Постанова № 40492825, 20.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 803/1434/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Губар Н.В.,

представника відповідача Мельничук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» звернулось з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014 року № 0001432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 732 грн. 50 коп.; № 0001452200 від 28.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на суму 10 221 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту за 2013 рік на загальну суму 6 815 грн., в т.ч. за липень 2013 року, вмотивовано тим, що операції з ТзОВ «Сільмашпром» на підставі договору від 01 березня 2013 року № 50/01-60-ЮПВ та з ТзОВ «Клесівські граніти» на підставі договору від 01 березня 2013 року № ЛТП-3 є непов'язаними з господарською діяльністю. Однак, вказані висновки суперечать дійсними обставинам, оскільки надані послуги безпосередньо пов'язанні з господарською діяльністю підприємства, що підтверджується первинними необхідними документами. Висновки податкового органу щодо нарахування підприємству земельного податку за земельну ділянку площею 1 869, 2 кв.м за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 1, суперечать вимогам Податкового кодексу України, оскільки на даний момент така земельна ділянка не є сформованою, її межі не визначені та кадастровий номер не присвоєний, право користування такою земельною ділянкою за позивачем не зареєстровано.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав у ньому викладених та просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем було надано письмове заперечення, яке обґрунтовано наступним. За результатами перевірки податковим органом встановлено, що позивачем документально не підтверджено факт отримання послуг від ТзОВ «Сільмашпром» та ТзОВ «Клесівські граніти», а також їх використання в господарській діяльності, внаслідок чого позивачем було завищено податковий кредит за липень 2013 року на суму 3 085 грн. 17 коп. Перевіркою також встановлено, що в порушення вимог пункту 287.6 статті 287 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України позивачем не нараховано земельний податок на земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та на які право власності перейшло позивачу, в результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 8 177 грн. 23 коп., в тому числі за 2011 рік на суму 943 грн. 53 коп., за 2012 рік 3 774 грн. 09 коп. та за 2013 рік на 3459 грн. 61 коп.

Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 10 по 28 лютого 2014 року Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 жовтня 2013 року, про що складено акт № 148-03-06-22/36523079 від 07 березня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником за взаємовідносинами з ТзОВ «Сільмашпром», ТзОВ «Клесівські граніти» завищено податковий кредит за липень 2013 року в сумі 6 815 грн. 33 коп.

Окрім того, встановлено, що позивачем в порушення вимог пункту 287.6 статті 287 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, занижено земельний податок на земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та на які право власності перейшло позивачу, на загальну суму 8 177 грн. 23 коп. в тому числі за 2011 рік на суму 943 грн. 53 коп., за 2012 рік 3 774 грн. 09 коп. та за 2013 рік на 3 459 грн. 61 коп.

За результатами перевірки податковим органом 28 березня 2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 732 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 3 786 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 946 грн. 50 коп.; № 0001452200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на суму 10 221 грн. 54 коп., в тому числі: за основним платежем - 8 177 грн. 23 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 044 грн. 31 коп.

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялось судом на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, між ТзОВ «Сільмашпром» (ПП «Юридична компанія Восток») та позивачем укладено договір № 50/01-60-ЮПВ від 01 березня 2013 року, предметом якого є надання послуг з інформатизації та системного адміністрування, послуг по охороні здоров'я та медогляду водіїв, надання юридичних послуг: складання договорів, надання усних та письмових консультацій, послуг віртуального офісу. Окрім того, 01 березня 2013 року між позивачем та ТзОВ «Клесівські граніти» було укладено договір № ЛТП-3, відповідно до якого ТзОВ «Клесівські граніти» надавало позивачу послуги з обслуговування під'їзної колії та транспорті послуги

На підтвердження виконання договорів позивачем під час перевірки було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2013 року. Вказані акти наявні в матеріалах справи та були дослідженні судом.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів, що є підставою для фіксування фактів здійснення господарських документів. Дослідженні в судовому засіданні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2013 року з ТзОВ «Сільмашпром» (ПП «Юридична компанія Восток»), ТзОВ «Клесівські граніти» за липень 2013 року повністю відповідають встановленим вимогам.

Окрім того, реальність господарських відносин позивача з ТзОВ «Сільмашпром» (ПП «Юридична компанія Восток») та ТзОВ «Клесівські граніти» підтверджується договором оренди майна № 50/01-52 від 01 березня 2013 року, відповідно до якого ПАТ «Ковельсільмаш» було передано в оренду позивачу транспортні засоби, актом приймання -передачі транспортних засобів відповідно до вказаного договору, витягом з позабалансового рахунку № 001 «Орендовані необоротні активи» де обліковані орендовані транспортні засоби, також витяг з штатного розкладу позивач, де відображено наявність в штаті водіїв.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконані роботи та надані послуги згідно договорів № 50/01-60-ЮПВ від 01 березня 2013 року, № ЛТП-3 від 01 березня 2013 року безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а їх отримання та використання позивачем підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що в свою чергу свідчить правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2013 року за вказаними правовідносинами.

Податкове повідомлення-рішення № 0001452200 від 28 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на суму 10 221 грн. 54 коп. підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 21 жовтня 2010 року позивач набув право власності на об'єкти нерухомого майна розміщенні на земельній ділянці за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, яка перебуває в постійному користуванні ПАТ «Ковельсільмаш» згідно державного акту на право користування землею від 08 серпня 1994 року.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з акту № 148-03-06-22/36523079 від 07 березня 2014 року право власності позивача на об'єкти нерухомого майна розміщенні за вказаною адресою підтверджується Свідоцтвом про право власності виданим Ковельською міською радою 14 жовтня 2010 року та відповідними витягами про державну реєстрацію прав, виданих КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

Водночас в судовому засіданні було досліджено довідку видану Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області 06 серпня 2014 року, з якої вбачається, що протягом 2011, 2012, 2013 років ПАТ «Ковельсільмаш» було задекларовано та сплачувався податок за земельну ділянку за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 1 загальною площею 482 840 кв.м.

Таким чином, при визначені позивачу грошового зобов'язання з земельного податку відповідачем не було враховано, що іншою юридичною особою було задекларовано та фактично сплачено податок за ту ж саму земельну ділянку та за той самий період.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2014 року № 0001432200 та № 0001452200 відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було досліджено та не враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень, відтак оскаржувані рішення є такими, що винесені необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають до скасування.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0001452200 та № 0001432200 від 28 березня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» сплачений судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 серпня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер