Постанова № 40492982, 15.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 р. Справа № 804/11161/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство «Нива-В.Ш.», про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача по реалізації з прилюдних торгів майна, що належить позивачу та його дружині на праві власності;

- передати до прокуратури матеріали справи для порушення проти посадових осіб відповідача кримінального провадження за ознаками злочину, регламентованого статтею 364 та статтею 382 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі №804/11161/13-а (суддя - Кучма К.С.) позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху із наданням строку для усунення недоліків до 6 вересня 2013 року, а саме: уточнити зміст позовних вимог відповідно до частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України та доплатити судовий збір у розмірі 17,21 грн., про що надати суду оригінал такої квитанції.

10 вересня 2013 року ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 22 серпня 2013 року надав суду заяву разом із квитанцією про сплату судового збору в розмірі 17,21 грн., уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо стягнення з позивача суми у розмірі 425100,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року по справі №804/11161/13-а (суддя - Кучма К.С.) адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення повернутий позивачеві на підставі частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суддя на підставі наданих документів дійшов висновку про невиконання вимог ухвали суду від 22 серпня 2013 року, якою позовна заява була залишена без руху.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 січня 2014 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року по справі №804/11161/13-а, та направив справу до того ж суду для продовження розгляду.

Адміністративна справа №804/11161/13-а надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11 лютого 2014 року, та передана на розгляд судді Кучмі К.С.

13 лютого 2014 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху із наданням строку до 28 лютого 2014 року для усунення недоліків, а саме: надання оригіналу позовної заяви та усіх доданих до неї документів, та квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/11161/13-а (суддя - Кучма К.С.) та призначено судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі №804/11161/13-а (суддя - Кучма К.С.) адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій залишений без розгляду на підставі положень пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач у судові засідання, призначені на 11 березня 2014 року та 18 березня 2014 року, не з'явився.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 2 липня 2014 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі №804/11161/13-а, та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Адміністративна справа №804/11161/13-а надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29 липня 2014 року, та передана на розгляд судді Кальнику В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року (суддя - Кальник В.В.) адміністративну справі №804/11161/13-а прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Також, ухвалою суду від 1 серпня 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб залучені ОСОБА_2 та Приватне підприємство «Нива-В.Ш.».

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що:

- 14 серпня 2013 року позивач отримав лист від 6 серпня 2013 року за підписом в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Клименка О.С., з якого дізнався, що державним виконавцем Селезньовим М.О. проведено уцінку нереалізованого з публічних торгів нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 258,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, яке належить позивачу та його дружині на праві власності;

- такі дії вчинені відповідачем на підставі виконавчого провадження за виконавчим написом №6838 від 30 листопада 2011 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та є неприпустимими, злочинними, та такими, що порушують права та законні інтереси позивача та його дружини;

- постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року дії відповідача по арешту нерухомого майна, що належить позивачу та його дружині, здійсненого у процесі виконання виконавчого провадження за виконавчим написом №6838 від 30 листопада 2011 року, визнані протиправними, постанова про відкриття виконавчого провадження скасована;

- з приводу незаконних дій відповідача позивач звертався до прокуратури Дніпропетровської області, проте, ніякого конкретного рішення з цього приводу прийнято не було.

Відповідачем під час розгляду справи були надані до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 3 частині першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судове засідання, призначене на 14 серпня 2014 року, представники сторін, представники третіх осіб не прибули. З урахуванням скорочених строків розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши подані документи та матеріали, дослідивши письмові докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження з виконання вимог виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №6838 від 30.11.2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 заборгованості за Договором позики, посвідченим 09.01.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за №40, а саме - 3900000,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 331500,00 грн.

Так, 06.12.2011 року до відділу надійшла заява представника стягувача ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_5 про прийняття до примусового виконання відділом виконавчого напису.

Одночасно з подачею заяви про прийняття виконавчого документа до виконання, представником стягувача в порядку статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» була подана заява про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 на праві власності. Додатково представником стягувача було повідомлено, що боржнику на праві власності належить нерухомість та транспортні засоби, які розташовані (знаходяться) у м. Павлограді Дніпропетровської області.

З урахуванням вимог статей 18-21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 09.12.2011 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог пред'явленого виконавчого документа. Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника.

В порядку, визначеному статтями 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», 09.12.2011 року державним виконавцем була винесена окрема постанова, якою накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника, а також оголошено заборону щодо відчуження майна, яке належить боржнику на праві власності.

Згідно положень статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На виконання вказаних положень постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2011 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.12.2011 року листом за вих. №1114/31004 від 09.12.2011 року були направлені за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1.

З метою виявлення рухомого, нерухомого майна, грошових коштів та інших цінностей, що належать боржнику на праві власності, 12.12.2011 року державним виконавцем направлені запити до наступних реєструючих установ: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Обласної ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області, Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, Інспекції державного технічного нагляду ДОДА, КП «Павлоградське МБТІ», КП Київське МБТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна Київської МДА, КП «Дніпропетровське МБТІ» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Згідно довідки КП «Павлоградське МБТІ» від 27.12.2011 року боржнику на праві власності належить домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

З метою належного виконання вимог виконавчого документа, після отримання усієї необхідної технічної та правовстановлюючої документації, актом опису й арешту майна від 25.07.2012 року державним виконавцем було описано нерухоме майно, що належить боржнику на праві власності - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Листом за вих. №2.3-14/12252 від 25.07.2012 року стягувачу було запропоновано авансувати витрати на проведення виконавчих дій пов'язаних з оцінкою арештованого майна. До відома стягувача було доведено, що у відповідності до статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» з грошової суми одержаної від реалізації арештованого майна, авансовий внесок сторони буде повернуто у першу чергу.

Стягувачеві також роз'яснено, що відповідно до пункту 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Пропозиція державного виконавця авансувати витрати, пов'язані з оцінкою арештованого майна боржника, була проігнорована, авансовий внесок стягувачем не внесено.

З урахуванням приписів статей 43, 47 Закону України «Про виконавче провадження» 27.09.2012 року за вих. № 2.3-14/16908 стягувачу була направлена повторна пропозиція авансувати витрати на проведення виконавчих дій, пов'язаних з оцінкою арештованого майна, що належить гр. ОСОБА_1

Проте, повторна пропозиція держаного виконавця авансувати витрати, пов'язані з оцінкою арештованого майна боржника, також була проігнорована стягувачем.

На адресу відділу примусового виконання рішень надійшла постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2012 року, відповідно до якої визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30311297 від 09.12.2011 року. Позиція суду обґрунтована тим, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законом порядку.

29.12.2012 року за правилами пункту 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та окремим пунктом скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №30311297 від 09.12.2011 року.

11.01.2013 року до відділу примусового виконання рішень вдруге надійшла заява представника стягувача ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_5 про прийняття до примусового виконання відділом виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4В №6838 від 30.11.2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 заборгованості за Договором позики, посвідченим 09.01.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за №40, а саме - 3900000,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 331000,00 грн.

Одночасно з подачею заяви про прийняття виконавчого документа до виконання, представником стягувача була подана заява в порядку статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» про накладення арешту на майно грошові кошти, що належать ОСОБА_1 на праві власності. Додатково представником стягувача було повідомлено, що боржнику на праві власності належить нерухомість та транспортні засоби, які розташовані (знаходяться) у м. Павлограді Дніпропетровської області, також до заяви долучено копії технічної документації на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_2; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №361539 від 30.09.2011 року.

З урахуванням вимог статей 18-21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 11.01.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог пред'явленого виконавчого документа. Постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника.

В порядку, визначеному статтями 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 11.01.2013 року, державним виконавцем винесена окрема постанова, якою накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника, а також оголошено заборону щодо відчуження майна, яке належить боржнику на праві власності.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2013 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.01.2013 року листом за вих. №11-14/294 були направлені за адресою боржника: АДРЕСА_1.

З метою виявлення рухомого, нерухомого майна, грошових коштів та інших цінностей, що належать боржнику на праві власності, 14.01.2013 року державним виконавцем направлені запити до наступних реєструючих установ: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Обласної ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області, Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області, Інспекції державного технічного нагляду ДОДА, КП «Павлоградське МБТІ», КП Київське МБТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна Київської МДА, КП «Дніпропетровське МБТІ» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

21.03.2013 року актом опису й арешту майна державним виконавцем було описано нерухоме майно, що належить боржнику на праві власності - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

За результатами проведення конкурсу між спеціалізованими торгівельними організаціями переможцем з реалізації належного ОСОБА_1 нерухомого майна визнано ПП «Нива-В.Ш.», з яким була складена угода про надання послуг по організації і проведенню публічних торгів з реалізації відповідного майна боржника.

15.07.2013 року до відділу примусового виконання рішень надійшов лист ПП «Нива-В.Ш.» про те, що реалізація арештованого нерухомого майна не здійснена у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців.

В такому випадку, у відповідності до приписів статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» арештоване майно підлягає уцінці.

23.10.2013 року до відділу примусового виконання рішень надійшов лист ПП «Нива-В.Ш.» про те, що торги по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, а саме: житловий будинок, загальною площею 258,8 кв.м., житлова площа - 135,4 кв.м., що розташований з адресою: АДРЕСА_2, вважаються такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців та пропозиції зняття майна з реалізації.

Відповідно до вимог пункту 6 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

24.10.2013 року за вих. №2.3-14/22892 на адресу ОСОБА_2 державним виконавцем було направлено повідомлення, яким стягувачу запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Проте, стягувач письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Відповідно до пункту 7 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, у зв'язку із чим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно статті 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Крім того, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно частини першої статті 6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що посилання позивача на наявність постанови Окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року по справі №2а-10500/12/2670 як на обставину, що обумовлює протиправність дій відповідача, спростовані тим, що після отримання такого рішення суду виконавчий документ був повернутий стягувачу, а реалізація належного боржнику будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2, здійснювалась державною виконавчою службою в рамках виконавчого провадження, що було відкрито на підставі повторної заяви стягувача від 04.01.2013 року.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд бере до уваги, що станом на час розгляду заявленого спору судом виконавче провадження за виконавчим документом - виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №6838 від 30.11.2011 року не здійснюється, виконавчий документ повернутий стягувачу, реалізація майна, належного позивачу на праві власності, не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах своєї компетенції та на підставі положень Закону №606, у зв'язку із чим, суд не знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство «Нива-В.Ш.», про визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник