Рішення № 40491851, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11522/14 02.09.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності м. Києва

про визнання договору недійсним

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Онищенко Б.Г. за дов.

Від відповідача: Борисюк О.В. за дов.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

19.08.2014р., 26.08.2014р. у засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.

Пред'явлені вимоги про визнання недійсним договору № 1111/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 07.08.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладення договору позивачу стало відомо, що будинок на якому розміщені рекламні конструкції до комунальної власності територіальної громади м. Києва не належить, а є приватною власністю окремих фізичних та юридичних осіб, в тому числі позивача, тому договір має бути визнано недійсним відповідно до ч.1 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 216, ч. 4 ст. 179, ст. 227 ЦК України.

19.08.2014р. представник позивача подав письмові пояснення по справі., в яких зазначив, що відповідач вів його в оману щодо належності місць розміщення рекламних засобів, оскільки нежитлова будівля складається з двох відокремлених частин з окремими входами, різними власниками та балансоутримувачами, тому укладений договір № 1111/13 суперечить вимогам Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення реклами в м. Києві, ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст.207 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 227 ЦК України.

Відповідач позов не визнає, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.07.2014р. суд за власною ініціативою залучив до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

18.08.2014р. через канцелярію суду представник третьої особи подав письмові пояснення на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство за договором) та ТОВ "О.М.С." (розповсюджувач за договором) було укладено договір № 1111/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за умовами якого за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их)' засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення, рекламного (-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253, з наступними змінами та доповненнями.(далі - Порядок), а розповсюджувач - користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Відповідно до адресних програм на пріоритети №1, 2, 3 до договору №1111/13 за позивачем як розповсюджувачем зовнішньої реклами установлено приорітет на місця розташування рекламних засобів - конструкцій на даху будинку (будівлі) за адресою: Святошинський район, проспект Перемоги, 136, визначено строки дії пріоритету та розмір плати за місяць.

В позовній заяві позивач зазначає, що пізніше йому стало відомо , що вказаний будинок (нежитлові приміщення) за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 136, до комунальної власності територіальної громади м. Києва не належить, а є приватною власністю окремих фізичних та юридичних осіб, в тому числі і позивача, що підтверджується свідоцтвами про право власності, договорами дарування та ін. документами, посилаючись на вище викладене та ч. 1 ст. 761 ЦК України, позивач вважає, що оскільки власниками вищевказаних нежитлових приміщень, на даху яких розміщені рекламні конструкції, є позивач та інші юридичні та фізичні особи, а не територіальна громада м.Києва, договір має бути визнано недійсним. В позовній заяві позивач наводить ст. ст. 215, 203, 179, , 227 ЦК України.

В поясненнях поданих до суду, позивач зазначає що частина будівлі, на якій розміщені рекламні засоби, знаходиться у приватній власності декількох власників, в тому числі і позивача, крім того будівля знаходиться на балансі і управляється позивачем. Вказує, що ввівши позивача в оману щодо перебування у комунальній власності місць розміщення рекламних засобів, відповідач порушив вимоги закону: п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067, п. 3.1.1. Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради 22.09.2011 р. №37/6253, ч.1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України встановлені загальні підстави недійсності правочинів (господарських договорів).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нормами ч. 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач вказує, що договір не відповідає п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067, п. 3.1.1. Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради 22.09.2011 р. №37/6253.

Пункт 32 Типових правил визначає порядок встановлення та внесення плати за розміщення реклами.

Пункт 3.1.1. Порядку передбачає право право КП «Київреклама» укладання з розповсюджувачем реклами договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити, виходячи з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено Законом України «Про рекламу», «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок) та іншими нормативними актами України.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253 (далі - Порядок), визначено, що:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та статутом підприємства.

Пунктом 3.1.1. Порядку визначено, що КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п 4.11. розділу 4 Порядку протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем.

Таким чином, укладення договору на право тимчасового користування місцем при розміщенні об'єктів зовнішньої реклами є обов'язковою процедурою, необхідність якої прямо встановлена законом, так як і необхідність отримання дозволу.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно тверджень позивача, власниками будинку (нежитлових приміщень) за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 136, є окремі фізичні та юридичні особи, в тому числі і позивач, а не територіальна громада м. Києва.

В якості доказів права власності на будинок позивач надав договори дарування та свідоцтва про право власності, видані Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації), які посвідчують , що окремі нежитлові приміщення, дійсно належить на праві приватної чи колективної власності фізичним чи юридичним особам, в тому числі і позивачу ( копія свідоцтва від 19 квітня 2004 р., згідно якого нежиле приміщення № 6 - магазин промислових товарів площею 1011,40 кв.м, належить позивачу на праві колективної власності).

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не підтверджують належність всього будинку, розташованого за адресою по просп. Перемоги , 136 в м. Києві до приватної власності.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівля - вид споруди, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 р. за N 830/19568, до будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та інше.

Тобто, будинок - це вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.

Згідно з п. 2.50 розділу "Нежитлові поверхи (приміщення)" ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" у першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів.

Тобто, нежитловим є приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави стверджувати, що право власності на окремі нежитлові приміщення не підтверджує право власності будинку в цілому, а саме, належність всього будинку до приватної власності.

Також не є належними доказами підтвердження права власності позивача на нежитловий будинок по проспекту Перемоги, 136 надані позивачем: авізо № 17 від 16.02.04, акт приймання - передачі вбудованих приміщень в будинку піонерів і школярів (після реконструкції )по пр. Перемоги 136 з балансу ДГО «Житло - інвест» на баланс ТОВ «ОМС» та розпорядження Святошинської РДА у м. Києві від 29.10.2004 р. за № 1922 «Про надання дозволу ТОВ «О.М.С.» на експлуатацію приміщень в нежитловому будинку (раніше будинок піонерів і школярів) по пр. Перемоги, 136 у Святошинському районі.

Інших доказів, що підтверджують право власності позивача чи інших осіб на нежитловий будинку (раніше будинок піонерів і школярів) в цілому по пр.Перемоги, 136 у Святошинському районі позивач суду не надав.

Пунктом 4.12. Порядку розміщення реклами в м. Києві чітко визначено обов'язковість заявника у разі розміщення РЗ на місцях, що належать до державної або приватної власності протягом п'яти робочих днів з моменту встановлення дозвільним органом пріоритету подати до КП "Київреклама" завірені у встановленому порядку копії документів, що посвідчують його право на розміщення реклами на цих місцях. Дозвільний орган протягом 15 календарних днів повинен розглянути надані документи та повідомити заявника про результати розгляду.

Доказів звернення позивача до КП «Київреклама» із відповідними заявами суду не надано.

Місцем розташування рекламного засобу згідно спірного договору є місце на даху нежитлового будинку, який не є власністю позивача. В приміщенні власником якого є позивач, рекламні засоби не розміщуються.

Позивачем не доведено суду та не надано належних доказів того, що будинок на якому розміщений рекламний засіб є власністю позивача, а також тієї обставини, що спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, або укладений учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Стаття 227 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві, надає суду право визнати недійсним правочин, вчинений без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця стаття не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи.

Належність позивачу частини нежитлових приміщень в нежитловому будинку на даху якого розміщені рекламні засоби, не тягне за собою правових наслідків, визначених статтею 227 ЦК України щодо визнання недійсним договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" (додаток № 8, таблиця 1, пункт 101) та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Питання організації управління районами в місті Києві" (позиція 101 розділу 8 додатку 11, таблиця 1) визначено, що до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації відноситься та перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва Центр позашкільної роботи в будинку за адресою: проспект Перемоги, 136.

Належність зазначеного об'єкта до комунальної власності також підтверджується листами Департаменту комунальної власності м.Києва КМДА № 042/10/9-8724 від 11.08.2011р., № 042/10/9-11227 від 31.08.2012р., № 062/8/10-3407 від 02.04.2013р.

З огляду на встановлені судом обставини щодо перебування будинку, на даху якого розміщений спірний об'єкт зовнішньої реклами у комунальній власності, та належності позивачу на праві приватної власності лише частини нежитлових приміщень, що знаходяться у вказаному будинку, суд дійшов висновку, що підстави для визнання Договору недійсним з посиланням на ст. 203, ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 207 ГК України відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 16.09.2014р.