Рішення № 40486054, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/67/14 02.09.14

За позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг";

за участю Прокуратури міста Києва;

про стягнення боргу та неустойки у сумі 113 467 406,58 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від прокуратури: Олійник А.Д., посвідчення № 018327 від 16.07.2013 р.;

Від позивача: Дмитрасевич М. О., представник, довіреність № 1598 від 04.08.2014 р.;

Від відповідача: Спіцина А. С., представник, довіреність № 2014/04-03 від 28.04.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр лізинг" про стягнення 62 400 000 грн. авансового платежу, 4 475 406,58 грн. - 12 % річних за користування коштами, 17 472 000 грн. пені та 29 120 000 грн. - 7 % штрафу. Обґрунтовуючи позов, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012 від 29.08.12 р. внаслідок неповної поставки відповідачу напіввагонів протягом червня-жовтня 2013 року та неповернення сплаченої позивачем суми авансу. Позивач вказував на порушення відповідачем умов пункту 3.5. договору фінансового лізингу, відповідно до якого у разі непоставки (не передачі у лізинг) лізингодавцем партії предмету лізингу у визначений термін, останній на письмову вимогу лізингоодержувачва, повинен повернути отриманий аванс та сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 12 % річних від отриманої суми авансу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.14, ухваленим суддею Паламар П.І., у задоволенні позову Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Премьєр Лізинг" про стягнення боргу та неустойки у сумі 113 467 406,58 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.14 р. рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2014 у справі № 910/67/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року та Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року у справі № 910/67/14 скасовано, справу № 910/67/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року № 04-23/494 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", справа № 910/67/14 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. справу № 910/67/14 прийнято до провадження суддею Мандриченком О.В., слухання справи призначено на 26.08.2014 р.

Через канцелярію господарського суду 01.08.2014 року надійшло повідомлення від Прокуратури міста Києва про вступ у справу № 910/67/14.

У судовому засіданні 26.08.2014 року було оголошено перерву у справі до 02.09.2014 р.

У судовому засіданні 02.09.2014 р. представник від прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Представник відповідача стверджує, що повернення платежів, які були сплачені лізингодавцю, відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" неможливе до відмови лізингоодержувача від договору лізингу. Також вказував, що спірним договором між сторонами встановлено іншу відповідальність за порушення зобов'язання, ніж та, що передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України, тому підстави для стягнення заявлених сум пені та штрафу відсутні.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" 29 серпня 2012 р. було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012 (далі-договір), згідно з яким відповідач зобов'язався протягом 2012-2013 років відповідно до погодженого графіку передати позивачу у тимчасове платне володіння і користування на 84 календарні місяці предмет лізингу "Напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм" у кількості 2000 одиниць, що не був в експлуатації, побудови 2012-2013 років, відповідає встановленим лізингоодежувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору".

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість предмета лізингу погоджена у розмірі 1 488 000 000 грн.

Загальна сума договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів складає 2042342440,40 грн. або еквівалент 255516381,88 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору. (п. 3.3. договору)

Додатковими угодами № 1 від 31.08.2012, № 2 від 22.10.2012, № 3 від 01.02. 2013, № 4 від 18.02.2013, № 5 від 25.03.2013, № 6 від 17.04.2013, № 7 від 28.05.2013, належно завірені копії яких містяться у матеріалах справи, сторони змінили умови вищевказаного договору в частині предмета лізингу, його вартості, порядку та строків його передачі, загальної суми договору. З урахуванням зазначених змін сторони зменшили кількість належних до передачі у лізинг на піввагонів до 1916 одиниць, їх вартість за одиницю, вартість всього предмета лізингу зменшено до 1259900000 грн., а загальну сума договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів - до 1729265617,40 грн. або еквівалент 216347506,24 доларів США за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди. Змінено також графік поставки предмету лізингу, погоджено, що така повинна бути проведена чотирма партіями протягом лютого-травня, червня-жовтня, листопада та грудня 2013 року.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір непрямого фінансового лізингу.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", далі Закон, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливістю договірних правовідносин, пов'язаних з укладенням договору непрямого фінансового лізингу є складність, яка полягає в укладенні відповідачем двох договорів - договору поставки (купівлі-продажу) та договору фінансового лізингу. Умовами даного договору також передбачено права та обов'язки постачальника (продавця), що є особливістю лізингових правовідносин.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (ч. 1 ст. 808 ЦК України).

Як вбачається з тексту договору, а саме п. 3.4 , сторони погодили сплату позивачем на користь відповідача авансового платежу, що становить 15% від узгодженої партії предмета лізингу.

З урахуванням умов специфікації (додаток № 1) та графіку поставки предмета лізингу (додаток № 3) відповідач зобов'язався передати у користування позивача протягом лютого травня 2013 року партію з 290 напіввагонів вартістю 203000000 грн., протягом червня-жовтня 2013 року 700 напіввагонів вартістю 455000000 грн.

Відповідно до умов п. 3.5 договору в редакції додаткової угоди № 7 сплата авансового платежу у розмірі 15% від вартості партії, що поставляється за період лютий-травень 2013 року у кількості 290 одиниць відповідно до графіку поставки предмета лізингу здійснюється лізингоодержувачем не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на авансовий платіж за вказану вище партію має бути виадана на користь лізингоодержувача не пізніше 6 лютого 2013 р.

Сплата авансового платежу у розмірі 15% від вартості партії, що поставляється за період червень-жовтень 2013 року у кількості 700 одиниць відповідно графіку поставки предмета лізингу, що складає 68250000 грн. здійснюється лізингоодержувачем двома частинами:

- оплата першої частини у сумі 59595000 грн. здійснюється не пізніше 9 банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на першу частину авансового платежу за вказану вище партію має бути надана на користь лізингоодержувача не пізніше 29 квітня 2013 р.;

- оплата другої частини у сумі 8655000 грн. здійснюється лізингоодержувачем не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на другу частину авансового платежу за вказану вище партію має бути надана на користь лізингоодержувача не пізніше 10 липня 2013 р.

На момент укладання даної додаткової угоди, зобов'язання лізингоодержувача з оплати першої частини авансового платежу у сумі 59595000 грн. та зобов'язання лізингодавпя з надання банківської гарантії на таку частину авансового платежу вважаються виконаними.

Банківськими виписками від 30.04.2013 та 10.07.2013 підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача авансового платежу за поставку партії предмета лізингу червня-жовтня 2013 року у розмірі 68 250 000 грн.

Відповідно до умов п. 1.8 договору в лізинговий платіж входять суми, які включають: платіж по відшкодуванню вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця за отримане у лізинг майно, що включає компенсацію відсотків за кредитом, залученим з метою придбання предмета лізингу, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням даного договору.

Пунктом 1.7 договору сторони встановили, що авансовий платіж - це платіж, який вноситься лізингоотримувачем лізингодавцю як частина вартості узгодженої місячної партії предмета лізингу.

Таким чином, за своєю правовою природою авансовий платіж є сумою, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу.

Поясненнями сторін, наявним у справі актом приймання передачі предмета лізингу в лізинг від 03.06.2013 підтверджується, що станом на час розгляду справи відповідачем було виконано обов'язок з передачі позивачу у лізинг партії предмета лізингу лютого-травня 2013 року 290 вагонів вартістю 203000000 грн., а також частини партії предмету лізингу червня-жовтня 2013 року 60 вагонів вартістю 3900000 грн., а всього за договором 350 вагонів загальною вартістю 242000000 грн.

З вищевикладеного слідує, що розмір проведеної позивачем на користь відповідача попередньої оплати не перевищує вартості фактично переданого за договором товару.

Частиною 1 ст. 7 Закону передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Відповідно до п. 14.5 договору лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 календарних днів.

Лізингоодержувач має право, зокрема, вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках (ч. 1 ст. 11 Закону). Однак, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" не зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" з вимогою про розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012 від 29.08.2012 р., у відповідності до п. 14.5 договору. Відповідно до правових норм Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу, відшкодування збитків лише після розірвання договору. Лізингоожержувач не має права відповідно до Закону вимагати повернення авансового платежу, тому що спеціальний закон не передбачає і не надає такого права лізингоодержувачу без розірвання договору.

Позивачем не доведені підстави за законом для можливості повернення авансового платежу в розмірі 62 400 000 грн., оскільки останній не має права на повернення авансового платежу відповідно до договору фінансового лізингу та не має права вимагати відшкодування збитків (штрафу, пені) без розірвання договору. Доводи позивача про необхідність застосування передбачених п. 3.5 договору наслідків у вигляді повернення отриманого авансу та сплати відсотків за користування коштами суперечить вимогам Закону України "Про фінансовий лізинг".

За таких обставин у задоволенні позову Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" в частині стягнення авансового платежу в сумі 68 250 000,00 грн. та 12 процентів річних у сумі 4 475 406,58 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правова відповідальність наступає лише при наявності складу цивільно-правового правопорушення (майнова шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою). Тільки сукупність даних умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Оскільки під час судового розгляду не підтвердились доводи позивача щодо зобов'язання відповідача повернути отриманий аванс, то підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафу та пені відсутні, оскільки стягнення цивільно-правова відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій, відбувається тільки після розірвання договору фінансового лізингу відповідно до правових норм Закону та відповідно до умов договору.

Враховуючи вищезазначене, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" в частині стягнення пені в сумі 17 472 000,00 грн. та штрафу в сумі 29 120 000,00 грн. також слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі - Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 15.09.2014 р.