Ухвала суду № 40488198, 11.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/12760/13 Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 22-ц/780/2868/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 58 11.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс - банк" на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "НИВА-В.Ш.", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс - банк", ОСОБА_2 про визнання публічних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень вказував, що 16 липня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ "Правекс - банк" були укладені кредитні договори №1-033/08Ф та №5-016/08Ф. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами укладений договір іпотеки № 1-033/08Ф від 18.07.2008 року, предметом якого є будівля виробничого цеху по виготовленню продовольчих товарів (літ. А-1), загальною площею - 496,40 м2 та будівля складу виробничих цеху (літ. Б), загальною площею - 216,00 м2, за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до вказаного договору іпотеки у випадку неналежного виконання чи невиконання основного зобов'язання іпотекодавцем іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному договором (п. 2.1.5., п. 3.1.3 договору іпотеки).

Позивач вказував, що в 2012 році приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за заявою банку був зроблений виконавчий напис на договорі іпотеки № 1-033/08Ф від 18.07.2008 року, на підставі якого 15 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Токарем Д.А. відкрито виконавче провадження №33905381 про звернення стягнення на будівлю виробничого цеху по виготовленню продовольчих товарів.

Також, позивач зазначав, що 23 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошена заборона на його відчуження. 01.10.2012р. у відсутності ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 був проведений опис та арешт майна боржника. Однак в акті зазначені неправдиві відомості про те, що представник ОСОБА_5 була присутня під час опису та арешту майна, крім того в кінці акту наявний підпис ОСОБА_5, який вона ставити не могла.

16 жовтнем 2012 р. призначено експерта для участі у виконавчому провадженні.

Позивач вважає прилюдні торги проведені 14 травня 2013 року такими, що відбулися з грубим порушенням законодавства, оскільки прилюдні торги відбулися за участі лише одного учасника, котрому і був проданий предмет іпотеки, державним виконавцем та торгуючою організацією умисно було приховано інформацію про прилюдні торги та майно, передане на реалізацію.

З огляду на вказане, позивач просив визнати недійсними результати прилюдних торгів, які проведені 14 травня 2013 року Філією 11 Приватного підприємства "НИВА-В.Ш." з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, а саме: лоту №2 - будівлі виробничого цеху по виготовленню продовольчих товарів (літ. А-1), загальною площею - 496,40 м2 та будівлі складу виробничих цеху (літ. Б), загальною площею - 216,00 м2, за адресою: АДРЕСА_1, та оформлені протоколом № 1113006 від 14 травня 2013 року; визнати протокол № 1113006 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_1 від 14.05.2013 року недійсним.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "Правекс - банк" подало апеляційну скаргу, в якій, просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Правекс - банк" були укладені кредитні договори №1-033/08Ф та №5-016/08Ф.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами укладений договір іпотеки № 1-033/08Ф від 18.07.2008 року, предметом якого є будівля виробничого цеху по виготовленню продовольчих товарів (літ. А-1), загальною площею - 496,40 м2 та будівля складу виробничих цеху (літ. Б), загальною площею - 216,00 м2, за адресою: АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання за кредитними договорами ОСОБА_1 не виконав.

15.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33905381 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення вимог банку за рахунок коштів, отриманих від реалізації будівлі (а.с.9,10).

01.10.2012 року державним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_1, на підставі чого було складено акт опису й арешту майна (а.с.11,13).

14.05.2013 року проведено прилюдні торги з реалізації будівлі виробничого цеху, на яких вказане майно придбав ОСОБА_2 за 730 355,00 грн., про що складено протокол № 1113006 від 14.05.2013 року (а.с.14,15).

ПП "НИВА-В.Ш." належним чином повідомило стягувача, боржника та державного виконавця про дату, час та місце проведення торгів та стартову ціну.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що судом не встановлено, підстав з якими закон пов`язує недійсність укладеного правочину, оскільки торги 14 травня 2013 року відбулись у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак відсутні підстави визнання недійсними протоколів та актів від 05.02.2013 року про визнання публічних торгів недійсними.

Згідно з положеннями ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Правового висновку Верховного Суду України від 24.10.2012 року виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Крім того, зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не зазначив нормативний акт, вимогам якого не відповідають прилюдні торги. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач не надав жодного доказу, що підтверджував би порушення порядку проведення примусової реалізації арештованого майна, що є предметом позову.

Згідно із ч.1 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно положень розділу VII ЦПК України, боржники мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушені їх права чи свободи.

Позивач, як боржник, своїх обов'язків щодо погашення боргу не виконував і своїми правами не скористався в процесі виконання напису нотаріуса, а подав позов про визнання публічних торгів недійсними, що не передбачено законодавством, яке врегульовує спірні відносини з приводу примусового виконання рішень.

Проте, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем дії державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржувались, а таку можливість позивач мав, оскільки про наявність самого виконавчого провадження та всі подальші дії державного виконавця йому було відомо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ПАТ КБ "Правекс - банк" не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс - банк" відхилити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: