Постанова № 40491952, 15.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/19385/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Сподін В.А.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р.

у справі №910/19385/13 (головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс»

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця»

про стягнення 26 884 066,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс», третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання кредиту від 23.02.2007р. №06/07-К загальною сумою 26 884 066,11 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 20 338 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами у сумі 6 117 037,80 грн., нараховану пеню за несплачені проценти у сумі 429 028,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» на користь Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області заборгованості за кредитом в розмірі 20 338 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 6 117 037,80 грн., пеню за несплачені проценти в розмірі 429 028,31 грн., стягнуто з ТОВ «Лоджистік Сервіс» в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 68 820,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс», подало апеляційну скаргу, за якою просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р. у справі №910/19385/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Письмових заперечень стосовно доводів апеляційної скарги від сторін до апеляційного господарського суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» та призначено розгляд справи на 12.05.2014р.

12.05.2014р. в судовому засіданні представник позивача та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подали клопотання про заміну позивача - Національний банк України на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», оскільки відповідно до Договору №923 від 25.04.2014р. Національний банк України передав на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором від 23.02.2007р. №06/07-К.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. замінено позивача - Національний банк України на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», розгляд справи відкладено на 26.05.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2104р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» на п'ятнадцять днів.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 02.06.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф. на навчанні по підвищенню кваліфікації у Національній школі суддів України, вирішено здійснити розгляд справи №910/19385/13 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 12.06.2014р., враховуючи участь судді Андрієнка В.В. у розгляді інших справ, вирішено здійснити розгляд справи №910/19385/13 у складі колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р. розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України, з огляду на відсутність у судовому засіданні представника позивача та третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. продовжено строк розгляду справи №910/19385/13 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014р. продовжено строк розгляду справи №910/19385/13 на п'ятнадцять днів.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 26.05.2014р., 18.06.2014р., 11.08.2014р., 04.09.2014р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

23 лютого 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», як кредитодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс», як позичальником, був укладений Договір №06/07-К на кредитну лінію (відновлювальну), згідно з яким у період з 23.02.2007р. по 01.03.2010р. кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 13 000 000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 01.03.2010р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 20% річних на визначений Договором умовах.

Пунктами 3.1.- 3.3. Договору №06/07-К на кредитну лінію (відновлювальну) від 23.02.2007р. проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит. За користування кредитом кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а позичальник не пізніше 5 числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також на день закінчення строку дії Договору сплачує проценти кредитодавцю. У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються кредитодавцем на рахунку прострочених процентів. За користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угоди до Договору), проценти нараховуються і сплачуються позичальником за ставкою 30% річних.

Згідно з п. 3.4. Договору №06/07-К на кредитну лінію (відновлювальну) від 23.02.2007р. за наявності простроченої заборгованості за процентами позичальник у першу чергу здійснює її погашення.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості, застосовуючи при цьому метод «факт/факт» (п. 3.5. Договору).

До Договору №06/07-К від 27.12.2007р. сторонами були укладені наступні додаткові угоди: Додаткова угода №1 від 27.12.2007р., Додаткова угода №2 від 05.03.2008р., Договір про внесення змін №3 від 31.10.2008р., Договір про внесенні змін №4 від 12.12.2008р., Договір про внесення змін №5 від 14.01.2009р., Договір про внесення змін №6 від 30.10.2009р., Договір про внесення змін№7 від 24.03.2010р., Договір про внесення змін №8 від 25.05.2010р., Договір про внесення змін №9 від 08.06.2010р.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №9 від 08.06.2010р. кінцевий термін повернення кредиту встановлено 01 червня 2011р.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Також з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» зобов'язань за Договором №06/07-К від 23.02.2007р. між ТОВ «Лоджистік Сервіс», як іпотекодавцем, та ПАТ «Банк Столиця», як іпотекодержателем, укладений Договір іпотеки №06/07-К-1Z (нерухомого майна) від 23.02.2007р. За умовами цього Договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю майновий комплекс, а саме: нежилий будинок (літера А), загальною площею 446,70 кв.м., нежилий будинок (літера А) загальною площею 167,00 кв.м., нежилий будинок (літера Б) площею 89,30 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 99, загальною площею 703,00 кв.м.

Пунктом 1.3. Договору іпотеки №06/07-К-1Z (нерухомого майна) від 23.02.2007р. визначено, що загальна вартість переданого в іпотеку майнового комплексу згідно довідки-характеристики, виданої 01.02.2007р. Київським міським БТІ за №1223556 складає 12 504 816,34 грн. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 35 000 000,34 грн.

17.01.2008р., 24.03.2010р., 08.06.2010р. до Договору іпотеки №06/07-К-1Z (нерухомого майна) від 23.02.2007р. сторонами вносились зміни шляхом укладання укладення договорів про внесення змін №1, №2, №3.

27.12.2007р. ПАТ «Банк Столиця» та ТОВ «Лоджистік Сервіс» уклали Договір застави основних засобів №06/07-К-2Z. Згідно з цим Договором застави заставодавець ТОВ «Лоджистік Сервіс» передав у заставу заставодержателю ПАТ «Банк Столиця» в якості часткового забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за Договором на кредитну лінію (відновлювальну) №06/07-К від 23.02.2007р. основні засоби, а саме пневмомеханічні прядильні машини Autocoro 360, фірми Schlafhorst Zweignie derlassung der Saurer Gaurer GmbH &Co/. (Німеччина, Мьохенгладбах) у кількості 2 штуки, інвентаризаційні номери №942 та №952.

В пунктах 1.2. та 1.3. Договору застави вказано, що вартість предмету застави згідно експертної оцінки підприємства з іноземними інвестиціями «Бюро Верітас Україна» становить 8 842 570,00 грн. Вартість предмету застави за згодою сторін становить 6 500 000,00 грн. Майно зберігається за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, та знаходиться в оренді згідно Договору №01/11/06-002ор оперативної оренди обладнання від 01.11.2006р, укладеного ТОВ «Лоджистік сервіс» та ВАТ «Текстерно».

24.03.2010р. був укладений Договір про внесення змін №1 до Договору застави основних засобів. 08.06.2010р. укладений Договір про внесення змін №2 до Договору застави основних засобів.

Як вбачається, Господарським судом міста Києва розглядалась справа №64/181 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс», третя особа Національний банк України про стягнення 26 159 369,53 грн., за результатами розгляду якої було винесено рішення 03.04.2012р., що залишене в подальшому в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012р. В цій справі судами встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Лоджистік Сервіс» перед Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» згідно Договору №06/07-К на кредитну лінію (відновлювальну) від 23.02.2007р. станом на 18.07.2011р. становить по кредиту 20 338 000,00 грн., за простроченими відсотками 5 102 923,83 грн. та поточні нарахування відсотків 495 912,88 грн., а також заборгованість по сплаті процентів складає 5 598 836,71 грн.

В силу статті 35 ГПК України ці факти мають для суду у даній справі преюдиціальний характер та не потребують повторного доведення.

Судовою колегією апеляційного господарського суду також встановлено, що 10 лютого 2009р. між Національним банком України, як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», як позичальником, був укладений Кредитний договір №09/09, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 30 000 000,00 грн. на строк з 10.02.2009р. по 05.02.2010р. за ставкою 16,5% річних.

До цього Кредитного договору сторонами укладались Додатковий договір №1 від 08.07.2010р., Додатковий договір №2 від 13.09.2010р., Додатковий договір №3 від 02.12.2011р., Додатковий договір №4 від 28.12.2011р., Додатковий договір №5 від 27.01.2012р.

10 лютого 2009р. між Національним банком України, як заставодержателем, Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця», як заставодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс», як боржником, укладений Договір застави майнових прав №09/09/ЗМП-2. Предметом цього Договору стали майнові права за Договором №06/07-к про надання кредиту від 23.02.2007р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, укладеним між заставодавцем і боржником, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит у розмірі 20 338 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 01.03.2010р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 20% річних.

08.07.2010р. Національний банк України, Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» уклали Договір про внесення змін №1 до Договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-2 від 10.02.2009р., згідно з яким виклали в новій редакції абзац 1 підпункту 1.1. розділу 1 Договору, підпункт 1.2. розділу 1 Договору, підпункт 1.4. розділу 1 Договору, підпункт 5.1. розділу 5 Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-2 в редакції Додаткової угоди №1 від 08.07.2010р. надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитом рефінансування, наданим згідно з Кредитним договором №09/09 від 10.02.2009р., та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування з кінцевим терміном повернення 04.05.2011р. і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 10,5% та пеню, а також відповідно до умов Кредитного договору повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем.

Пунктом 4.2. Договору застави передбачено, що у частині права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України. Право вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4. цього Договору.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. у справі №64/181 також було встановлено, що у зобов'язанні, що витікає з Договором №06/07-К про надання кредиту від 23.02.2007р. за умовами Договору застави майнових прав №09/09-ЗМП-2 від 10.02.2009р. з 04.05.2011р. відбулася заміна кредитора у зобов'язанні і разом з цим новому кредитору були передані всі права, що витікають з кредитного договору, зокрема, право на стягнення основного боргу за кредитом, процентів за користування кредитом та пені.

Тобто, право вимоги за Договором №06/07-К про надання кредиту від 23.02.2007р. на підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України перейшло від Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» до Національного банку України. Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов'язанні.

Як зазначалось вище, факти, які були встановлені судами у справі №64/181, не потребують повторного доведення.

Отже, у позивача у даній справі у зв'язку з переходом до нього прав кредитора по Договору №06/07-К про надання кредиту від 23.02.2007р., має право вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитом у розмірі 20 338 000,00 грн., прострочені проценти в розмірі 6 117 037,80 грн.,, наявність якої доведена належним засобами доказування.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за Кредитним договором не надано суду доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за кредит.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитом у розмірі 20 338 000,00 грн., сума прострочених процентів у розмірі 6 117 037,80 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму пені за несплачені проценти в розмірі 429 028,31 грн., нараховану за період з 21.03.2013р. по 16.09.2013р.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору №06/07-К від 23.02.2007р. у випадку порушення строків сплати процентів позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

За таких обставин, правомірним є нарахування позивачем пені на суму простроченого зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 429 028,31 грн. за період з 21.03.2013р. по 16.09.2013р.

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки право позивача на пред'явлення вимог до відповідача виникло на підставі Договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-2 від 10.02.2009р., то відповідно до Договору застави отримання вимог, що випливає із заставленого права, є звернення стягнення на предмет застави, відхиляється судом та підтримується думка суду першої інстанції. Так, господарський суд правильно визначив та вказав, що до позивача перейшли права кредитора у зобов'язаннях, що випливають з Кредитного договору №06/07 від 23.02.2007р. згідно з п. 4.2. Договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-2 від 10.02.2009р. та статтями 512, 514 Цивільного кодексу України щодо стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором (факт встановлений рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. у справі №64/181), а не позивач набув права переводу на себе заставлених майнових прав згідно Договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-2 від 10.02.2009р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р. у справі №910/19385/13 залишити без змін.

3. Справу №910/19385/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін