та № 0002431701/0, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 21.07.2011 р. по 18.08.2011 р. проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП «ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 25.08.2011 р. №1095/17-323/2-2637811257 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення.

1. Правочини, укладені між ТОВ «Фірма «Юквар» та ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2010 р., грудні 2010 р. відповідно до ч. 1,5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, ст.665, ст.656 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

2. Правочини, укладені між ТОВ «Алтея-Транссервіс» та ФОП ОСОБА_1 у грудні 2010 р. відповідно до ч. 1,5 ст.203, ч. 1,2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними та недійсними, так як, не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, ст.665, ст.656 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

3. Ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 37030,22 грн.;

4. Пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 73035,0 грн. по операціях з ТОВ «Фірма «Юквар» та ТОВ «Алтея-Транссервіс», в т.ч. по періодах: жовтень 2010 р. - 23537,0 грн., грудень 2010 р.- 49498,0 грн.

На підставі Акта перевірки 02.09.2011 р. податковим органом були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002421701/0 про сплату податку на додану вартість, суми податкового зобов'язання за основним платежем - 73035,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18258,75 грн., застосованих за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- №0002431701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб, суми податкового зобов'язання за основним платежем - 37030,22 грн., застосованих за порушення ст.13 р. ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

Фактично у періоді з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р., згідно з даними обліку доходів і витрат та даними інших джерел, позивач здійснював діяльність у сфері надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, монтажу та технічного обслуговування установок пожежної сигналізації, монтажу та технічного обслуговування систем оповіщення.

При перевірці використано: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, накладні на прийом та відвантаження товару, податкові накладні, виписки банку, податкова звітність, відомості з ЦБД ДПАУ, угоди на придбання та реалізацію товару (надання послуг) з контрагентами, книги форми №10, трудові угоди з найманими працівниками, відомості нарахування та виплати заробітної плати. Розрахунки за формою 1ДФ, довідка документальної невиїзної перевірки ТОВ «Алтея-Транссервіс» від 17.03.2011 р. №134/1520/37231923 Кіровоградської ОДПІ, Акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Юквар» від 27.04.2011 р. №421/23-1/37222683, інші первинні документи.

Також було використано комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи АІС «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ «Касові апарати» та інші.

У ході перевірки були надіслані запити до державних податкових інспекцій по місцю реєстрацій контрагентів позивача про проведення зустрічних звірок з питання правомірності віднесення ФОП ОСОБА_1 витрат до складу валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту, підтвердження надання послуг з ремонту та обслуговуванню автотранспорту.

Позивач за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. для здійснення фінансово-господарської діяльності не використовував особистий автотранспорт. Підприємницьку діяльність здійснював з використанням праці найманих осіб. Станом на 01.04.2010 р. загальна чисельність працюючих 5 чол. Станом на 01.01.2011 р. загальна чисельність працюючих 5 чол.

Відповідачем від Кіровоградської ОДПІ отримано довідку про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Алтея-Транссервіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року №134/1520/37231923 від 17.03.2011 року, в якій встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Алтея-Транссервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу товарів та надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Алтея-Транссервіс» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

ТОВ «Алтея-Транссервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів та послуг від постачальників. Таким чином, діяльність ТОВ «Алтея-Транссервіс» умисно була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних на отримання податкової вигоди, з метою ухилення від сплати податку та формування «штучного» податкового кредиту іншим підприємствам «вигодонабувачам». Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Алтея-Транссервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Також, відповідачем від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси отримано Акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. ТОВ «Фірма «Юквар» (код ЄДРПОУ 37222683) від 27.04.2011 року №421/23-1/37222683, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фірма «Юквар» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг по автоперевезенню вантажів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фірма «Юквар» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищенаведене, всі операції купівлі-продажу ТОВ «Фірма «Юквар» не спричиняють реального настання правових наслідків, тому мають ознаки нікчемності.

Крім того, відповідачем від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси отримано Акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. ТОВ «Фірма «Юквар» (код ЄДРПОУ 37222683) від 15.03.2011 року №1067/23-1/37222683, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фірма «Юквар» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фірма «Юквар» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищенаведене, всі операції купівлі-продажу ТОВ «Фірма «Юквар» не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено завищення задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість, відображеного у податкових деклараціях у сумі 73035,0 гривень, відображеного у податкових деклараціях: жовтень 2010 року - 23537,0 грн., грудень 2010 року - 49498,0 грн.

До податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем включено 79830,60 грн., у т.ч. ПДВ 13305,10 грн., за придбані у ТОВ «Алтея-Транссервіс» запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Взаємовідносини між контрагентами (ТОВ «Алтея-Транссервіс» - ФОП ОСОБА_1) здійснювалися на підставі договору від 01.12.2010 року №01/12-10 на виконання робіт по обслуговуванню автомобілів та поставку запасних частин, в якому ТОВ «Алтея-Транссервіс» -«Виконавець» з однієї сторони та ФОП ОСОБА_1 - «Замовник» з другої сторони.

До перевірки не надані акти передання-прийняття транспортних засобів (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, що унеможливлює встановити факт передавання транспортних засобів позивача до ТОВ «Алтея-Транссервіс» для технічного обслуговування та ремонту.

До податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем включено 217158,5 грн., у т.ч. ПДВ 36193,08 грн. за придбані у ТОВ «Фірма «Юквар» запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року .

До податкового кредиту за жовтень 2010 року позивачем включено 141223,50 грн., у т.ч. ПДВ 23537,25 грн. за придбані у ТОВ «Фірма «Юквар» згідно укладеного договору № 11/09-1/2010 від 11.09.2010 року запасні частини та послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт. Суми ПДВ по податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Взаємовідносини між контрагентами (ТОВ «Фірма «Юквар» - ФОП ОСОБА_1) здійснювалися на підставі договору № 11/09-1/2010 від 11.09.2010 року на поставку запасних частин, в якому ТОВ «Фірма «Юквар» - «Виконавець» з однієї сторони та ФОП ОСОБА_1 - «Замовник» з другої сторони.

Умовами Договору поставки №11/09-1/2010 від 11.09.2010 року не визначений порядок приймання-передачі продукції (товарів).

До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування за договором поставки №11/09-1/2010 від 11.09.2010 року.

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346. В ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Так, враховуючи викладене вище та те, що у ТОВ «Фірма «Юквар» відсутні на балансі транспортні засоби, а згідно укладеного Договору місце поставки товару - склад покупця (позивача) немає можливості встановити вид такого транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

В ході проведення перевірки не надані відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, які затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року №460 «Про затвердження бланків перевізних документів» на час проведення перевірки відсутні. Транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, наведеного вище, до перевірки також не надано.

Сертифікатів якості до перевірки позивачем також не надано. Тобто транспортування товару за перевіряємий період від постачальника ТОВ «Фірма «Юквар» не підтверджено транспортними документами та відсутні сертифікати якості відповідності товару, що унеможливлює встановити походження товару та його наявність.

Договір про надання послуг по технічному обслуговуванню автомобілів ТОВ «Фірма «Юквар» ФОП ОСОБА_1 до перевірки не наданий. До перевірки також не надані акти передання-прийняття транспортних засобів (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, що унеможливлює встановити факт передавання транспортних засобів ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Юквар» для технічного обслуговування та ремонту.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. встановлено завищення ПДВ всього у сумі 23537,0 грн., за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено завищення ПДВ всього у сумі 49498,0 грн.

Податковий кредит ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2010 року та грудні 2010 року сформовано за рахунок постачальників ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар», які не мали необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Враховуючи зазначене, операції придбання ФОП ОСОБА_1 послуг по обслуговуванню автомобілів та запасних частин у ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Фірма «Юквар» в жовтні 2010 року, грудні 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Алтея-Транссервіс» та ТОВ «Фірма «Юквар» за грудень 2010 року на суму 49498,0 грн., в жовтні 2010 року на суму 23537,0 грн.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із положеннями ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивач зазначив, що на момент укладання договору між позивачем та ТОВ «Алтея-Транссервіс», останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців. Відповідно до положення ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначена інформація для третіх осіб являється достовірною інформацією. У період укладання та виконання договору (грудень 2010 року) ТОВ «Алтея-Транссервіс» було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво анульовано 30.05.11 року, за ініціативою податкової інспекції у зв'язку із внесенням запису в ЄДР про відсутність підтвердження.

На виконання укладеного договору ТОВ «Алтея-Транссервіс» поставило автозапчастини та виконувало роботи з ремонту автомобілів замовників ФОП ОСОБА_1, що підтверджується актами виконаних робіт: від 07.12.2010 року на суму 19415,10 грн. у т.ч, ПДВ 3235,85 грн., від 10.12.2010 року на суму 22704 грн. у т.ч. ПДВ 3784 грн., від 15.12.2010 року 22328,40 грн. у т.ч. 3721,40 грн.; видатковою накладною №25 від 06.12.2010 року на суму 15383,10 грн. у т.ч. ПДВ 2563,85 грн. Разом вартість запчастин та виконаних робіт, отриманих ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Алтея- Транссервіс» склала 66525,50 грн.

Здійснення вищезазначених господарських операцій ФОП ОСОБА_1 підтверджується податковими накладними №№ 25, 26, 34, 39 на суму 79830,6 грн., у т.ч. ПДВ 13305,10 грн.

Позивач оприбуткував отримані товари та послуги, що підтверджується прибутковою накладною №174 від 06.12.2010 року, карткою рахунку 68.5 за грудень 2010 року, використав отримані послуги в своїй господарській діяльності і розрахувався з ТОВ «Алтея-Транссервіс», що підтверджується журналом обліку доходів і витрат за 2010 рік, аналітичним журналом обліку виконаних робіт, наданих послуг та банківськими виписками.

На момент укладання договору між позивачем та ТОВ «Фірма «Юквар», останнє також було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців.

У період укладання та виконання договору (серпень-жовтень 2010 року) було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво анульовано 11.03.11 року за ініціативою податкової у зв'язку із внесенням запису в ЄДР про відсутність підтвердження.

На виконання зазначених договорів ТОВ «Фірма «Юквар» поставляло автозапчастини та виконувало роботи з ремонту автомобілів замовників ФОП ОСОБА_1, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт: б/н від 01.10.2010 р. на суму 27133,20 грн. у т.ч. ПДВ 4522,2 грн., б/н від 06.12.2010 р. на суму 22575,60 грн. у т.ч. ПДВ 3762 грн., б/н від 07.10.2010 р. на суму 21857,4 грн. у т.ч. ПДВ 3642,9 грн., №221 від 17.10.2010 р. на суму 75236,4 грн. у т.ч. ПДВ 12539,4 грн., б\н від 12.10.2010 р. на суму 38853,90 грн. у т.ч. ПДВ 6475,65 грн., б/н від 20.12.2010 р. на суму 24903,90 грн. у т.ч. ПДВ 4150,65 грн., №376 від 01.12.2010 р. на суму 16964,4 грн. у т.ч. ПДВ 2827,4 грн., №379 від 10.12.2010 р. на суму 58212,0 грн. у т.ч. ПДВ 9702,0 грн., №419 від 22.12.2010 р. на суму 97549,10 грн. у т.ч. 16258,18 грн. Разом вартість товарів, виконаних робіт, отриманих ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Фірма «Юквар» у жовтні-грудні 2010 року склала 358382 грн. у т.ч. ПДВ 59730,33 грн.

Здійснення вищезазначених господарських операцій ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «Фірма «Юквар» підтверджується податковими накладними №№ 209, 496, 497, 287, 228, 551, 487, 491, 419 на суму 358382 грн. у т.ч. ПДВ 59730,33 грн.

Позивач оприбуткував отримані товари та послуги, що підтверджується прибутковими накладними №178 від 01.12.2010 р., №179 від 10.12.2010 р., №180 від 22.12.2010 р., №160 від 11.10.2010 р., картками рахунку 68.5 за жовтень та грудень 2010 року, використав отримані послуги в своїй господарській діяльності і розрахувався з ТОВ «Фірма «Юквар», що підтверджується журналом обліку доходів і витрат за 2010 рік, аналітичним журналом обліку виконаних робіт, наданих послуг (журнали додаються) та банківськими виписками.

Щодо відсутності у позивача актів передавання-прийняття ДТЗ, товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.02 №792, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.03 за №122/7443, затверджено Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів (надалі - Правила №792). Ці Правила регулюють правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг.

Пунктом 15 Правил №792 передбачено, що приймання дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) (його складових) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку: розбір супровідної документації і заявок Замовника; перевірка технічного стану ДТЗ (його складових); виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів з оформленням відповідного документа; оформлення акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Відповідно до пункту 16 Правил №792 акт передання-прийняття (додаток 2) ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається у двох примірниках. Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту підписується власником ДТЗ (його складових) та особою, відповідальною за прийняття ДТЗ (його складових) до ремонту, і скріплюється печаткою Виконавця.

З прийняттям ДТЗ та їхніх складових до технічного обслуговування чи ремонту Замовнику видається один примірник акта передання-прийняття. (п.19 Правил №792).

Відповідно до пунктів 20-26 Правил №792 порядок оплати послуг (робіт) визначається договором.

Оплата робіт, які виконуються у присутності Замовника, за рахунком-фактурою, складеним за нарядом-замовленням, здійснюється Замовником як готівкою, так і безготівковим перерахуванням коштів.

Виконавець оформляє кошторис витрат на виконання робіт (надання послуг), який підписується сторонами і стає невід'ємною частиною договору.

Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їхньої відповідності встановленим вимогам Замовник повністю оплачує роботи за умовами договору.

Виконавець оформляє для юридичних осіб окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування (включаючи необхідні діагностичні роботи) і окремі документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи відносяться чи то до технічного обслуговування, чи то до ремонту на підставі переліків і порядку виконання робіт, регламентованих розробником (виробником) ДТЗ та їхніх складових і (чи) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації і (або) в сервісних книжках, а також у нормативних документах. Якщо експлуатаційна документація ДТЗ відсутня, віднесення виконаних робіт здійснюється за Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (далі - Положення про технічне обслуговування і ремонт), затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 № 102 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 268/2708.

Вартість послуг, матеріалів та складових частин Замовник оплачує за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У разі відсутності матеріалів, запасних частин або неможливості під час оформлення наряду-замовлення визначити їхню кількість, необхідну для надання послуги, обсяги використання матеріалів і складових частин погоджуються із Замовником попередньо, а їхня вартість оплачується ним після виконання послуги за цінами, які діяли на день їх надходження.

Розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є: акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання (підпис повинен бути завірений печаткою), а з другого боку підписаний Замовником; квитанція про оплату робіт; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Відповідно до пункту 27 Правил №792 технічне обслуговування та ремонт ДТЗ (їхніх складових) виконується згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації, нормативних документів та за умовами договору. Технологічна документація затверджується в установленому порядку.

Відповідно до п.9 Порядку у разі надання послуг у присутності Замовника, коли немає потреби залишати ДТЗ (його складові) на відповідальне збереження у Виконавця чи замінювати складові частини ДТЗ, послуги оформлюються лише нарядом - замовленням.

Слід зазначити, що акти приймання-передачі підтверджують факт надання послуг, передачу на відповідальне зберігання Виконавцю та повернення із зберігання автомобіля. Таким чином, зазначені акти є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки зазначені документи складаються для підтвердження та оформлення надання послуг із технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Відповідно до Акту перевірки в обґрунтування необхідності надання товарно-транспортних накладних відповідач посилається на лист Міністерства економіки України від 11.10.2005 р. №81-16/71 «Щодо надання роз'яснення», відповідно до якого у разі якщо сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затвердженої постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 №П-6, від 25.04.66 №П-7; наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №488/346; наказ Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. №460; правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля.

Наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. №460 затверджено форми бланків таких документів на перевезення вантажів залізничним транспортом.

Чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно - транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Щодо відсутності сертифікатів якості товару доводів позивачем не наведено.

Крім того, позивач у своєму позові вказує, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.07.2011 року у справі №1170/2а-1926/11 адміністративний позов ТОВ «Алтея-Транссервіс» до Кіровоградської ОДПІ про визнання неправомірними дій працівників податкової інспекції при проведенні перевірки та складенні довідки №134/1520/37231923 від 17.03.2011 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки задоволено повністю. Дії працівників Кіровоградської ОДПІ при проведенні перевірки і складенні довідки визнані неправомірними. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.07.2011 року у справі №1519/2а-2218/11 адміністративний позов ТОВ «Фірма «Юквар» до виконкому Одеської міської ради в особі відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнані протиправними дії державного реєстратора відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради з проведення 11.03.2011 року відносно ТОВ «Фірма «Юквар» реєстраційної дії про внесення до ЄДРПОУ запису №1 556 143 0001 039552 «Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою», скасовано державну реєстрацію відомостей про ТОВ «Фірма «Юквар» - реєстраційна дія «Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою», зобов'язано відповідача внести запис до ЄДРПОУ про скасування реєстраційної дії «Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою».

Проте, на час розгляду справи судом не надано доказів набрання законної сили даних рішень.

Крім того, посилання податкового органу на довідку та акти перевірки контрагентів не були визначальними та виключними обставинами при визначенні податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду справи.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки товарів/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини укладений між позивачем та контрагентами суперечать інтересам держави та суспільства.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м.Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів нікчемними під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: планової виїзної документальної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.08.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун