Постанова № 40485668, 08.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/883/1413 год. 34 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Саюшкіної Н.І., представника відповідача Малюченко С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

31.08.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" (надалі -ТОВ "ТД "Новий Стиль", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Херсоні від 18.06.2010:

- №002532301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12 грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн. /т. 1 арк.с. 14/,

- №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,5грн. /т. 1 арк.с.13/.

Рішення були прийняті за висновками виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 до 31.12.2009 (акт №2590/235/34369867 від 04.06.2010), в якому ДПІ у м. Херсоні встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - позивачем неправомірно включено до складу валових витрат відповідну суму витрат на придбання товарів від ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД, ТОВ «Риста», що призвело до заниження податку на прибуток; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість від вартості товару, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та від ТОВ "Риста" у певному розмірі, що призвело до заниження податку на додану вартість. Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення посилаючись на те, що вони складені на підставі незаконних висновків акту перевірки від 04.06.2010 №2590/235/34369867. На думку позивача, необґрунтованим є висновок відповідача про зменшення валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД. Передчасним та недоведеним є не прийняття відповідачем у якості підтверджуючих документів валових витрат та податкового кредиту бухгалтерських та податкових документів, складених ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, з причини припинення цими підприємствами діяльності після проведення господарських операцій з позивачем, не зважаючи на відсутність зауважень до їх оформлення. Податкова інспекція при перевірці позивача встановила використання придбаних у ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД товарно-матеріальних цінностей у виробництві. ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали право видавати позивачу податкові накладні, які були задіяні для формування податкового кредиту. Придбані товари використані у власній господарській діяльності, їх вартість сплачено постачальнику у повному обсязі, в тому числі ПДВ у складі вартості поставлених товарів, що слідує виконання підприємством всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 позов задоволено частково, визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 №0002532301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 30185745,35грн., за штрафними санкціями на суму 30189128,23 грн., в іншій частині - залишено без змін;

визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 №0002542301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24517656,48грн., за штрафними санкціями на суму 12258828,24грн., в іншій частині - залишено без змін.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2012 залишив без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.02.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасував та направив справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Представник позивача прибув в судове засідання, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні) проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що документи, які були пред'явлені позивачем у якості підтверджуючих валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, є недійсними в розумінні пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, оскільки відображали не існуючі операції та підписані особами, які не мали на це повноважень. Операції позивача з ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, на думку відповідача, носили безтоварний характер, оскільки постачальники товарів не мали виробничих та трудових ресурсів для здійснення цих операцій. Правочини позивача з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» носять протиправний характер і не створюють для позивача будь-яких наслідків, у тому числі і податкових, пов'язаних з укладанням та виконанням угод. Саме тому відповідач вважає свою позицію належним чином обґрунтованою і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новий Стиль» є юридичною особою, зареєстровано 25.04.06, є платником податків, знаходиться на обліку ДПІ у м. Херсоні, займається оптовою та роздрібною торгівлею, наданням комерційних послуг тощо.

Предметом даного спору є законність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Херсоні) від 18.06.2010 №002532301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн., №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,5грн.

Рішення були прийняті за висновками виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 до 31.12.2009, які викладені в акті №2590/235/34369867 від 04.06.2010 (т. 1 арк. справи 15-65). ДПІ у м. Херсоні встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. ст. 202, 203,215, 26, 228, 236, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ ТД «Новий стиль» з постачальниками ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, які визнані нікчемними та недійсними, а також п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 30531624 грн. 32 коп. за 4-й квартал 2008 року - 3 квартал 2009 року, завищений податку на прибуток у 4-му кварталі 2009 року в сумі 339112 грн. 90 коп.; порушення ст.ст. 202, 203,215, 216, 228, 236, 662, 655, 656 Цивільного кодексу в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ ТД «Новий стиль» з постачальниками ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, які визнані нікчемними та недійсними, а також п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 24589185 грн. за жовтень 2008 року - червень 2009 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 48611 грн. за жовтень 2008 року - березень 2009 року.

Так, в акті №2590/235/34369867 від 04.06.2010 податкова інспекція зазначає, що на заниження податку на прибуток вплинули такі порушення, як заниження валових доходів та завищення валових витрат. Внаслідок неправильного відображення показників в рядках декларацій 01.1 та 01.6, які не співпадають з відомостями журналів - ордерів, в 4-му кварталі 2008 року таке заниження валового доходу склало 31731 грн., в 1 кварталі 2009 року завищено валовий дохід на 1 грн., у 2-му кварталі 2009 року заниження склало 1864,67 грн., у 3-му кварталі 2009 року - завищені валові доходи на 1997 грн. 16 коп., у 4-му кварталі 2009р. заниження валового доходу склало 3 грн. (т. 1 арк. справи 35-37).

Завищення валових витрат на загальну суму 120738445 грн. 17 коп. відбулось внаслідок:

- неправомірного включення до складу витрат вартості товарів на суму 122195079 грн. 08 коп. на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД (т. 1 арк. справи 39,40),

- необґрунтованого включення до складу валових витрат вартості ТМЦ оприбуткованих від ТОВ «Еколіссервіс» на суму 69181 грн. 77 коп. на підставі копій видаткової накладної , оригінал відсутній (т. 1 арк. справи 40),

- через невідповідність сум витрат, відображених по даним бухгалтерського обліку по рахункам 631, 3772, 31 даним, зазначеним в рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток, це призвело до завищення валових витрат на суму 1475240, 98 грн. ( 1 квартал 2009 р. - 1296132,53 грн.), 3-й квартал 2009 року - 179108, 45 грн.) та заниження валових витрат на суму 3012745 грн. 77 коп. (за 4 квартал 2008 року - 1582461 грн. 80 коп., за 2-й квартал 2009 року - 73519 грн. 84 коп., 4-й квартал 2009 року - 1356764 грн. 13 коп. (т. 1 арк. справи 41-44),

- через невідповідність даних журналів-ордерів та відомостей по рахункам 661, 651, 652, 653, 656, 6414, 311, 631, 377 даним у рядках 04.3, 04.4. 04.6, 04.13 декларацій з податку на прибуток, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 12205 грн. 98 коп. (за 4-й квартал 2008 року 11730,07 грн., 1 квартал 2009 - 148,21 грн., 2-й квартал 2009 року - 18 грн. 04 коп., 4-й квартал 2009 року - 309 грн. 66 коп.) (т. 1 арк. справи 41-44).

Зі змісту розділу 3.2 акту перевірки слідує, що ТОВ «Торговий дім «Новий стиль» завищило податковий кредит на загальну суму 24637795 грн. 72 коп. внаслідок:

- неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціям придбання товарів без мети реального настання правових наслідків у таких постачальників ТОВ «Риста" в сумі 966 666 грн. 67 коп. за червень 2009 року, та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД в сумі 23599600 грн. 53 коп. за жовтень 2008 року - червень 2009 року (т. 1 арк. справи 53),

- неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 71528 грн. 52 коп. на підставі податкових накладних за попередні податкові періоди, а саме - у жовтні 2008 року включена сума 221 грн. 17 коп. по податковій накладній ПП «Наддніпряночка» за лютий 2008 року, у листопаді 2008 року включена до податкового кредиту сума 46897 грн. 88 коп. по податковим накладним, виписаним у вересні 2007 р. - березні 2008 р. постачальниками ПП «Пребена-Україна», СПД ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ЧФ «Дизайн», ТОВ «Таврія Агро Пром», ТОВ «Орланд ЛТД-О», у податковий кредит грудня 2008 року включена сума ПДВ 24409 грн. 47 коп. по податковій накладній ЧФ «Дизайн» лютого 2008 року (т. 1 арк. справи 54-55). На думку відповідача, при відмові з боку постачальника товарів надати податкову накладну, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 позивач мав право додати до податкової декларації заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, чого позивач не зробив, тому втратив право на включення до податкового кредиту сум ПДВ по таким податковим накладним.

ДПІ встановила, що одним з постачальників товарів (скина) позивача в травні 2009 року було ТОВ «Риста», м. Миколаїв, у якого придбано товарів вартістю 5 800 000 грн., вартість товарів відображена у податковому обліку валових витрат в сумі 4 833 333 грн., а сума ПДВ 966666,67 грн. включена позивачем до податкового кредиту червня 2009 року. Поставка підтверджена видатковою накладною № РН-0000029 від 31.05.09 та податковою накладною № 19 від 31.05.09, платіжними документами про оплату шляхом безготівкового розрахунку. За ініціативою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ «Риста» було виключене з Реєстру платників ПДВ 04.08.2009, а господарським судом Миколаївської області 09.10.2009 визнано банкрутом, призначено ліквідатора Безабчук А.В., ухвалою від 25.02.10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ «Риста». Податкова інспекція зазначає, що ТОВ «Риста» має ознаки «податкової ями», оскільки його неможливо перевірити, а у наданні документів на перевірку ліквідатором відмовлено. За даними податкової звітності в товаристві працювало 2 особи, не було основних фондів, земельних ділянок. В акті вказано про те, що постачальники ТОВ «Риста» за травень 2009 року були ліквідовані або визнані банкрутами протягом 2009-2010 р. Крім того, бухгалтерські та податкові документи від імені цього суб'єкта підприємницької діяльності у травні 2009р. були підписані ОСОБА_7, тоді як цей громадянин став директором ТОВ «Риста» тільки з 08.07.2009 , до цього директором був гр-н ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому відповідно до п. 2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV відповідач вважає документи, складені ТОВ «Риста» та підписані неуповноваженою особою ОСОБА_7 31.05.09, недійсними. Відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних та документів про якість товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Риста». З огляду на викладене, відповідач вказує, що операції придбання позивачем товарів у ТОВ «Риста» є безтоварними, а оформлені тільки на папері.

Також при перевірці податковою інспекцією було виявлено, що одним з постачальників товарів для виробництва дверів в жовтні 2008 року - травні 2009 року було ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, м. Херсон, вартість придбаних товарів склала 140 834 094 грн. 06 коп. До валових витрат 4 - го кварталу 2008 року, 1-2 кварталів 2009 року позивачем включено суму 117 361 744 грн. 84 коп., а суму ПДВ 23 472 349 грн. 22 коп. віднесено до податкового кредиту (т.1 арк. справи 23). За даними відповідача, з серпня 2009 року ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД не знаходиться за юридичною адресою. ДПІ зазначає, що у 2008 році документи даного товариства по господарським операціям з позивачем підписано директором ОСОБА_9, в 2009 році директором ОСОБА_10 Постановою господарського суду Херсонської області від 12.11.2007 у справі 8/469-АП-07 (набрало законної сили 21.05.09) скасовано статут та визнано недійсними первинні та фінансово- господарські документи, документи податкової звітності, податкові накладні, складені ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД з 11.09.2006. В судовому рішенні зазначено, що відповідно до довідки 4-ОПП ТОВ Фірма «Пронто-Юг» була перереєстрована на громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за поясненнями яких перереєстрація здійснена за винагороду без наміру займатись підприємницькою діяльністю, факт зміни засновників ТОВ та перереєстрації на громадянина ОСОБА_9 не свідчить про усунення порушень, які були допущені при перереєстрації. З 25.11.2008 директором та власником ТОВ був гр.-н ОСОБА_10, який погодився стати власником та керівником за винагороду без наміру займатись підприємницькою діяльністю, не підписував ніяких документів, ні податкової звітності, що підтверджується письмовим поясненням від 19.10.09, наданим податковій міліції. Відповідач стверджує, що за даними звітності ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД не мав у своєму розпорядженні ні матеріальних, ні трудових ресурсів, необхідних для здійснення комерційної діяльності з поставки позивачеві матеріальних ресурсів у великих розмірах. Постачальниками ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД у жовтні 2008 року - січні 2009 року були ПП Транспортно-експедиційна компанія «Транс-Юг», ТОВ Будівельна фірма «Шаг», ТОВ «Днепрозаметторг», які знаходяться в процесі ліквідації, банкрутства, або відсутні за юридичною адресою. На перевірку зі сторони позивача не було надано транспортних документів, документів щодо фактичного приймання вантажу від ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД на місцях призначення. Дослідити фактичне походження товарів від ТОВ фірма Пронто-Юг» ЛТД до виробника відповідачеві не вдалось у зв'язку з припиненням господарської діяльності ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, та відсутністю за юридичною адресою. ДПІ вважає, що позивач не мав права на віднесення витрат по операціям з цим контрагентом до складу валових витрат та до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість сплаченого цьому контрагенту. Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД фактично операції з постачання товарно-матеріальних цінностей позивачеві не здійснювало, тобто мали безтоварний характер та здійснювались з метою «конвертації» безготівкових коштів у готівку.

Відповідач, посилаючись на положення Цивільного Кодексу України вважає, що операції з придбання товарів у ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД для подальшого використання у господарській діяльності є нікчемними, так як вони не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку із зазначеним, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, та Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, відповідач вважає бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, недійсними та такими, які не дають права на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Відповідно до акту перевірки відповідач зробив висновок щодо перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів з огляду на відсутність документів на перевезення, недостатність працівників у продавців, відсутність останніх за місцезнаходженням, неможливість проведення зустрічних звірок.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за їх оскарженням.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виявлене порушення заниження валових доходів на суму 33598 грн. 54 коп. внаслідок неправильного відображення показників в рядках декларацій 01.1 та 01.6, які не співпадають з відомостями журналів - ордерів, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи, оскільки в акті перевірки при описанні розбіжностей по задекларованим в рядках декларацій з податку на прибуток показників, відсутні посилання на конкретні первинні документи підприємства щодо придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, за яким за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податкові та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, це порушення та інші, описані в акті перевірки, та які вказують на факти заниження валового доходу на суму 33598 грн. 54 коп., а також факти завищення валових витрат на суму 69181,77 грн. по ТОВ «Еколіссервіс», завищення валових витрат на суму 12205,98 грн. (рядки декларацій 04.3, 04.4, 04.6, 04.13) не вплинули на загальний розмір заниження податку на прибуток, оскільки податкова інспекція встановила порушення податкового законодавства на користь платника податків, яке призвело до завищення товариством валових витрат на більш значну суму - 1475240,98 грн. внаслідок не відповідності витрат бухгалтерського обліку даним податкових декларацій (рядок 04.1).

На думку суду, на загальну суму виявленого при перевірці заниження податку на прибуток на 30192511 грн. вплинуло завищення валових витрат через включення до складу витрат вартості товарів, придбаних у ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД на загальну суму - 122 195 079 грн. Ця обставина підтверджується і висновком судово-економічної експертизи № 1811/1812 від 27.06.12 (т. 56, арк. справи 77-94), яка була призначена ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.12 по даній справі. Тому, суд досліджує обставини формування податку на прибуток тільки в частині висновків акту перевірки від 04.06.2010 щодо неправомірності включення сум вартості товарно-матеріальних цінностей по накладним, отриманим від ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД та ТОВ «Риста», без дослідження інших описаних порушень в розділі 3.1.2-3.1.5 акту перевірки, які не мають значення на донараховані суми грошового зобов'язання по податку на прибуток.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Наведені положення свідчать про те, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку. Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість Правовий аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності. Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Риста» мало належну державну реєстрацію та було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість. Державну реєстрацію ТОВ «Риста» було скасовано 15.03.10, реєстрацію як платника ПДВ скасовано 04.08.09, тобто, після здійснення операцій з поставки товарів цим платником, і позивач, як окремий суб'єкт підприємницької діяльності, не може нести відповідальність за недостовірність правочинів з боку постачальника, його облікову політику та сплату податків від ведення цього виду підприємницької діяльності. ТОВ «Пронто-ЮГ», незважаючи на скасування у судовому порядку державної реєстрації, не було позбавлене державної реєстрації та реєстрації платника податку на додану вартість у момент здійснення господарських операцій з позивачем. Посилання відповідача на рішення господарського суду про скасування державної реєстрації (набрало чинності 21.05.09) є безпідставним, оскільки воно було скасоване рішенням Вищого адміністративного суду України від 25.10.10, тобто на момент здійснення правочинів ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД було дієздатним щодо укладення угод. Витяг з ЄДР (т.57, арк. справи 23-25) свідчить, що станом на 26.05.14 ТОВ фірма «Пронто Юг» ЛТД є зареєстрованою юридичною особою, вперше відомості щодо відсутності за юридичною адресою внесені 21.09.09, державна реєстрація даного товариства не скасована і на момент розгляду справи.

Відсутність контрагента за юридичною адресою або його припинення, ліквідація в подальшому саме по собі не тягне встановлення факту нікчемності або фіктивності правочинів та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає, що відповідач не довів факт обізнаності позивача зі всіма правовими обставинами ведення господарської діяльності та оподаткування контрагентів ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, оскільки за діючим законодавством України у платника податків відсутній доступ до інформативної бази податкового органу та обов'язок узгоджувати всю свою підприємницьку діяльність з державними органами виконавчої та судової влади. На думку суду, позивач при ведені підприємницької діяльності та використанні при цьому статутних та податкових документів, зареєстрованих в державних органах, вправі розраховувати на правову чинність цих документів, тому що державний орган у разі їх скасування зобов'язаний вжити належних заходів про вилучення цих документів та недопущення їх незаконного використання.

Суд не може погодитись з вимогою відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). При укладені договорів головним для суб'єкта підприємницької діяльності є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має право наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що податковий кредит та валові витрати позивача не можуть залежати від стану оподаткування цих товарів (робіт, послуг) чи коштів у контрагента-постачальника цих товарів (робіт, послуг), оскільки за діючим законодавством України покупець товарів (робіт, послуг) позбавлений обов'язку, права та можливостей здійснювати контроль за таким оподаткуванням. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ такий обов'язок покладено на відповідача. Відповідач у відповідності із Законом №509-ХІІ зобов'язаний організувати такий контроль у строки і спосіб, який би дозволяв своєчасно та у повній мірі оподатковувати операції з поставки товарів (робіт, послуг) контрагентами постачальниками позивача.

На час здійснення ТОВ "ТД "Новий Стиль" господарських операцій з придбання ТМЦ, підприємства-продавці ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста" мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, надавали податкову звітність до органів ДПС за місцем реєстрації та нараховували податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується роздруківками облікових карток з податку на прибуток та ПДВ ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста" (т. 55, а. 43-49, 95-98), роздруківками електронних форм декларацій ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста" (т. 3, а. с. 14-19, 25-27, 30-59). Слід визначити, що згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів на рівні ДПА України, розбіжність між показниками позивача та ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста" не встановлено.

Надані суду докази не містять в повному обсязі безумовних доказів безтоварності операцій, здійснених позивачем з постачальниками ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста". Зокрема, не встановлено відсутність у позивача зв'язку між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей і господарською діяльністю, або відсутність ділової мети, наприклад, подальший продаж придбаного товару нижче за ціну придбання, використання товару без мети отримання прибутку чи інше. З матеріалів справи вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача - платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Підставою для включення платником податків до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей є первинні документи, що засвідчують факт їх придбання, а також документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків, а саме використання оприбуткованих запасів від постачальників у виробництві продукції та/або їх подальшої реалізації. Судом встановлено, що господарські операції з придбання ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль» сировини та матеріалів та готової продукції у ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД на загальну суму 140834094, 06 грн., у т.ч. ПДВ - 23472349,22 грн. та ТОВ «Риста» на суму 5800000 грн., у т.ч. ПДВ - 966666,67 грн., які відображені по даним бухгалтерського обліку ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль», оформлені видатковими накладними, підписаними у двосторонньому порядку та завіреними відбитками печаток підприємств, в котрих зазначені код ЄДРПОУ, адреса постачальників, найменування ТМЦ, їх кількість та вартість; податковими накладними, що містять реквізити, передбачені вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 2 арк. справи 55-177). За актом перевірки розрахунки за поставлені товари з ТОВ "Риста" та ТОВ "Пронто-Юг" проведені у безготівковому порядку. Перерахування безготівкових коштів проводилось з визначенням платежу як сплата за товари на підставі рахунків - фактур постачальників, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно довідки про загальну інформацію щодо ТОВ ТД «Новий Стиль» (додаток 2 до акту перевірки) станом на 01.10.08 загальна чисельність працюючих склала 25 осіб, а станом на 31.12.09 - 40 осіб. Для здійснення діяльності та зберігання товарів позивач використовував приміщення та основні фонди, які орендував у ТОВ ФПК «Корабел», ТОВ «ПМК № 19», ПП ОСОБА_13 (т. 57 арк. справи 127-130).

Висновком судово-економічної експертизи №1811/1812 від 27.06.2012р., складеним Одеським науково-дослідним інститутом судовим експертиз (т.56 а.с.77-94) підтверджується використання придбаної сировини та матеріалів у господарській діяльності позивача, а саме - передачу ТМЦ ТОВ «Фірмово-промисловий комплекс «Корабел» для виробництва міжкімнатних дверних полотен та їх комплектуючих, та подальшу реалізацію позивачем готової продукції, виготовленої ТОВ «ФПК «Корабел» з давальницької сировини, іншим покупцям. Експертиза не встановила фактів невідповідності об'ємів, вартості давальницької сировини, переданої на переробку ТОВ «ФПК «Корабел», та собівартості отриманої готової продукції, що відображені у бухгалтерських документах позивача, фактичним даним.

Та обставина, що договір з ТОВ "Риста", бухгалтерські та податкові документи від імені цього СПД у травні 2009р. були підписані директором ОСОБА_7, який, як стверджує податкова інспекція, не був офіційним директором товариства, а тільки засновником, є припущенням, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що гр.-н ОСОБА_7 був внесений в ЄДР тільки з 08.07.2009 як директор та докази того, що до цього директором значився гр.-н ОСОБА_8 Крім того, відомості ЄДР не є достатнім доказом того, що саме з 08.07.09 ОСОБА_7 був призначений директором, оскільки призначення директором та внесення відповідного запису до ЄДР може не співпадати по часу. ОСОБА_7 не заперечує тієї обставини, що саме він здійснював діяльність від імені ТОВ «Риста» (т. 3 арк. справи 13).

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_8 помер саме ІНФОРМАЦІЯ_1, на чому наполягає відповідач, листом від 20.06.14 відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївської області надав відповідачу відповідь про неможливість надати відомості про дату смерті даного громадянина (т. 57, арк. справи 62). А в силу положень ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. На запит суду від 27.06.14 (т.57 арк. справи 190) до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївської області відповідь не надійшла.

Доводи податкової інспекції про те, що грошові кошти, отримані ТОВ "Риста" від ТОВ "ТД "Новий Стиль" були зняті готівкою гр.-м ОСОБА_7 та витрачені на придбання сільгосппродукції, не свідчать про фіктивну діяльність, оскільки юридична особа самостійно вирішує, на що витрачає грошові кошти, отримані від продажу товарів.

Що стосується ТОВ фірма «Пронто-Юг», то судове рішення, яким скасовано статут, визнано недійсним перереєстрацію та припинено дане товариства, суд не приймає до уваги, як скасоване Вищим адміністративним судом України (т. 3 арк. справи 61-64).

Пояснення, надане 19.10.09 співробітнику податкової міліції ОСОБА_10 про те, що він погодився на перереєстрацію товариства на його ім'я без мети займатися підприємницькою діяльністю, не підписував жодного документа товариства, не може вважатись показаннями свідка, оскільки він не попереджався про відповідальність за завідомо неправдиві свідчення (т. 2 арк. справи 239-240). Письмові пояснення громадян, надані податковій інспекції, не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, тому не повинні використовуватись при проведені даної перевірки. При огляді судом в судовому засіданні відмовного матеріалу № 148, отриманого від Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Херсоні, було встановлено, що гр-н ОСОБА_10 взагалі не допитувався в межах розслідування даної кримінальної справи, яка була порушена 11.07.2008 відносно посадових осіб ТОВ фірма "Пронто-Юг" за фактом фіктивного підприємництва та привласнення майна, підписи ОСОБА_10 на податкових деклараціях, податкових та видаткових накладних не були досліджені при розслідуванні кримінальної справи на предмет їх підробки. За відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти непричасності ОСОБА_10 до діяльності ТОВ фірма «Пронто Юг» ЛТД, твердження відповідача на достовірність інформації, що міститься у поясненнях вказаної особи є лише припущеннями податкового органу, не підкріпленими документально. Законом «По державну податкову службу в Україні» та наказом Державна податкова адміністрація України від 10.08.2005 № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" передбачено можливість використання при проведені перевірок пояснень, зауважень або заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання, який перевіряється, щодо виявлених порушень та/або причини ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, надані у ході перевірки, та не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки письмових пояснень сторонніх фізичних осіб, керівників інших підприємств, діяльність яких не перевіряється. Отже, під час проведення перевірки та складання акта перевірки ДПІ використано документи, які не передбачені чинним законодавством України.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, факти, що мають юридичне значення, у тому числі факт незаконної реєстрації ТОВ фірма «Пронто Юг» ЛТД на громадянина ОСОБА_10, встановлюються в судовому порядку. На момент розгляду даної справи доказів наявності рішень судів, якими встановлено факти незаконної реєстрації ТОВ на гр.-на ОСОБА_10, представником відповідача суду не надано.

Доводи ДПІ у м. Херсоні про те, що гр.-н ОСОБА_10 заїхав на територію України 04.02.09 з території Росії та 10.04.10 виїхав до Угорщини , не підтверджено належним доказом - немає офіційної довідки Державної митної служби, є тільки витяг з програмного документа інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» станом на 20.07.10, який не може розцінюватись як офіційна довідка.

Та обставина, що у позивача відсутні транспортні документи про перевезення товарів не є беззаперечною умовою для того, щоб визначати незаконність віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сплаченого ПДВ у витратах з придбання товару. Договора постачання, укладені з ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД та ТОВ "Риста" (т. 1, арк.справи 208,209, 216 217) передбачають поставку товарів силами та за рахунок постачальників. Ці договора не є договорами про перевезення вантажу, у зв'язку з чим їх виконання не обов'язково має бути підтверджене товарно-транспортними накладними. Товарно-транспортні накладні є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що зокрема регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Таким чином, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не є обов'язковими, оскільки не мають силу бухгалтерського документа. Відсутність товарно-транспортних накладних при наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операції.

Посилання на те, що постачальниками ТОВ фірма «Пронто-Юг» були сумнівні суб'єкти господарювання ПП «ТЕК «Транс-Юг» (ліквідовано за рішенням суду), ТОВ Будівельна компанія «Шаг», ТОВ «Днепрозаметторг» (визнано банкрутом), які або не подавали звітність, або не декларували зобов'язання, були відсутні за юридичними адресами, суд до уваги не приймає, як не підтверджені належними доказам - витягами з ЄДР, судовими рішеннями, актами зустрічних перевірок.

В матеріалах справи наявні копії первинних документів (рахунки-фактури, накладні, акти приймання-передачі), які посвідчують здійснення позивачем господарській діяльності, тобто передачу товарів для виготовлення комплектуючих до дверей та подальший їх продаж іншим господарюючим суб'єктам, які були досліджені при проведенні судової експертизи, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товарів позивачем у його двох контрагентів, так само як і неможливість подальшого продажу товарів та недостатність для цього основних фондів або трудових ресурсів на підприємстві.

Суду надано постанова Суворовського районного суду м. Херсона від 27.01.12 про скасування постанови прокурора м. Херсона про порушення кримінальної справи № 540033-08 за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ Пронто-Юг» за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України. Постанова набрала законної сили (т. 57 арк. справи 141). Отже, факт порушення 11.07.08 кримінальної справи №540034-08 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України не є підставою щодо висновку про нікчемність укладених позивачем правочинів з ТОВ «Фірма «Пронто-Юг» ЛТД. Суд приймає до уваги, що постановою від 28 квітня 2012 року заступником начальника відділу ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС ОСОБА_14 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 191, 205 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ фірма "Пронто Юг" у зв'язку з відсутністю складу злочину (т. 57, арк. справи 237-238).

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності. При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 КАС України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагенти. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Що стосується факту заниження позивачем податку на додану вартість на 71528,52 грн. у жовтні-грудні 2008 року внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, складеними в інших податкових періодах, слід зазначити наступне. Позивач пояснює дану обставину несвоєчасністю отримання податкових накладних. ДПІ у м. Херсоні не наполягає на тому, що позивач двічі врахував ці податкові накладні, а стверджує про те, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, на думку ДПІ, не може вважатися оформленою відповідно до законодавства, і платник втрачає право на включення ПДВ за цією податковою накладною в наступних періодах.

Доводи ДПІ не грунтуються на приписах законодавства, яке діяло на момент вчинення порушення. Відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і видається таким продавцем товарів (послуг) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п. 10.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України «Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних» від 30.06.2005 р. № 244, облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

У відповідності до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000, діючого на час виникнення спірних відносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважає узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-111 від 21.12.2000, строк давності складав 1095 днів. Тобто, подання уточнюючого розрахунку - це один із засобів коригування (виправлення) показників, відображених у раніше поданій податковій декларації. Причому, платник податків має право не подавати такий уточнюючий розрахунок, а відображати у межах встановленого Законом строку давності уточнені показники у податкових деклараціях наступних звітних періодів.

Відповідно до положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України №166 від 30.05.97, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку (пункт 3.4); у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість). Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам її заповнення може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація.

Враховуючи вимоги Закону «Про податок на додану вартість» суд вважає, що отримання податкових накладних у більш пізніші строки ніж їх складення, не позбавляє права платника податків на податковий кредит за цими податковими накладними. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отже, відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, наполягання відповідача на тому, що відсутність заяви зі скаргою на постачальника свідчить про добровільну відмову платника податку від права на податковий кредит, і, як наслідок, виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, відображених із запізненням, суперечить як Закону про ПДВ, так і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165 ( абз. 2 п. 7), який також вказує на відповідне право, а не обов'язок платника податку.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06.12.2005 р. у справі № 21-105сво05 підтвердив, що недотримання покупцем порядку, встановленого пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, тобто неподання ним заяви зі скаргою на постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту. Про те, що подання скарги на постачальника не можна розуміти як обов'язок покупця, йшлось й в численних листах ДПАУ від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117, від 10.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10, в яких податковий орган не заперечує проти включення до податкового кредиту покупця сум сплаченого ним при придбанні товарів (послуг) ПДВ у тому звітному періоді, в якому фактично були отримані податкові накладні.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій щодо визначення зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. За таких обставин, податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Клопотань про відшкодування судових витрат позивач не заявляв. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль".

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонській області від 18 червня 2010 року №002532301/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12 грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн., №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185 грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2014 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.1