Ухвала суду № 40487760, 11.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р.Справа № 589/2288/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2014р. по справі № 589/2288/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення правомірних дій,

ВСТАНОВИЛА:

25.04.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області (далі по тексту - УПСЗН Шосткинської міської ради, відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плати, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1996 року по 2013 рік включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальної заробітної плати;

2. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2014 року по справі № 589/2288/14-а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796- XII, за період починаючи з 1996 р. по 2005 р. та з 2010 р. по 2012 р. включно залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2014 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі № 589/2288/14-а і направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав з відповіді відповідача на своє звернення 06.03.2014 року, а до суду звернувся 24.04.2014 року, строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України ним не пропущено. Крім того, з посиланням на ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.268 Цивільного кодексу України, Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963р., стверджує, що оскільки соціальні виплати, які є предметом позову, належать позивачеві за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок аварії на ЧАЕС, строк позовної давності щодо його позовних вимог становить тридцять років.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період 1996-2005 рр. та 2010-2012 р.р., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення з даними позовними вимогами, встановлений ч.2 ст.99 КАС України. При цьому суд першої інстанції посилається на те, що позивач, будучи обізнаним про порушення своїх прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не вжив своєчасно заходів щодо судового захисту своїх прав впродовж визначеного законодавством строку звернення до адміністративного суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 25.04.2014 року (про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт, в якому позовна заява надійшла до суду) із вимогами до суб'єктів владних повноважень (УПСЗН Шосткинської міської ради Сумської області) щодо захисту його порушених прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце у 1996-2013 роках.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, та коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13.01.2010 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області, в якому, зокрема, просив визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Управління соціального захисту населення Шосткинської міської ради провести перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат - за 2008-2009 роки; визнати за ним право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону країни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити 5 мінімальних заробітних плат за 2006 по 2009 роки - 9878, 00 грн.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24.11.2010 року по справі № 2-а-287/2010р., прийнятою у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії по другій групі інвалідності за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до першої категорії, на підставі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.01.2006 року по день винесення постанови; Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у 2006 році одноразової компенсації інваліду другої групи за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до першої категорії, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 15750 грн.00 коп., виходячи із розміру 45 мінімальних заробітних плат станом на 13.01.2006 року, щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2010 роки.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як віднесеної до першої категорії, на підставі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня встановлення другої групи інвалідності, тобто з 13 січня 2006 року по день винесення постанови з урахуванням виплачених сум.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити ОСОБА_1 за 2006 рік нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка стала інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до першої категорії, виходячи з розміру 45 мінімальних заробітних плат станом на 13.01.2006 року в сумі 15750 грн.00 коп. та провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірах встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2010 роки виходячи з розміру встановленого ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 року по справі № 1819/2а-287/10 вищезазначену постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської в частині визнання неправомірними дій УПСЗН Шосткинської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання УПСЗН Шосткинської міської ради провести перерахунок та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірах, встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - залишено без змін.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись до суду 13.01.2010 року, з огляду на зміст заявлених ним позовних вимог, був обізнаний про порушення своїх прав на отримання у належному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення за 1996-2009 роки.

Слід відмітити, що порушення прав позивача в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відбувалося, починаючи з 1996 року, а тому кожного року, позивач, не отримуючи вказаних виплат в належному розмірі, був обізнаний про порушення своїх прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа УПСЗН Шосткинської міської ради № 809 від 06.03.2014 року (а.с.4-5), виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення проведені : за 2006 рік - 16.03.2006 року, за 2007 рік - 25.01.2007 року, за 2008 рік - 29.01.2008 року, за 2009 рік - 28.01.2009 року, за 2010 рік - 13.12.2010 року, за 2011 рік - 08.08.2011 року, за 2012 рік - 11.04.2012 року в розмірі 120,00 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги наявність судового рішення від 24.11.2010 року, яким було визнано неправомірною виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120,00 грн., колегія суддів зазначає, що позивач, продовжуючи отримувати вказану допомогу в такому ж розмірі, був обізнаний про порушення своїх прав на виплату належної щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2012 роки, однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, не вжив своєчасно заходів щодо судового захисту своїх прав, звернувшись до суду лише у 2014 році.

При цьому колегія суддів зазначає, що виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання щорічної допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем ані до суду ані першої, ані апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання неправомірними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 1996-2005 р.р. та 2010-2012 р.р.

Колегія відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963р., оскільки цим документом не встановлюється строк звернення до суду з таким позовом, як звернувся ОСОБА_1 Дана Конвенція встановлює умови та порядок відшкодування оператором ядерних збитків, а не строк звернення особи до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, перерахунку, надання соціальних виплат, допомоги, що є предметом даного позову, а тому застосування до спірних відносин положень Конвенції є недоречним.

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 1996-2005 р.р. та 2010-2012 р.р., а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2014 року по справі № 589/2288/14-а про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 1996-2005 р.р. та 2010-2012 р.р. прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині строків направлення копії оскаржуваної ухвали та невідповідності супровідного листа вимогам п.7.4 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міста Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та не призвели до порушення прав позивача.

Так, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою було враховано дату направлення позивачеві копії ухвали оскаржуваної ухвали від 11.06.2014 року та, відповідно, поважність причин подачі апеляційної скарги на зазначену ухвалу пізніше строку, встановленого ч.3 ст.186 КАС України.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст.99, 100, 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2014р. по справі № 589/2288/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.