Рішення № 40486261, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10881/14 08.09.14

Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Босого В.П., Літвінової М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової

компанії «Оранта»

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 16985 грн. 12 коп.

Представники сторін:

від позивача: Побийвовк Л.О. - представник за довіреністю № 1/0301/14 від 03.02.2014;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.06.2014 до Господарського суду містка Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" з вимогами до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення грошових коштів у розмірі 16985 грн. 12 коп., а саме суми страхового відшкодування у розмірі 14502 грн. 93 коп. та пені в розмірі 2482 грн. 19 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7584031 від 07.05.2012 р.; з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено автомобіль, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірмі «Сади України», чим останньому завдано майнової шкоди; позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування, проте відповідач зобов'язань за Полісом № АВ/7584031 від 07.05.2012 р. не виконав. Крім того, позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування у розмірі 2482 грн. 19 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 порушено провадження у справі № 910/10881/14 та справу призначено до розгляду на 27.06.2014.

17.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та документи на виконання вимог ухвали суду.

19.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.

27.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 розгляд справи відкладено на 14.07.2014, у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача та задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 04.08.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю витребування доказів по справі.

01.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 14502 грн. 93 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/10881/14.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 розгляд справи № 910/10881/14 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., суддя Босий В.П., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу № 910/10881/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Отрош І.М., суддя Босий В.П., суддя Літвінова М.Є. та призначено розгляд справи на 08.09.2014.

08.09.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвал суду.

У судовому засіданні 08.09.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Авдіївського міського суду Донецької області від 03.08.2012 у справі № 3/0501/334/2012 встановлено, що ОСОБА_2 07.06.2012, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2109» ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7584031 від 07.05.2012.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів; страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Пунктом 2 Полісу № АВ/7584031 від 07.05.2012 визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором (полісом).

Відповідно до п. 7 Полісу № АВ/7584031 від 07.05.2012, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «ВАЗ 2109» ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, 1993 року випуску, номер кузова НОМЕР_3.

Згідно з п. 3 Полісу № АВ/7584031 від 07.05.2012, строк його дії встановлений з 08.05.2012 до 07.05.2013 включно.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору; укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно з ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як встановлено судом, 08.06.2012 позивач звернувся до Донецької обласної дирекції відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду вх. № 810 від 08.06.2012, реєстраційна справа № 9286.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених у позовній заяві, та до страхового акту № ОЦВ-12-9286/1, заява про страхове відшкодування та документи, передбачені ст. 35.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», були надані позивачем відповідачу 06.12.2012, що також не було спростовано відповідачем.

Листом вих. № 433 від 11.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Сади України» повторно звернулось до відповідача з проханням сплатити суму страхового відшкодування за Полісом № АВ/7584031 від 07.05.2012. З матеріалів справи вбачається, що даний лист відповідач отримав 16.12.2013.

Листом вих. № 09-02-09/76 від 08.01.2014 Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» повідомила позивача, що згідно зі страховим актом № ОЦВ-12-9286/1 та відповідно до поданої позивачем заяви про страхове відшкодування, страховиком найближчим часом буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 14 502 грн. 93 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, відповідно до Дослідження № АХ0606АК від 31.10.2012, складеного головним спеціалістом ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий пошкодженням транспортного засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 15012 грн. 93 коп.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з частин першої та другої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7584031 розмір франшизи складає 510 грн. 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп.

На підставі Дослідження № АХ0606АК від 31.10.2012 р., відповідачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № ОЦВ-12-9286/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становить 14502 грн. 93 коп.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Відповідачем не надано суду належних доказів сплати страхового відшкодування у розмірі 14502 грн. 93 коп., більш того, відповідач у запереченнях на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 14502 грн. 93 коп.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням норм статей 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 14502 грн. 93 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2482 грн. 19 коп. за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті страхового відшкодування за Полісом № АВ/7584031 від 07.05.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом, позивач подав відповідачу заяву про страхове відшкодування та документи, які передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 06.12.2012.

Таким чином, 90-денний строк, протягом якого відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування, сплинув 06.03.2013, у зв'язку з чим з 07.03.2013 у позивача, на підставі ст. 992 Цивільного кодексу України та ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникло право нараховувати відповідачу пеню.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 2482 грн. 19 коп. пені за період з 07.03.2013 по 23.05.2014.

Проте суд не приймає до уваги розрахунок пені, здійснений позивачем, оскільки позивач не врахував, що, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок, суд прийшов до висновку, що з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» підлягає стягненню пеня в розмірі 1056 грн. 53 коп.

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняОблікова ставка НБУРозмір пені14502 грн. 93 коп.07.03.2013 - 09.06.2013957,5%566 грн. 21 коп.14502 грн. 93 коп.10.06.2013 - 12.08.2013647%356 грн. 02 коп.14502 грн. 93 коп.13.08.2013 - 07.09.2013266,5%134 грн. 30 коп.Разом1056 грн. 53 коп.Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сади України» (64032, Харківська обл., Кегичівський р-н, селище Красне; ідентифікаційний код 20212313) 14502 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дві) грн 93 коп. страхового відшкодування, 1056 (одна тисяча п'ятдесят шість) грн 53 коп. пені та 1673 (одна тисяча шістсот сімдесят три) грн 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.09.2014

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді В.П. Босий

М.Є. Літвінова